МАРШ І ГОТОВНОСТІ ДО МАРШУ

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 4605

Марш є основним способом пересування. Для підтримки берегових ракетних (артилерійських) частин у визначеній готовності до маршу встановлюються три ступені готовності. Готовність до маршу – це такий стан частини (особового складу, озброєння, технічних засобів і запасів, що возяться) при який вона може починати рух маршем з одержанням відповідного сигналу (наказу, розпорядження) через установлений час.

Готовність до маршу призначається частинам і підрозділам при перебуванні їх у районах бойового призначення (зосередження, чекання, на вичікувальних позиціях) або в пункті постійної дислокації, як етап підвищення готовності до здійснення спланованого маршу.

При готовності до маршу №1 бойова техніка, технічні засоби і транспортні автомобілі з запасами, що возяться переведені в похідне положення і розосереджені поблизу району формування колони підрозділу, особовий склад знаходиться в машинах або біля них. Готовність до маршу визначається часом формування колони і складає 20 хв.

При готовності до маршу №2 підрозділи знаходяться в пункті постійної дислокації в парковому положенні, бойові і технічні засоби переведені в похідне положення, готовність до маршруту визначається часом кріплення майна по похідному і виводу техніки з парку і складає:

- при бойовій готовності “постійна” – 5 годин улітку, 5 годин 30 хв. зимою; при бойових готовостях “підвищена” і “військова загроза” – 1 година 30 хв. влітку і 2 години зимою; для частин бойового чергування при перебуванні на бойовому чергуванні з паркового положення або польового парку – 40 хв.;

- готовність до маршруту №3 призначається частинам, розгорнутим у бойовий порядок із призначенням відповідної стартової готовності.

Готовність до маршруту №3 – частина розгорнута в позиційному районі і знаходиться в одній із стартових (вогневих) готовостей, засоби тяги і транспорту, запаси, що возяться, розосереджені і укриті; готовність до маршу визначається часом згортання бойових технічних засобів по похідному і формування колон і складає 2 години влітку і 2 години 30 хв. зимою (табл. 6).

Для забезпечення потайливого пересування берегових ракетних частин і запобігання впливу противника зброєю марші повинні відбуватися, як правило, вночі або в інших умовах обмеженої видимості. При значному розосередженні похідного порядку в глибину, при використанні маскувальних властивостей місцевості, у ході бойових дій і в глибокому тилу своїх військ пересування маршем може здійснюватися в денний час.

Таблиця 6

Розмір добового переходу може складати: для змішаних колон – до 300 км., для автомобільних – до 400 км. Середня швидкість руху без обліку часу на привали може бути: змішаних колон до 25-30 км/год, автомобільних – до 30-40 км/год і більш. Приведені вище нормативи не є постійними навіть протягом одного переходу. При сприятливих умовах вони можуть бути вище, при несприятливих – істотно знижатися, особливо коли до складу похідних колон входять підрозділи і частини з різними маршовими показниками машин. У всіх випадках марш повинен здійснюватися з максимально можливою у даних умовах швидкістю.

У залежності від цілей маршу і умов його вчинення дивізіону призначається маршрут руху. Для захисту берегових ракетних частин від ядерних ударів на марші у випадку вчинення маршу по декількох маршрутах відстань між суміжними маршрутами повинна бути не менше 5 км., дистанції між колонами батарей 2-3 км., дистанції між машинами 25-50 м. При русі по курних дорогах і в інших умовах обмеженої видимості, в ожеледь і по дорогах, що мають круті підйоми, спуски і повороти, а також при подоланні зон радіоактивного зараження дистанції між машинами збільшуються.

Для вчинення маршу береговий ракетний дивізіон, як правило, робить марш однією колоною (рис. 13).

Рис. 13. Схема похідної колони дивізіону.

Для забезпечення здійснення маршу до початку руху дивізіонної колони на маршрут висилається загін забезпечення руху. Загін забезпечення руху висилається для розвідки маршруту, районів привалів, стану доріг, переправ, установлення наявності загороджень і заражених ділянок і визначення шляхів їхнього обходу. При вчиненні маршу з метою переміщення в новий район розвідку маршруту виконує рекогносцирувальна група, що висилається для вибору позиційного району і його топографічної підготовки, при цьому до складу групи включається команда з саперним інструментом і засобами розмінування, а також хіміки-розвідники з необхідними приладами.

Регулювання руху організується штабом частини завчасно до початку маршу. На кожний маршрут руху призначаються комендант і підрозділ для регулювання руху. Маршрути великої протяжності можуть ділитися на ділянки довжиною до 100 км. У цьому випадку комендант призначається на кожну ділянку. Комендантські пости і пости регулювання руху виставляються у вихідних пунктах, на рубежах регулювання, переправах, у дефіле (франц. defile – вузький прохід між горами, водними перешкодами) і вузлах доріг.

Берегові ракетні частини на марші охороняються похідною охороною, котра повинна забезпечити безперешкодний рух колон, попередити їх про раптовий напад противника і забезпечити вигідні умови для вступу в бій сил самооборони або зміни маршруту руху для обходу сил противника. Похідна охорона здійснюється на кожному маршруті руху шляхом виділення головних і тильних похідних застав у складі взводу (відділення) кожна. Віддалення головної похідної застави від першої колони складає 1-3 км. у залежності від обстановки і місцевості, тильної – до 5 км.

Для своєчасного початку маршу і організованого руху колон призначається вихідний рубіж, а при русі по одному маршруті – вихідний пункт. Для регулювання швидкості руху колон у ході маршу призначаються рубежі (пункти) регулювання. Кожній колоні вказується час проходження цих рубежів (пунктів).

Вихідний рубіж (пункт) призначається на такому видаленні від району розташування частини, що дозволило б витягнути колони для маршу, як правило така відстань складає 5-10 км від району розміщення частини БРАВ. Така віддаленість забезпечує можливість витягування похідної колони і набирання необхідної для висування швидкості.

Рубежі (пункти) регулювання варто призначати через 3...4 години руху. По можливості їх варто визначати на межах ділянок маршрутів із різними швидкостями руху колон, а також у місцях, де їх можна легко виявити вночі, а з виходом до них – швидко орієнтуватися.

Для зберігання сил особового складу, перевірки стану і проведення технічного обслуговування машин на марші призначаються малі і великі привали і денний (нічний) відпочинок. Малі привали тривалістю до 1 години призначаються через 3-4 години руху, великий привал тривалістю до 2 годин призначається в другій половині добового переходу, а наприкінці кожного добового переходу призначається денний (нічний) відпочинок.

Райони великих привалів і денного (нічного) відпочинку вибираються з таким розрахунком, щоб вони по можливості знаходилися в зоні прикриття зенітних ракетних частин. Місцевість, на якій передбачається зробити привал або розташуватися на відпочинок, повинна забезпечувати розосереджене розміщення частини, маскування від повітряного і наземного спостереження противника, захист від ядерної зброї, швидке висування з району для продовження маршу, а також мати достатню кількість джерел води. Райони великих привалів і відпочинку завчасно розвідують в інженерному відношенні і обладнаються найпростішими укриттями для особового складу (щілини, рови, котловані).

На малих привалах побудова колон не порушується, дистанції між частинами і підрозділами, установлені для маршу, зберігаються. Машини в колонах підрозділів зупиняються на правому узбіччі на дистанції 10 м. одна від іншій. Підрозділи зенітної артилерії доводяться в бойову готовність, залишаючись у складі похідних колон.

ПЛАНУВАННЯ І ОРГАНІЗАЦІЯ МАРШУ

Метод і порядок роботи командира частини (підрозділу) по організації маршу залежить від умов обстановки, отриманого завдання і наявності часу.

Організація маршу включає: прийняття і оформлення рішення; постановку завдань підрозділам; організацію протиповітряної оборони, усебічного забезпечення і комендантської служби; організацію пунктів управління, зв'язку і контроль за підготовкою підрозділів до маршу.

Організація маршу звичайно починається з одержанням попереднього розпорядження або бойового наказу на його вчинення. Перед ухваленням рішення на марш командир частини насамперед усвідомлює отримане завдання і оцінює обстановку.

При з'ясуванні завдання, крім звичайних питань, командир вивчає: ціль маршу і можливий характер дій після його вчинення; розмір переходу (протяжність маршу) і відведені на нього час; кількість маршрутів; вихідний рубіж (пункт) і час його проходження, рубежі регулювання, райони відпочинку і райони зосередження; можливі дії при зустрічі з противником на марші.

Розмір переходу визначається по карті від вихідного рубежу (пункту) до найбільше віддаленого пункту в новому позиційному районі. При цьому в залежності від масштабу карти, характеру рельєфу місцевості і звивистості маршрутів у результати виміру необхідно вводити поправку (табл. 7).

Таблиця 7

У підсумку з'ясування завдання командир частини визначає, які заходи потрібно провести для підготовки підрозділів до маршу, які дані приготувати штабу для ухвалення рішення. На підставі вказівок командира начальник штабу організує розвідку, визначає, кому з офіцерів штабу, до якого терміна і які дані, розрахунки і документи приготувати, а також віддає підрозділам попередні розпорядження.

У попередньому розпорядженні вказуються: напрямок, відстань і тривалість майбутнього маршу, основні заходи щодо підготування особового складу і бойової техніки.

Оцінка обстановки робиться по загальноприйнятих елементам, при цьому командир частини вивчає положення і характер дій противника і своїх сил, стан частини, стан маршруту руху, метеорологічні умови, умови часу року і доби.

Найважливішою частиною даних для ухвалення рішення є розрахунок маршу, що відображається на графіку маршу (рис. 14). На карті відображаються:

- відомості про противника, радіаційній і хімічній обстановці, положення, нумерація і характер дій противника, ділянки (зони) зараження і руйнацій;

- нумерація, положення і завдання військ, що діють перед, а також положення (до маршу) і завдання безпосередніх сусідів справа і зліва, із якими частини слід погодити свої дії;

- район розташування частини до маршу з указівкою: нумерації частини і часу її виходу в цей район, місця розташування пункту управління частини, розташування доданих підрозділів і тилу;

- маршрути висування (основні і запасні), їхня протяжність; маршрут руху з поділом на ділянки 10-20 км; рокади для маневру, шляхи обходу великих населених пунктів, а також важливих мостів, дефілє, переправ при руйнації їх противником;

- побудова похідного порядку частини з вказівкою елементів похідного порядку, складу і глибини колон, дистанцій між ними і загальною глибиною похідного порядку;

- вихідний рубіж (пункт), рубежі (пункти) регулювання і час їх проходження, райони і час великих привалів і денного (нічного) відпочинку;

- місця розташування комендантських постів бригаді;

- місця, час і тривалість привалів;

- новий позиційний район і терміни виходу в нього підрозділів;

- ділянки маршруту за умовами руху, їх розміри і швидкості руху на кожній ділянці;

- загальний час для маршу, час на привали і на рух, середня швидкість руху;

- організація протиповітряної оборони, заходи щодо захисту частини від зброї масового ураження, організація комендантської служби, тилового і інших видів забезпечення і управління підрозділами на марші.

Особливо ретельно на графіку маршу розраховується і показується порядок витягування підрозділів із району що займається до вихідного рубежу (пункту).

Крім того в кожному дивізіоні (батареї) повинні бути розроблені наступні документи: схема формування колони, розклад особового складу по згортанню і розгортанню, розклад особового складу і майна по машинах, відомості укладки майна на кожну машину (потяг), документи по зв'язку і потайливому управлінню, схема організації охорони на стоянках, на марші і при розгортанні, формуляри стартових позицій, інструкції старшим машин (потягів).

Рішення щодо маршу, оформлене на карті, є робочим документом і дає можливість командиру дивізіону чітко ставити завдання підлеглим. Завдання до підлеглих командир доводить у формі усного бойового наказу.

У бойовому наказі на марш командир указує: відомості про противника, завдання частини, маршрути руху, вихідний рубіж (пункт), рубежі (пункти) регулювання і час їх проходження, місця і час привалів, склад і завдання передового загону, якщо він висилається, і склад похідної охорони, номера маршрутів. Після слова “наказую” ставляться завдання підрозділам, визначаються місця і порядок дозаправлення техніки, час готовності до маршу, порядок спостереження і зв’язку у ході маршу, місце командно-спостережного пункту командира у колоні і заступників.

Командир батареї управляє підпорядкованими підрозділами особисто, а командир дивізіону – особисто і через штаб.

Під час підготовки до маршу штабом дивізіону розробляються такі документи:

- розрахунок часу для підготовки дивізіону до маршу;

- дочасне бойове розпорядження;

- бойовий наказ;

- вказівки (розпорядження) щодо всебічного забезпечення;

- робоча карта з рішенням щодо маршу;

- заявка на матеріальне забезпечення підрозділів;

- донесення про бойовий і кількісний склад;

- донесення про тилове забезпечення;

- донесення про дози радіоактивного опромінювання.

Для прискорення розрахунків маршу може бути застосована обчислювальна техніка, що мається в штабах. Сутність проведених розрахунків полягає у визначенні часу проходження кожній колоною вихідного рубежу, рубежів регулювання і часу прибуття в призначений район.