ОРГАНІЗАЦІЯ БЕЗПОСЕРЕДНЬОЇ ОХОРОНИ І ОБОРОНИ

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 6190

Безпосередня охорона здійснюється: у позиційному районі чатовими, патрулями і секретами; на марші – виділенням похідної охорони і спостерігачами.

Сторожова охорона призначається у випадках явної погрози нападу наземного противника виставлянням сторожових застав (постів) у складі до відділення (розрахунку) кожна на найбільше загрозливих напрямках. Сторожовій заставі (посту) призначаються рубіж оборони і смуга для охорони і ведення розвідки шириною по фронті до 1 км на видаленні від підрозділів, що охороняються 1,5-2 км.

Спостережні пости і спостерігачі призначаються для спостереження за наземним і повітряним простором з метою своєчасного виявлення противника і оповіщення про нього командира підрозділу.

Патрулювання здійснюється патрульними в зовнішньої межі розташування кожного дивізіону (батареї).

Безпосередня охорона в підрозділах організується командирами підрозділів під загальним керівництвом і контролем начальника штабу.

Організуючі безпосередню охорону, командир підрозділу указує силам охорони що виділяються:

- порядок несення служби;

- порядок дій при нападі противника;

- сигнали оповіщення, управління, взаємодії;

- пропуск.

На кожну добу для пізнавання своїх військовослужбовців установлюються пропуск та відзив. Пропуском служить назва озброєння або техніки, наприклад “кулемет”, а відзивом – назва населеного пункту, який починається з тієї ж букви, що і пропуск, наприклад “Київ”.

Пропуск повідомляється усно всьому складу охорони, розвідувальних органів та особам, які посилаються за межі підрозділу, а в ночі і в межах розташування свого підрозділу. Відзив повідомляється командирам цих підрозділів, а також особам, які посилаються для передачі усних розпоряджень.

Пропуск запитується в усіх осіб, які проходять через рубіж охорони та ідуть по розташуванню підрозділу вночі, відзив – у осіб, які передають розпорядження командира, та у командирів підрозділів, які ведуть розвідку.

Пропуск та відзив вимовляються тихо. Всі, хто не знає пропуску, а хто прибув з розпорядженням – відзиву, затримуються. Затримані допитуються, і залежно від обставин їм дозволяється йти далі або вони направляються під наглядом до командира, який вислав охорону.

Організація самооборони включає:

- постановку завдань по самообороні і доведення їх до підлеглих;

- планування застосування підрозділами засобів самооборони;

- розробка заходів щодо інженерного обладнання позицій самооборони, пристрою загороджень і укриттів для особового складу;

- розробка заходів щодо підтримки безупинного управління силами самооборони;

- підготовка особового складу до ведення бойових дій з наземним противником.

Самооборона будується за принципом створення опорних пунктів підрозділів з обліком загальної організаційної структури і особливостей побудови бойового порядку підрозділу. Вона повинна бути круговою, протитанковою, протиядерною, активною і стійкою.

Опорні пункт – ділянка місцевості, частина оборонних позицій, обладнана в інженерному відношенні, найбільше насичена вогневими засобами і пристосована до кругової оборони.

Завдання на самооборону командири батарей одержують від командира (начальника штабу) дивізіону. При постановці завдання командир (начальник штабу) указує:

- відомості про противника і його очікувані дії;

- завдання батареям (взводам), їх позиції, смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

- ділянки зосередженого вогню батареї (взводу);

- завдання доданим вогневим засобам, їх основні і запасні позиції, основні і додаткові сектори обстрілу;

- час готовності до виконання завдання і сигнали оповіщення.

Отримавши завдання на самооборону, командир батареї усвідомлює поставлене завдання, оцінює обстановку і приймає рішення. На підставі прийнятого рішення він розробляє схему самооборони батареї.

На схему наносяться (рис. 20): елементи бойового порядку; орієнтири і відстані до них; позиції відділень (взводів) і їх смуги вогню; позиції вогневих засобів (у тому числі і вогневих засобів старшого начальника) і їхні сектори стрільби; фортифікаційні спорудження і інженерні загородження; смуги, сектори вогню і ділянки зосередженого вогню; місце командира і його заступників.

Завдання на самооборону підлеглим командир батареї (взводу) ставить на місцевості у формі бойового наказу, у якому указує:

- орієнтири;

- відомості про противника і можливий характер його дій;

- завдання відділенням на самооборону;

- позиції стрілецьких відділень, місця (позиції) кулеметів (гранатометів), смуги вогню і додаткові сектори обстрілу;

- завдання сусідів;

- порядок освітлення місцевості при нападі противника вночі;

- сигнали управління і оповіщення;

- організацію взаємодії відділень усередині підрозділу і з сусідами.

При організації самооборони командир відділення складає картку вогню, на якій наносить орієнтири, їх найменування і відстані до них; вогневу позицію відділення; смугу вогню і додатковий сектор обстрілу; основні вогневі позиції кулеметів, їхні сектори обстрілу; позиції сусідів і межа їхніх смуг вогню на флангах відділення (рис. 21).

Командир відділення____________________

"___"_______________19__м.

Рис. 21. Картка вогню.

При організації самооборони повинні бути передбачені два варіанти.

Варіант №1 передбачає самооборону у випадках, коли дії наземного противника загрожують захопленням або знищенням бойової техніки підрозділу. У цьому випадку з рішення командира самооборона здійснюється всім особовим складом.

Варіант №2 передбачає одночасне виконання основного завдання з притягненням до самооборони частини особового складу.

При організації самооборони від повітряного противника система вогню будується кругова. Зенітні засоби розташовуються на видаленні 200-300 м від об'єктів, що прикриваються, організується чергування зенітних розрахунків.

Спостереження і оповіщення в частині здійснюється силами і засобами підрозділів: спостережними пунктами, спостерігачами зенітних засобів і відкритих бойових постів.

Оповіщення про повітряного противника організується штабом частини з використанням провідних і радіозасобів зв'язку, а також звукових сигналів.

По сигналі "Повітряна тривога" усі засоби самооборони від повітряного противника доводяться в готовність до бою. У випадку ведення вогню з морським противником частина особового складу, не зайнятого в бою, укривається, за винятком особового складу, що бере участь у відбитті атак повітряного противника.