ПРИКРИТТЯ РОЗГОРТАННЯ СВОЇХ СИЛ І ПОВЕРНЕННЯ ЇХ У БАЗИ

Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 755

Вихід кораблів із пунктів базування може робитися в заздалегідь призначений час, по розпорядженню командира з'єднання (старшого начальника) або по спеціально встановленому сигналу.

Забезпечення виходу з'єднання (групи) надводних кораблів робиться від моменту зйомки їх із якоря (швартовів) у пункті базування і, як правило, до моменту побудови в похідний порядок (ордер) у призначеному районі або проходу підхідної точки фарватеру (рубежу)

Вихід з'єднання (групи кораблів) здійснюється в послідовності: першими виходять кораблі охорони, потім кораблі, що охороняються. Моментом виходу з'єднання (групи) кораблів із внутрішнього рейду є час проходу кінцевим кораблем бонових воріт (установленої лінії), а моментом виходу з пункту базування – час проходу кінцевим кораблем підхідної точки фарватеру або межи (точки), установленої штабом флоту.

При виході (вході) із пунктів базування організується протиповітряна, протичовнева, протимінна і протикатерна оборона, а також проводяться заходи щодо маскування і РЕБ.

Для прикриття кораблів у пунктах базування і берегових об'єктів створюється надійна оборона і захист системи базування сил флоту. Оборону і захист системи базування сил флоту здійснюють спеціально створені сили і засоби вмб, війська ППО, а також сили і засобі корабельних з'єднань, що базуються. До рішення зазначених завдань залучаються частини і підрозділи берегових ракетно-артилерійських військ ВМСУ.

Виходячи з тактики дій кораблів противника випливає, що основними об'єктами ударів частин БРАВ при рішенні зазначених завдань можуть бути: корабельні пошукові ударні групи протичовневих кораблів; корабельні ударні групи, що включають ракетно-артилерійські кораблі і катера; корабельні групи, що здійснюють мінні постановки.

При виконанні завдань прикриття пунктів базування, розгортання, виходу і повернення кораблів у бази з'єднання, частини і підрозділи БРАВ можуть включатися до складу угруповань сил, створюваних в операції флоту і призначених для знищення ВМС противника і прикриття від їхніх ударів пунктів базування.

Для ведення бойових дій з'єднанню (частини) БРАВ може призначатися смуга (ділянка) у межах зони досяжності зброї з розташованими в них пунктами базування кораблів (судів), береговими об'єктами і ділянками морських комунікацій із пунктами навантаження і вивантаження.

Підготовка смуги (ділянки) до оборони району базування і морських комунікацій проводиться в мирний час, удосконалюється в ході бойових дій і полягає у виборі і устаткуванні позиційних районів (позицій), під'їзних шляхів до них, освоєнні цих районів, організації взаємодії із сусідами, створення єдиної системи вогню, системи спостереження, зв'язку і оповіщення.

Бойові дії БРАВ по знищенню надводних кораблів і катерів противника, що діють по силам й об'єктам в районі базування, прикриття їх від ударів із моря організується, як правило, по зонах.

У далекій зоні організується виявлення противника, оповіщення своїх сил із метою підвищення їхньої готовності і знищення кораблів противника з притягненням для цієї цілі ракетних частин оперативно-тактичного призначення.

У середній зоні організується знищення кораблів противника, що атакують наші кораблі і судна, ракетними частинами і підрозділами тактичного призначення.

У зоні самооборони організується знищення надводних кораблів, ракетних, торпедних і артилерійських катерів противника з притягненням для цієї цілі ракетних частин тактичного призначення і берегової артилерії.

У залежності від обстановки, що конкретно складається, (складу корабельних угруповань противника, наявності наших сил і інших чинників) можуть застосовуватися різні способи нанесення ракетних ударів: груповий ракетний удар; ракетний удар одним або декількома залпами по одній головній цілі; ракетний удар з одночасною поразкою декількох цілей; ракетний удар із послідовною поразкою декількох цілей.

Удари повинні бути раптовими і уражати противника з першого залпу на максимальних дистанціях. В усіх випадках противник повинний бути уражений до виходу на рубіж застосування їм своєї зброї по пункті базування, кораблям, береговим об'єктам.

Основними способами ведення артилерійського вогню можуть бути: батарейний вогонь по окремій цілі; зосереджений вогонь декількох батарей по одній або декільком цілям.

При рішенні поставлених завдань, як правило, частина сил угруповання БРАВ завчасно розгорнута на стартових (артилерійських) позиціях, і знаходиться в стартової (вогневий) готовності №1 або №2, інша частина сил – на вичікувальних позиціях у стартовій готовності №3. Може бути застосований варіант, коли розгорнути командний пункт, а стартові підрозділи знаходяться на вичікувальних позиціях. Вибір способу дій залежить від конкретно сформованої обстановки.

Засоби розвідки і управління повинні бути розгорнуті завчасно в місцях, що забезпечують спостереження за противником і управління підрозділами до заняття ними позиції.

Командир дивізіону, отримавши бойове завдання, зобов'язаний:

- при з'ясуванні завдання і оцінці обстановки оцінити, які корабельні групи противник може використовувати в даному районі, їхні бойові можливості, уточнити ймовірні напрямки підходу кораблів, визначити райони їх маневрування при нанесенні ударів;

- прийняти рішення на виконання поставленого завдання;

- поставити вогневі завдання командирам батарей;

- уточнити порядок взаємодії;

- розгорнути дивізіон у бойовий порядок;

- організувати управління стрільбою;

- організувати усі види забезпечення бойових дій;

- перевірити готовність підрозділів до виконання поставленого завдання і доповісти командиру бригади про готовність.

Бойове завдання командирам батарей командир дивізіону ставить усним бойовим розпорядженням, у якому вказує:

- відомості про виявлені кораблі противника або про очікувані дії противника;

- завдання дивізіону;

- завдання батареї і час готовності до його виконання.

Командир батареї, отримавши завдання :

- усвідомлює завдання, оцінює обстановку;

- визначає заходи щодо підготовки батареї до бою;

- забезпечує своєчасне розгортання і прийняття призначеної стартової (вогневий) готовності;

- організує всі необхідні заходи щодо забезпечення бойових дій;

- ставить завдання підлеглим;

- організує контроль за підготовкою батареї, перевіряє готовність і доповідає командиру дивізіону.

Після виконання вогневого завдання робиться перерозгортання на запасні позиції, відновлення боєздатності підрозділів і підготовка до наступних дій, що полягає в поповненні боєкомплекту ракет і артилерійських боєприпасів, доставці інших видів матеріальних засобів, в усуненні ушкоджень зброї і техніки і відновлення їхньої боєздатності, у надолуженні втрат особового складу, ліквідації наслідків застосування противником зброї масової поразки.