Методи меліорації засолених земель

Щоб поліпшити засолені землі, використовують різні методи меліорації, головні з яких - будівельні, фізичні, біологічні, хі­мічні, експлуатаційні та гідротехнічні.

До будівельних методів належать: боротьба з втратами води на фільтрацію і автоматизація водорозподілу; застосування техніки поливу, що виключає живлення ґрунтових вод; недопущення затоплен­ня зрошуваних земель паводковими водами.

До фізичних методів відносять глибоку оранку і розпушування, а також щілювання. Ці способи обробки грунту дають змогу збільшити водо- і повітропроникність ґрунтів. Глибоку оранку на глибину 40...60 см застосовують на шаруватих ґрунтах, де чергуються слабко- і сильнопроникні шари, а також у місцях, де на незначній глибині від поверхні солонцюватих ґрунтів залягають гіпсовмісні горизонти. Глибока оранка сприяє подрібненню і захованню солонцюватого горизонту, одночасно збагачуючи його кальцієм.

Глибоке розпушування здійснюється на глибину 60...90 см і полягає у створенні за допомогою розпушувачів відкритих щілин, які сприяють збільшенню водопроникності грунту.

Щоб збільшити водопроникність поверхневого шару засолених ґрунтів важкого гранулометричного складу, застосовують піскування. Якщо до грунту додавати пісок, істотно змінюється його гранулометричний склад поліпшуються умови вилуговування солей. Звичайно піскування (200...500 т піску на 1 га) поєднується з глибокими оранкою і роз­пушуванням.

До біологічних методів належать вирощування сільськогосподар­ських культур як меліорантів у процесі освоєння засолених ґрунтів, а також внесення органічних добрив. Культура-меліорант має харак­теризуватися здатністю мобілізовувати поживні речовини і залучати мінеральні елементи у біологічний кругообіг. Цій умові найбільше задовольняють люцерна і буркун. Своєю потужною кореневою системою вони збагачують ґрунт азотом, перехоплюють капілярну воду з глибо­ких шарів і таким чином сприяють зниженню рівня ґрунтових вод.

Якщо вносити органічні добрива у ґрунт, поліпшується його, водопроникність, посилюється утворення вуглекислоти, що сприят­ливо впливає на ґрунти, особливо солонцюваті.

Основа хімічних методів меліорації - нейтралізація вільної соди і заміна поглиненого натрію іонами кальцію в солонцюватих ґрунтах. Як хімічні меліоранти найчастіше використовують гіпс (CaSO₄), вапно (CaCO₃) і кислотні сірковмісні речовини - сірчану кислоту (H₂SO₄), сірку (S), сульфат заліза (FeSO₄). Ці речовини реагують з ґрунтовими карбонатами і утворюють гіпс - джерело розчинного кальцію.

Найчастіше для меліорації солонцюватих ґрунтів використовують гіпс. Теоретичне обґрунтування гіпсування дав К.К.Гедройц згідно з такою схемою витіснення поглиненого натрію грунту кальцієм гіпсу:

 

 

Na⁺ Ca⁺⁺

/ /

ГПК – Na + CaSO₄ → ГПК + H₂SO₄

\ \

Ca⁺⁺ Ca⁺⁺

 

У результаті проходження такої реакції нейтралізується лужність грунту, послаблюються негативні фізичні і структурно-механічні властивості солонців.

До експлуатаційних заходів відносять: обов’язкове виконання плану водокористування системи у разі цілодобового поливу; норму­вання водоподачі; дотримання режимів зрошування сільськогосподар­ських культур; підвищення ККД зрошувальної системи.