Порушення міжфункціональної взаємодії. Байярд Д., Байярд К. Ваш беспокойный подросток.—М., 1991СПИСОК РЕКОМЕНДОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ Байярд Д., Байярд К. Ваш беспокойный подросток.—М., 1991. Берн 3. Трансакционный анализ и психотерапия.—СПб., 1992. Блейхер В. М. Клиническая патопсихология.—Ташкент, 1976. Буянов М. Й. Ребенок из неблагополучной семьи.—М., 1988. Бзндлер Р., Гриндер Д., Сатир В. Семейная терапия.—Воронеж, 1993. Валлон А. Психическое развитие ребенка.—М., 1967. Выготский Л. С. Собр. соч.: В 6 т.—М., 1984. —Т. З, 5. Грехем Дж. Как стать родителем самому себе.—М., 1993. Гроф С. За пределами мозга.—М., 1992. Зейгарник Б. В. Личность и патология деятельности.—М., Зимбардо ф. Застенчивость / Пер. сангл.—М., 1991. Лебединский В. В. Нарушения психического развития детей.—М., 1985. Суха рева Г. Е. Лекции по психиатрии детского возраста.— М.1974 Физиология человека/Под ред. П. Й. Косицкого.—М., 1985 Франкл В. Человек в поисках смысла.— М., 1990.
У сучасній вітчизняній психології, психіатрії та нейропсихології відхилення у психічному розвитку дитини сприймаються насамперед як результат того чи іншого ушкодження мозкового субстрату. Слідом за цими порушеннями виникають відхилення в особистісному розвитку як реакція на порушення психічних процесів. Проте відхилення в особистісному розвитку не завжди є реакцією на якийсь дефект у розвитку психічних процесів, часто вони виникають у дітей з нормальним (що відповідає вікові дитини) функціонуванням психічних процесів. Проте відхилення в особистісному розвитку не завжди є реакцією на якийсь дефект у розвитку психічних процесів, часто вони виникають у дітей з нормальним (що відповідає вікові дитини) функціонуванням психічних процесів. Причини порушень розвитку особистості різноманітніші: це реакція на несприятливу соціальну ситуацію розвитку; розлад у системі сімейних стосунків і т.д. Психолог має вміти відрізняти порушення розвитку особистості, що виникають як реакція на дефекти у сфері функціонування центральної нервової системи від тих, що детерміновані соціумом. Порушення розвитку особистості можуть досягати рівня, що призводить до соціальної дезадаптації, а можуть залишатися в межах соціальне допустимих норм поведінки. Водночас не всі прояви дезадаптованої поведінки пов'язані з порушеннями психічного розвитку. Психопатія, реакції дезадаптації в підлітків з акцентуаціями характеру, психопатоподібні реакції в дітей з органічними ураженнями ЦНС проявляються у вигляді відхилень від загальноприйнятих норм поведінки. Разом з тим деякі форми відхилень у поведінці не пов'язані з певними особистісними порушеннями, а є результатом неправильного виховання або одиничними (в житті дитини) реакціями на психотравмуючу ситуацію.
|
