Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Напрямки сучасної світової філософії




Прагматизм ( 70-ті рр. ХІХ ст.- Ч. Пірс, У. Джемс, Д. Д’юї -США)

Основні ідеї

- філософія повинна займатися вирішенням «людських проблем», а саме цілями і засобами їх досягнення;

- до наукових теорій, соціальних ідей, моральних принципів необхідно підходити з точки зору їхньої користі для досягнення цілей (що корисне – те й істинне);

- пізнавальна діяльність людини - це біологічна функція, яка виробляє звички реагувати на умови;

- зміст наших ідей і понять вичерпується лише практичними наслідками, які ми очікуємо;

- мислення - це досягнення суб’єктивного психологічного задоволення

Неотомізм ( 70-ті рр. ХІХ ст.- Ж. Мартен, Е. Жільсон, Г. Манзер (Франція) та ін.)

Основні ідеї

- в основі лежить католицька філософія, яка оновила вчення Ф. Аквінського;- боротьба проти марксизму (діалектичного і історичного матеріалізму);

- виступ проти ірраціоналізму і суб’єктивізму;

- існування світу не залежить від людини;

- необхідність створити філософію, яка надасть цілісну картину дійсності;

- віра і знання доповнюють один одного, як два даних богом джерела істини;

- віра повинна бути розумною і спиратися на логічне обґрунтування, але вона потрібна там, де немає знання;

- визнання існування бога – це не віра, а знання;

- бог не тільки створив світ, але й постійно присутній в ньому;

- пояснити рух, виходячи з нього самого неможливо, для цього необхідно ввести поняття двигуна (бога);

- форми – це ідеї бога, тіло людини підкоряється природі, а душа - безсмертна і створена богом

Персоналізм (к.ХІХ- поч. ХХ ст. - Б. Боун, М. Калкінс, та ін. (США)

У. Джемс «Истиной прагматизм признает то,- и это единственный его критерий истины – что лучше всего «работает» на нас, ведет нас, что лучше всего подходит к каждой части жизни и соединимо со всей совокупностью нашего опыта, причем ничего не должно быть упущено. Если религиозные идеи выполняют эти условия, в частности, окажется, что понятие о Боге удовлетворяет им, то на каком основании прагматизм будет отрицать бытие Божие…» [Джемс У. Прагматизм.-Спб.,1910.-С.55]

Основні ідеї

- визнання особистості первісною реальністю і вищою духовною субстанцією;

- особистість - духовний першоелемент буття;

- природа - сукупність духів-особистостей, а верховною особистістю є бог;

- головною задачею є не перетворення світу, а перетворення особистості, її духовне удосконалення;

- рухомою силою усіх явищ природи є духовний початок, тому розвиток цих явищ проходить згідно закладених в них цілей, а не на основі причинної обумовленності.

Феноменологія виникла на початку ХХ ст., засновник Е. Гуссерль (1859-1938 рр.), його концепція ґрунтується на трьох основних ідеях:

1) філософія не має ніякого відношення ані до оточуючого нас світу, ані до наук, які вивчають навколишній світ;

2) предмет філософії – це дослідження виключно тих явищ (феноменів) свідомості, які розглядаються як єдина і безпосередня данність;

3) феномени розуміються не як психологічні явища, а як абсолютні сутності, які мають загальне значення, незалежне від індивідуальної свідомості. Сутності феноменів пізнаються не діяльністю розсудку, а безпосередньо переживаються і споглядаються в інтуїції.

Э. Гуссерль «Самое важное в теоретической установке философского человека – это подлинная универсальность критической позиции, решимость не принимать без вопросов ни одного готового мнения, ни одной традиции, чтобы одновременно вопрошать всю традиционно заданную вселенную» [Гуссерль Э. Философия как строгая наука.-Новочеркасск,1994.-С.116]

Е. Гуссерль, обґрунтовуючи позиції ідеалізму, стверджував, що описувати явища свідомості треба з позиції їхньої незалежності, явища не існують самостійно, а тільки нам «здаються». За думкою філософа, положення філософії повинні бути абсолютною істино, як закони логіки і математики. Зміст і смисл істинного судження не залежать від того, що про них говорять і міркують. «Что истинно - пише Гуссерль,- истинно «само по себе», истина тождественно едина, независимо от того, воспринимают ее в своих суджениях люди или ангелы, или боги» («Логические исследования» - М., 1909 р.). Сутності уявляють собою результат процесу абстрагування. Щоб пізнати сутності, людина повинна відгорнутися від зовнішнього світу, забути все, що знає про ного, і зосередити свою увагу на власній свідомості (психічні феномени). Між феноменами, вважає Гуссерль, немає жодної причинної залежності і зв’язку.

Феноменологія розробила феноменологічний метод, який підлягає певним вимогам:

1) «феноменологічна редукція», тобто утримання від будь-яких суджень, які відносяться до об’єктивної реальності і виходять за межі «чистого» суб’єктивного досвіду;

2) «транцедентальна редукція», тобто розгляд самого суб’єкта пізнання не як реальної, емпіричної, соціальної, і психофізіологічної істоти, а як чистої, транцедентальної свідомості;

Ідеї феноменології стали філософським підґрунтям екзистенціоналізму.

Фрейдизм і неофрейдизм - теорія і метод психоаналізу, засновник невропатолог і психіатр З. Фрейд, який дослідив причини патологічних процесів у психіці.







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 492. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия