Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Основні категорії філософії




Категорії (гр. kategoria – висловлювання, свідоцтво) – форми усвідомлення у поняттях всезагальних способів відношення людини до світу, які відбивають найбільш загальні і суттєві властивості, закони природи, суспільства і мислення. Джерела вчення про категорії йдуть у минуле. Велика заслуга в розробці філософських категорій належить Аристотелю, для якого проблема категорії виступала як проблема співвідношення змісту висловлювань про якесь суще з цим сущим. Для Канта категорії – це всезагальні форми, в яких ми мислимо все, що сприймаємо, апріорні (які передують досвіду) форми свідомості, впорядкування нашого досвіду. Основним принципом будування системи категорій є єдність історичного і логічного, рух від абстрактного до конкретного, від зовнішнього до внутрішнього, від явища до сутності. У зв’язку з розвитком діяльності людини, в процесі якої вона перетворює світ і пізнає його, число і зміст категорій збагачується. Виражаючи суттєві зв’язки дійсності, які розвивається, закони руху природи, суспільства і мислення, вони повинні бути такими рухливими, гнучкими, як і явища, які вони відображають.

Основні категорії діалектики: буття, матерія, рух, розвиток, час, простір, якість, форма і зміст, причина і наслідок та ін. Якщо закони діалектики розкривають процес розвитку, то взаємозв’язок явищ і предметів дійсності виражається за допомогою категорій. До них відносяться: одиничне і загальне, явище і сутність, частина і ціле, форма і зміст, елементи і структура, причина і слідство, випадковість і необхідність, можливість і дійсність.

Одиничне і загальне - у ході практичного впливу на світ людина стикається з окремими матеріальними речами. Ані загальне, ані одиничне не володіють самостійним існуванням, вони не існують самі по собі. Самостійно існують окремі предмети, явища, процеси. Загальне й одиничне існують тільки в окремому. Одиничне охоплює неповторні риси окремого, а загальне відбиває те, що повторюється в інших матеріальних утвореннях. При визначених умовах розвитку окремого одиничне може стати загальним, і навпаки (нові види рослин, породи тварин, мода). Кожному явищу притаманне як загальне, так і одиничнеі у рішенні практичних задач слід виходити не тільки із загального, що повторюється, але і з особливого, притаманного тільки даній області. Це обумовлює різноманітність форм і шляхів рішення однієї й тієї ж практичної задачі.

Сутність і явище:

Сутність – сукупність всіх необхідних сторін і відносин речі, взятих в їх відповідній взаємозалежності, в їх житті. Це те, без чого дана річ не може бути сама собою.Сутність завжди знаходиться в єдності з явищем тому, що вона в ньому не тільки виявляється, але через нього існує, діє.

Явище– це спосіб виявлення сутності через властивості і відносини, доступні чуттям. Явище багатше сутності, яка завжди проявляється, так як привносить дещо інше, що не йде від сутності. Явище у свій зміст включає нові моменти, риси, які обумовлені зовнішніми обставинами і із сутності не витікають. На практиці необхідно завжди спиратися на сутність, на знання необхідних якостей і зв’язків, особливо у роботі з людьми, так як зовнішність обманює. Так, гарний одяг прикриває недоліки тіла, гарна зовнішність – пороки душі. Явище завжди змінюється, сутність складає дещо стійке, зберігаючи себе у всіх змінах, однак будучи стійкою відносно явища, сутність не залишається абсолютно незмінною.

Зміст і форма:

Змістом називається категорія, яка охоплює сукупність всіх компонентів речі, явища, процесу, їх взаємодій і змін. Зміст включає і внутрішні, і зовнішнівзаємодії. Форма це організація стійких зв’язків між компонентами змісту. Будь-яка система завжди має як форму, так і зміст. Немає беззмістовної форми і неоформленого змісту. Зміст визначає форму і прагне до змін, форма активно впливає на змісті тяжіє до постійності, стійкості.

Ціле і частина – філософські категорії, які відображають відносини між сторонами окремого предмету. Будь-який матеріал складається з частин. Однак ціле не є сумою його частин. Разом з тим, світове ціле – це ціле, яке складене із частин, але воно не є ціле, розподілене на частини. Первинне для пізнання – це частини, а потім ми формуємо знання про ціле. Таким світ сформувався у нашій свідомості, таким він залишається й сьогодні.

Причина і слідство:

Причина– це дія, яка обумовлює якісь зміни. Слідство– це результат взаємодії явищ, в якому фіксується те нове, що спонукалося причиною. Причина і слідство є застиглими сторонами дійсності. Вони переходять одне в одне, міняються місцями. Те, що в одних умовах є причиною, в інших – слідством і навпаки. Тому, щоб вивчити предмет з усіх боків, необхідно його розглядати і як причину, і як слідство взаємодії яких-небудь явищ. Одне й те ж слідство може виникнути в результаті дії різних причин (загибель організму, підвищення продуктивної праці, навчання у ВУЗі тощо). Тому може існувати не один, а багато шляхів досягнення одного й того ж результату. Необхідно обирати найбільш ефективний, відповідний конкретним умовам шлях. Не всі причини грають однакову роль, вони можуть бути основними чи вторинними. Розрізняють причини внутрішні й зовнішні.

Необхідність і випадковість:

Необхідність– це те, що обов’язково повинно відбутися у конкретних умовах. Вона витікає із внутрішньої основи явища, його сутності.

Випадковість – це те, що може бути, а може й не відбутися. Необхідність і випадковість не існують окремо. Кожне явище в один час і необхідне, і випадкове. Випадковість виступає як форма необхідності. Знаходячись в органічній взаємодії і взаємозв’язку, випадковість і необхідність у ході розвитку об’єкта переходять в одне, міняються містами: випадкове стає необхідним і навпаки.

Можливість і дійсність:

Можливість – це те, чого ще немає, або воно може бути. Можливості можуть бути прогресивними й реакційними (перші прискорюють, другі гальмує розвиток), реальними і формальними, абстрактними і конкретними. Наш вибір завжди пов’язаний з можливостями. Можливість вибору – велике благо. Головне – не упустити час, який скорочує можливість. Але вибрати завжди важче, ніж просто знайти. Дійсність це реалізована можливість.







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 1370. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2020 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия