І. Визначення розмірів зони хімічного зараження
Прогнозування робимо за вихідними даними варіанта “0” (Додаток. 1). Спільна для всіх варіантів ситуаційна обстановка полягає у тому, що на об’єкті “Б” сталося руйнування ємкості зі СДОР. Від зруйнованої ємкості на відстані L знаходиться населений пункт, який може потрапити у зону хімічного зараження (ЗХЗ). Під час аварії виникла хмара зараженого повітря. З метою своєчасного і надійного захисту співробітників і населення оцінюємо імовірну ситуацію.
Визначення ступеню вертикальної стійкості повітря за «0» - варіантом 1. За графіком (Додаток 3) визначимо ступінь вертикальної стійкості повітря за умови, якщо ∆ t =-1°, швидкість вітру V = 2 м/с: - це буде ІНВЕРСІЯ.
2. За табл. 10.3 (Додаток 4) визначимо глибину Г поширення зони хімічного зараження (3Х3) (ємкість, де зберігалася СДОР була не обвалована), тоді, для даної ситуації, знаходимо глибину табличну Гтабл розповсюдження зараженого повітря з концентраціями які значно перевищують установлені норми, таким чином Гтабл = 22, 85 км А оскільки швидкість вітру V =2 м/с, то, згідно з приміткою до табл. 10.3, знаходимо поправочний коефіцієнт, враховуючи його, фактичну глибину 3Х3 визначаємо за формулою: Г = Гтабл ∙ kпер тоді Г = 22, 85∙ 0, 6=13, 71 км.
3. Знайдемо ширину Ш 3Х3 за формулою: Ш = Г ∙ kв.ст; Враховуємо коефіцієнт вертикальної стійкості повітря - kв.ст., який приймається рівним: при інверсії -0, 03; при ізотермії -0, 15; при конвекції - 0, 8. тоді: Ш = 0, 03 ∙ 13, 71 = 0, 4113 км.
4. Визначимо площу зони хімічного зараження - S3Х3, як площу трикутника за формулою: тобто
|
,
