Шацький національний природний парк

Волинь здавна славиться своїми лісами, чудовими озерами, повно­водними річками і різноманітним тваринним світом. Соснові бори й розкішні діброви, загадкові вільшаники та білокорі березняки створюють неповторну красу цього краю. Особливості геоморфологічної будови та кліматичних умов, наявність численних озер вплинули на характер рослин­ності Шацького національного природного парку, створеного в грудні 1983 р. на площі 32 830 га. На його території знаходиться 22 прісноводні озера, найбільші серед них — Світязь, Полумецьке, Піскове. Поверхня парку плоска, рівнинна з незначним схилом до півночі. Район Шацьких озер — одна із зупинок для відпочинку перелітних водоплавних і болотних птахів. Сучасний рослинний покрив парку відрізняється мозаїчністю та різноманітністю: ліси займають 11367, 3 га (34, 6 %), луки 83, 2 га, водойми 6170 га, багато боліт (болота займають 816, 2 га), найбільшим є «Князь Багон», що виконує велику екологічну роль. Решта площі зайнята під орними землями, садибами, дорогами тощо. Тваринний світ парку представлений типовими поліськими видами: лось, дикий кабан, заєць, козуля, білка. Чисельність хижих звірів невелика. Основні представники їх — вовк, куниця, єнотоподібний собака, лисиця. На жаль, видра, борсук, горно­стай, кутора мала стали рідкісними та занесені до Червоної книги України. Серед представників герпетофауни у значній кількості збереглися ящірки, вужі, рідше можна побачити гадюку, черепаху болотяну та мідянку (зане­сена до Червоної книги). Тритони, ропухи, жаби трапляються часто. Поєднання численних озер із лісовими масивами, своєрідний поліський колорит, різноманіття рослинних угруповань та висока їх естетична цінність, добре розвинена транспортна мережа сприяли розвитку рекреації в цьому мальовничому куточку Західного Полісся. На берегах озер роз­міщені бази відпочинку, санаторій «Лісова пісня», спортивні та дитячі табори. В останні роки проводиться Міжнародний пісенний фестиваль «На хвилях Світязя».

До заповідної зони парку (5925 га) зараз включені озера Кримне та Мотне з прилеглими лісами, а також лісові масиви, що прилягають до заплави Західного Бугу. Тут проводяться лише наукові дослідження. Зона регульованої рекреації (11 623 га) виділена для короткострокового відпо­чинку, переважно у вихідні та святкові дні. Є в них стаціонарні ділянки для одно- та дводенних стоянок, для вилову риби, створено 2 рекреаційних і 2 інформаційних пункти. Зона стаціонарної рекреації (197 і га) виділена в центральній частині парку. До неї віднесено частину узбережжя озер Світязь та Пісочне. Господарська зона (13 311 га) включає землі колективного сільськогосподарського підприємства та інших землекористувачів.

Карпатський національний природний парк

Вершина Говерли — це своєрідний символ величі та гордості України. Якщо піднятися на неї, то перед очима відкривається панорама простору першого і одного з найбільших в Україні Карпатського національного при­родного парку, що успадкував свою назву від Карпатської гірської ланд­шафтної країни. Становлення його тривало майже 50 років — поступово, через створення за рекомендаціями вчених окремих резерватів на най­цінніших пралісових і високогірних ділянках. Частина нинішньої території парку з 1968 до 1980 р. була у складі Карпатського державного заповідника. Багатий і різноманітний рослинний світ національного парку. Тут охоро­няються всі типи фітоценозних комплексів лісового (крім поясу дубових лісів), субальпійського та альпійського поясів, що є характерними для гірських систем Центральної Європи. Основна площа вкрита буковими, смерековими, ялицевими, сірозільховими та мішаними лісами, подеку­ди — клейковільховими, березовими й сосновими. Найпоширенішими є буково-ялицево-смерекові та чисті смерекові ліси, в яких ростуть явір, ясен, в'яз гірський. Вище верхньої межі лісу сформувалося типове криволісся із сосни гірської, вільхи зеленої та ялівцю сибірського в комплексі з квітучими луками, чагарничками, мозаїкою мохів та лишайників. Багатст­вом форм рельєфу, клімату, рослинного світу закономірно зумовлюється різноманіття тваринного світу. Особливістю його є велика частка комахо­їдних, рукокрилих та гризунів, дещо менше хижаків та парнокопитних, мешкання яких приурочене до висотних гірських поясів. З дрібних ссавців поширені бурозубки мала, звичайна та альпійська; кутори мала та велика; миші хатня і жовтогорла; полівки темна, Шермана і снігова; з гризунів — білка звичайна з чорно-коричневим аж до чорного забарвненням хутром, вовчки сірий, лісовий та горішниковий. З парнокопитних найбільше або­ригенів — олень благородний, козуля, кабан дикий. Інколи вдається побачити і «володаря» карпатських гір — ведмедя бурого. Трапляються також куниці лісова і кам'яна, борсук, вовк, кіт лісовий, рись, видра та горностай. У парку є чимало визначних об'єктів живої і неживої природи. Крім урочища Кедруватого, досить цінним є верхове болото Рудяк із жу­равлиною дрібноплодою та іншими рідкісними видами рослин. Багатьох туристів зачаровують скелі, печери Довбуша. У Яремчі є дивовижний водоспад «Прибій», котрий падає з висоти 12 м на фоні великих кам'яних брил. Місце для національного парку вибране не випадково. Він розташо­ваний на екологічно чистій землі. Особливий дар його природи — це джерела з мінеральною водою двох типів: хлоридно-гідрокарбонатно-натрієвою і слабкомінералізованою гідрокарбонатно-натрієвою з під­вищеним вмістом органічних речовин. З цими об'єктами тісно пов'язані рекреаційно лікувальна та рекреаційно-туристська діяльність національ­ного парку. Природні умови сприяють і розвиткові тут гірського спорту. Крім чарівної природи парк має багату історію і культуру корінного етносу. В його межах збереглося 9 церков ХVІ-ХХ ст.., збудованих у традиційних формах гуцульського стилю.

Національний природний парк «Синевир»

Природні умови парку є типовими для Горган — одного з найвеличніших гірських масивів, геологічні відклади якого охоплюють діапазон часу від верхньої крейди до олігоцену. Навіть важко уявити собі, що ця міс­цевість у межах Вододільної верховинської геоморфологічної області колись була морським дном, а нині уособлює переважно два характерних ланд­шафти: низькогірні флішеві крутосхилі хребти з бурими гірсько-лісовими та дерново-буроземними щебенюватими грунтами, а також середньогірські давньольодовикові флішеві крутосхилі хребти з полонинами, бурими гірсько-лісовими щебенюватими та гірсько-торф'яно-буроземними грун­тами. Хоча район парку давно освоєний людиною, тут ще збереглося чимало незайманих пралісів З багатими флорою і фауною. Рослинний світ тут різно­манітний. Смерекові й букові ліси та луки є основними типами рослин­ності. Навесні букові ліси на схилах гір розділені на ранні та пізні форми. Місцевий клімат сприяє також росту смереки, угруповання якої займають тут найбільшу площу. Флористичне найбагатшими вважаються післялісові луки царини, на яких можна налічити до 40 видів рослин. На всій цій території росте 914 видів судинних рослин. Великої цінності надає парку його тваринний світ. Тут мешкають олень благородний, ведмідь бурий, козуля, кабан дикий, вовк, лисиця, заєць сірий та інші види ссавців — усього 43. З них найбільш рідкісними стали бурозубка альпійська, кутора мала, горностай, борсук, видра річкова, кіт лісовий, рись звичайна. З птахів найчастіше трапляються рябчик, канюк звичайний, дятел строкатий ве­ликий, сорока, сойка — всього 91 вид; з них рідкісними є глухар, беркут, лелека чорний, завирушка альпійська, пугач, змієїд. Уставках, озерах та річках водяться форель струмкова, озерна і райдужна, головень, марена, бабець головач, пічкур звичайний, підуст — усього 19 видів.

Голубою перлиною Українських Карпат вважається озеро Синевир. Озеро знаходиться на висоті 989 м над рівнем моря. Утворилось воно в післяльодовиковий період унаслідок перекриття річкової долини зсува­ми. Його середня площа становить4-5 га, глибина 8-Ю м, а найбільша до 22 метрів. Не менш мальовничими в парку є озеро Озірце, а також болота Глуханя і Замшатка, урочища Кантина, Песся та Квасовець, у якому знаходиться джерело з вуглекислою маломінералізованою гідрокарбонатно-хлоридною натрієвою мінеральною водою. Озірце глибиною до 10 м — дивовижний витвір природи, оскільки може бути еталонним взірцем перетворення озера на верхове болото. Заболочування відбувається від центру до периферії і навпаки. Прибережний плав утворений сфагнумами та осоками, а сплавина на середині озера — лише сфагновими мохами буро-червоного кольору, серед яких переплітаються стебельця журавлини дрібноплодої. У темно-синій воді лежать повалені, оброслі мохами дерева, подекуди посеред води поблискує листочками на сонці рдесник, а на бе­резі стоять смереки, явори та буки. Найцікавішим витвором природи з точки зору науки є оліготорфне, із сферичною поверхнею, болото Глуханя. Подібних йому в Карпатах майже не залишилося. В торфах закодовано літопис природи краю. На болоті ростуть 15 рідкісних і зникаючих видів рослин: журавлина дрібноплода, шейхцерія болотна, осока малоквіткова, лікоподієла заплавна, що занесені до Червоної книги України. Серед них кілька північних видів, мешканців тайги і тундри, які дуже рідко трапля­ються в Карпатах. На Чорній Ріці в минулому столітті були збудовані дві греблі для сплаву лісу з гір у долину. На одній із них розмістився єдиний у Європі музей лісосплаву, в якому експонуються старовинні знаряддя праці лісорубів та плотогонів.

Національний природний парк «Подільські Товтри»

На території найбільшого в Європі Національного природного парку «Подільські Товтри» (заснований у 1996 р., загальна площа — 261 316 га) знаходиться місто Кам'янець-Подільський, яке є його адміністративним центром. До складу парку ввійшло 15 заказників загальнодержавного зна­чення (у тому числі гіпсова печера «Атлантида» і каньйон р. Смотрич), а також 25 заповідних урочищ — в основному геологічних пам'яток. У парку зростає ряд рідкісних, занесених до Міжнародної Червоної книги рослин, водяться різноманітні тварини. Більшість рідкісних ендемічних видів рослин росте в передмісті Кам'янця-Подільського, у каньйоні річки Смотрич. Серед них: аконіт Бессера, шафран Гейфеля, цибуля подільська. Ростуть тут й інші рідкісні види: змієголовник австрійський, рябчик гірський, сон великий, зозулині черевички справжні. На території парку знаходиться 61 вид флори, занесений до Червоної книги України. Фауна представлена майже 700 видами комах, 50 видами риб, 11 — амфібій, 10 — плазунів, 223 — птахів, 71 — ссавців. Серед них — 80 видів, за­несених до Червоної книги України. На околицях Кам'янця можна зу­стріти метелика Поліксену, соню лісову, ящірку зелену, побачити беркута та змієїда. Серед історико-культурних пам'яток на території парку розмі­щений комплекс Національного заповідника «Кам'янець», Бакотського печерного монастиря, ряд пам'яток садово-паркового мистецтва.

Національний природний парк «Святі Гори»

Поміж Донецькими височинами, лучними заплавами, розлогими вер­болозами, гаями та перелісками протікає Сіверський Донець, утворюючи на своєму шляху численні стариці та озерця. На одному зі згинів його шляху, ліворуч течії, посеред старих сосен і кремезних дубів знаходиться Святогірськ — місто з унікальною історією, своєрідною архітектурою, славними минувшиною і традиціями, цілющими джерелами мінеральних вод. А на правому березі переважають кручі. На білих крейдяних скелях виблискують золотом куполи храмів Святогірської лаври.

У різноманітних як типових, так і специфічних природних умовах рельєфу правого корінного берега на більшій частині території парку рос­туть широколисті ліси віком 90-110 років з переважанням дуба зви­чайного, у деревостани якого домішуються ясен, липа серцелиста, клен польовий, підлісок з ліщини та клену татарського. У трав'яному покриві майже скрізь домінує зірочник ланцетоподібний. На окремих ділянках переважають південноєвропейські та субсередземноморські види: егоніхон фіолетово-голубий, перлівка ряба, арум видовжений, живокіст кримський та ін. Широколисті ліси на таких значних площах сформували­ся завдяки височинним рельєфним умовам Донецького кряжа і є досить рідкісним явищем для степової зони.

Цікавою є фауна природного парку «Святі Гори». Тут водиться 256 видів хребетних тварин, у тому числі 43 види ссавців, 194 птахів, 10 пла­зунів і 9 земноводних. До Червоної книги України занесено 50 видів фау­ни, з них 40 хребетних, а до Європейського червоного списку — 12 видів, охоронних за Бернською конвенцією, 114 видів фауни та 4 види флори. Природа національного парку та його околиць ще зберегла умови для існу­вання багатьох рідкісних птахів, таких як скопа, тювик, змієїд, орлан біло­хвіст, балобан, боривітер степовий, журавель сірий. Раритетний склад рос­линного і тваринного світу можна назвати золотим фондом національного парку. Неповторну красу ландшафту крейдяних гір підкреслюють і пам'ятки культури —.відома крейдяна печерна церква ХІ-ХІІ ст. і архітектурний комплекс Святогірського Успенського монастиря XVIІ-XIX ст. Тут існує цілий лабіринт крейдяних печер. Мальовнича природа «Святих Гір» з дібровами та сосновими борами, зеленими гаями та квітучими луками, вихо­дами на поверхню землі білої крейди на пагорбах гір, біля підніжжя яких течуть води Сіверського Дінця, приваблюють сюди дослідників, туристів, відпочиваючих, художників, істориків та етнографів, а також усіх, кому не байдужий цей куточок української землі.

[2] с. 28-35; [5] с. 101-118; [8] с. 373-395.