Перевірка протитиску в системі випуску відпрацьованих газів

Для перевірки необхідно вивернути кисневий датчик із гнізда попередньо знявши з його рознімання. Замість кисневого датчика ввертається штуцер манометра з межею виміру не більш 0, 1 Мпа. Далі двигун запускається і виводиться на частоту обертання колінчатого вала приблизно 2500 про/хв. Якщо тиск, вимірюваний манометром, перевищує 0, 010...0, 015 МПа, опір випускної системи варто вважати підвищеним. Найбільш ймовірною причиною підвищення тисків є оплавлення або засмічення каталізатора.

Перевірка кисневого датчика і системи - корекції (тільки для датчиків на основі Zr2).

Перевірка здійснюється на прогрітому двигуні. Тестер або осцилограф підключається до сигнального провідника кисневого датчика за допомогою гострого штиря або голки (підключення з тильної сторони розйому), а якщо рознімання недоступне - проколюванням проводу. Якщо сигнальний провід екранований, проколювати його не можна, тому що відбудеться замикання. Вхідний опір тестера осцилографа повинне складати не менш 10 мОм, у противному випадку можливе перекручування результатів виміру і навіть ушкодження кисневого датчика.

Для гарантованого прогрівання датчика необхідно запустити ДЯР^ГСЛЬНО прогрітий двигун і дати йому попрацювати протягом двох хвилин у режимі 2000...3000 про/хв. Подальші виміри можна здійснювати в режимі неодруженого ходу. При цьому напруга на датчику (мал. 33.) повинне змінюватися в діапазоні 0...1 У принаймні один раз за 1...2 с. Така зміна сигналу говорить про повну працездатність як самого кисневого датчика, так і системи корекції.