ІНФОРМАЦІЙНИЙ МАТЕРІАЛ. Шлунок (ventriculus, s. gaster — грец.) являє собою розши­рення травного каналу, розташоване між стравоходом і двана­дцятипалою кишкою

Шлунок (ventriculus, s. gaster — грец.) являє собою розши­рення травного каналу, розташоване між стравоходом і двана­дцятипалою кишкою.

Форма і положення шлунка змінюються залежно від його Функціонального стану, положення тіла та стану прилеглих органів. Шлунок трупа має форму перевернутої реторти. У жи­вої людини рентгенологічно шлунок може мати рогоподібну, гачкувату форму тощо. Довжина його становить 25 см, об'єм до 3 л (1, 5—4 л залежно від кількості їжі). Шлунок знаходиться в черевній порожнині, у надчеревній та лівій підребровій ді­лянках. У шлунку розрізняють дві стінки: передню та задню; два краї: малу кривину (увігнутий, обернений догори і вправо) та велику кривину (випуклий, обернений донизу і ліворуч), два отвори: кардіальний (вхідний) та пілоричний (вихідний); чотири частини: кардіальну, склепіння, або дно шлунка, тіло шлунка, пілоричну частину, яка поділяється на пілоричну пе­черу та пілоричний канал. У місці переходу шлунка в двана­дцятипалу кишку знаходиться воротар — щільне м'язове кіль­це, яке складається із циркулярних м'язів (завтовшки до 1 см) і складок слизової оболонки, які утворюють двостулкову за­слінку з передньою і задньою губами.

Стінка шлунка складається з трьох оболонок: 1. Внутрішньої — слизової оболонки, для якої характерна наявність складок, полів та ямок. Складки утворюються за­вдяки наявності м'язової пластинки в слизовій оболонці та на­явності підслизової основи. Вони мають різне спрямування у різних відділах шлунка. Так, у ділянці малої кривини вони розташовані поздовжньо й утворюють так звану шлункову до­ріжку, у ділянці дна і тіла — поперечне, косе і поздовжнє спрямування. Шлункові поля — невеликі підвищення діамет­ром 1—6 мм. На поверхні цих полів розташовуються шлунко­ві ямочки, які являють собою устя залоз шлунка. Розрізняють три види залоз: кардіальні, власні та пілоричні. Власні залози розміщені в ділянці дна та тіла шлунка, вони складаються з головних клітин (продукують ферменти), парієтальних клі­тин (хлористоводневу кислоту) та додаткових (слиз). Кардинальні і пілоричні залози розміщені в однойменних ділянках шлунка. У пілоричних залозах відсутні головні та парієтальні клітини, у кардіальних залозах вони містяться в незначній кі­лькості. Порожнина шлунка вистелена одношаровим призма­тичним залозистим епітелієм. В апікальній частині цих клі­тин накопичуються гранули слизового секрету, який після ви­ділення обволікає поверхню слизової оболонки і захищає її від перетравлювальної дії шлункового соку. У слизовій оболонці між залозами розташовуються скупчення лімфоцитів у вигля­ді дифузних інфільтратів або поодиноких лімфатичних фолі­кулів. Між слизовою оболонкою шлунка і м'язовою оболон­кою знаходиться підслизова основа, утворена пухкою сполуч­ною тканиною.

2. Середньої оболонки — м'язової, яка має три шари: зов­нішній — поздовжній, середній — циркулярний (у ділянці пі­лоруса циркулярний шар м'язових волокон стовщується і формує м'яз-стискач пілоруса), внутрішній — косі волокна. М'язо­ва болонка представлена міоцитами непосмугованої м'язової тканини, які сприяють перемішуванню та переміщенню їжі.

3. Зовнішньої оболонки — серозної, яка представлена оче­ревиною і вкриває шлунок з усіх боків.

Функції шлунка:

• хімічне оброблення їжі ферментами шлункового соку;

• механічна функція, яка полягає в перемішуванні їжі із шлу нковим соком, а також проведенні її у дванадцятипалу кишку;

• екскреторна функція, яка полягає у виділенні через сли­зову оболонку в просвіт травного каналу продуктів метаболізму;

• ендокринна функція, яка полягає у виробленні біологіч­но активних речовин (гастрину, гастрону тощо), клітини сли­зової оболонки шлунка продукують внутрішній антианеміч­ний фактор (фактор Касла). Він необхідний для всмоктування вітаміну В12, що потрапляє у шлунок з поживними речовинами;

• всмоктувальна функція — у шлунку відбувається всмок­тування деяких хімічних речовин.