ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ОРГАНІЗАЦІЇ ТА УПРАВЛІННЯ ЗАХОДАМИ З ЛІКВІДАЦІЇ МЕДИКО-САНІТАРНИХ НАСЛІДКІВ НС
Будь-як НС – це насамперед трагедія та за кінцевим результатом причинним фактором найбільших економічних втрат є медико-санітарні наслідки НС. За даними ООН за останні 20 років майже 1млрд жителів Землі зазнали наслідків стихійних лих, за результатами яких 3 млн чоловік загинуло. Велика кількість постраждалих вимагає надання швидкої та кваліфікованої медичної допомоги, причому допомоги особливого виду – екстреної медичної допомоги (ЕМД). Велика НС породжує не тільки массу поранених і загиблих людей, аде й суспільну паніку і розгубленість Й тому надзвичайно важливо стає раціональна організація всієї медичної допомоги, що включає налагоджений зв'язок, своєчасну доставку медичного персоналу, медикаментів і необхідної техніки, забезпечення і контроль долі карської допомоги, сталу роботу транспорту та іеформаційних служб. Медична допомога за умов НС – це особливий вид медичної допомоги за умов дефіциту часу й засобів, а також високої психічної напруги, за умов якої лікар та його помічники повинні постійно проявляти не тільки високий професіоналізм, але й співчуття і вміння працювати у несприятливих умовах. Однією з важливіших умов ефективної роботи за цих умов є забезпечення повної автономності мобільних формувань в усьому (енергоживлення, врда, зв'язок), не кажучи про стале медичне постачання. На період підготовки до НС, повинні бути заплановані та створені мобільні медичні формування для надання екстреної медичної допомоги (ЕМД) постраждалих внаслідок НС. Ці формування повинні почати свою роботу в тих випадках, коли кількість тих, хто потребує медичної допомоги, перевищує можливості лікувальних закладів постраждалої території (насамперед крупних НС: землетрус, повінь, техногенна аварія). Для оцінки ситуації залежно від тяжкості НС використовується медичний показник тяжкості лиха (І). Розраховується медичний індекс тяжкості події І за формулою:
І = (N·S) / (Т·С),
де N – лікарське навантаження, як кількість постраждалих внаслідок НС; S – індекс тяжкості ситуації від категорії пошкоджень; Т С - загальна пропускна спроможність медичних формувань.
Лікарське навантаження визначається кількістю постраждалих N. При невеликому або середньому НС (наприклад, транспортні аварії) максимальну кількість постраждалих можливо попередньо визначити виходячи з місткості транспортного засобу (автобус, потяги та ін.) й типу аварії (наприклад, зіткнення, сходження з рейок та ін.). За великих лих, таких як повінь, землетрус, техногенна аварія, кількість постраждалих попередньо визначається за повідомленнями, які зазвичай бувають фрагментарними. Перші прибулі на місце мобільні медичні формування уточнюють дані про кількість постраждалих. При землетрусі оцінка ситуації проводиться з інтервалом в одну годину та визначається як Nt, t = 1, 2, …. З медико-організаційної точки зору всі пошкодження можна розподілити на 4 категорії: 1 – загиблі та померлі після прибуття до лікувального закладу; 2 – пошкодження, що загрожують життю та потребують невідкладної допомоги в умовах стаціонару; 3 - пошкодження, що не загрожують життю і потребують лікування в стаціонарі; 4 - пошкодження, що разової допомоги. Індекс тяжкості лиха визначається з урахуванням категорії пошкоджень, змінюється від 0, 5 для 4 категорії до 2 для 1 (табл..). Якщо пошкодження різних категорій, визначається середньозважене значення індексу. Таблиця - Визначення індексу тяжкості лиха
Пропускна спроможність медичних формувань (ТС) визначається пропускною спроможністю ЕМД, що надається в зоні НС. Вона залежить від кількості лікарів, медсестер та іншого медичного персоналу, а також необхідних матеріалів і засобів в зоні НС. Вважається, що кожна готова до виїзду санітарна машина може доставити до лікувального закладу двох постраждалих за годину. Пропускна спроможність лікувального закладу залежить від кількості хірургів, анестезіологів, кількості операційних, ліжок інтенсивної терапії та ін., а також кількості постраждалих 2-0ї та 3ої категорії на годину, які можуть отримати лікування. Згідно даних багатьох експериментів, пропускна спроможність лікувального закладу загального профілю дорівнює приблизно 3% від загальної кількості ліжок. Всі вищезгадані показники ґрунтуються на нормальному стані доріг і погоди. Під час роботи вночі або вихідні дні ці показники будуть знижені на 50%. Вважається, що весь персонал може ефективно працювати 8 годин. Всі складові частини технології надання допомоги відповідати одна одній, якщо вони не рівні, то пропускна спроможність всієї низки буде визначати ланка із самою низькою спроможністю. Якщо значення І буде меншим за 1, місцеві заклади охорони здоров'я не спроможні впоратись з ситуацією, необхідно залучати медичну допомогу інших регіонів. Важливе значення має організація створення баз даних, які забезпечують інформаційну підтримку управлінських рішень, створенню диспетчерських служб. До числа основних баз даних належить: - про медичні заклади та їх характеристики, будівлі і споруди, які можна використовувати на випадок НС; - структуру й характеристики медичного персоналу, які мобілізуються за умов НС; - дислокацію, номенклатуру й запаси медичного обладнання, інструментарію, медикаментів, перев’язувальних засобів і виробів медичного призначення, необхідних для роботи медичного персоналу за умов НС; - засоби зв’язку та інформаційно-комунікаційні мережі. За даними МОЗ України, починаючи з 1992 року над розробкою та удосконаленням Концепції організації надання ЕМД населенню Україна за умов НС працювали фахівці Київського науково-практичного об'єднання швидкої медичної допомоги та медицини катастроф. Згідно цієї Концепції визначені чотири основні групи принципів: - держава реалізує гарантію безоплатної своєчасної та адекватної ЕМД громадянам за умов НС; - для надання ЕМД населенню України залучаються усі необхідні сили і засоби системи охорони здоров'я незалежно від відомчого підпорядкування та форм власності; - організація надання ЕМД будується на загальних принципах охорони здоров'я і медичного забезпечення населенню з урахуванням медико-соціальних особливостей цього періоду, що пов’язані із виникненням великої кількості санітарних втрат, частковим чи повним руйнуванням інфраструктури територіальної системи охорони здоров'я в зрні НС і погіршенням умов життєдіяльності населення; - оперативного реагування на випадок НС, організації і надання ЕМД постраждалим створюється особливий вид державних аварійно-рятувальних служб – ДСМК, яка складовою єдиної державної системи. Загальним принципом лікуально-евакуаційного забезпечення при НС є в основному двох етапна система надання медичної допомоги й лікування постраждалих з евакуацією по призначенню. Медичні формування й лікувальні установи, розгорнуті на шляхах евакуації постраждалих їхньої зони (району) НС й призначені для масового прийому, медичного сортування, надання ЕМД постраждалим, підготовки їх до евакуації й лікування одержали назву «етапу медичної евакуації». Першим етапом, що призначений для надання першої медичної допомоги, є збережені лікувальні установи, пункти збору постраждалих, розгорнуті бригадами швидкої медичної допомоги й лікарсько-сестринських бригад. Другим етапом є існуючі й функціонуючі поза зоною НС, а також додатково розгорнуті лікувальні установи, призначені для надання вичерпних видів медичної допомоги –кваліфікованої й спеціалізованої, для лікування постраждали до остаточного результату. Кожному етапу медичної евакуації встановлюється певний обсяг медичної допомоги.Характерною рисою надання медичної допомоги є розосередження (ешелонування) її надання в часі й на місцевості в міру евакуації постраждалих із зони НС в стаціонарні лікувальні заклади. В будь-якому випадку повинні бути проведені заходи, спрямовані на порятунок життя постраждалого й зниження (попередження) розвитку небезпечних ускладнень. Кожний етап медичної евакуації має свої особливості в організації роботи, однак, Створюють умови для прийому, розміщення й медичного сортування постраждалих, приміщення для надання медичної допомоги, тимчасової ізоляції, санітарної обробки, тимчасової або остаточної госпіталізації. Необхідність першого етапу обумовлена можливою великою відстанню між зоною НС та стаціонарними лікувальними установами, постраждалі можуть її не витримати. Перша медична допомога має на меті запобігти подальшому впливу на постраждалого вражаючого фактора, попередити розвиток тяжких ускладнень і тим самим зберегти йому життя. Обсяг першої медичної допомоги: при катастрофах з перевагою механічних (динамічних) вражаючих факторів: - діставання постраждалих з-під завалів, виведення осліплених з вогню, гасіння палаючого одягу або палаючих сумішей, що потрапили на тіло; - боротьба з асфікцією шляхом звільнення дихальних шляхів від слизу, крові й можливих сторонніх речей. Штучна вентиляція легенів; - надання фізіологічно вигідного положення постраждалому; - закритий масаж серця; - тимчасова зупинка кровотечі всіма доступними способами: повязка, що давить, пальцеве притиснення, джгут і т.д.; - іммобілізація пошкодженої області найпростішими засобами, - накладання асептичої пов'язки на рану й опікову поверхню, - введення за допомогою шприць-тюбика знеболюючого засобу або антидоту, - дача водно-сольового або тонізуючих гарячих напоїв; - - попередження переохолодження або перегрівання; - ранній винос (вивіз) постраждалих із зони й зосередження їх у позначених укриття; При катастрофах з викидом у навколишнє середовище СДОР додатково: - Захист органів диханняч, очей і шкірних покривів від посереднього впливу на них СДОР; - Часткова санітарна обробка відкритих частин тіла і при можливості прилягаючої до них одягу; - Дача сорбентів при пероральних отруєннях, молока, велика кількість напоїв, промивання шлунку; - Якнайшвидший винос постраждалого із зони отруєння; При аваріях з викидом радіоактивних речовин: - Йодна профілактика й використання по можливості населенням радіопротекторів; - Часткова дегазація одягу й взуття; - Надання першої мед допомоги населенню; При масових інфекційних захворюваннях в осередках бактеріологічного (біологічного) зараження: - Використання підручних і (або) табельних засобів індивідуального захисту; - Активне виявлення й ізоляція хворих, що температурять, підозрілих на інфекційне захворювання; - Застосування засобів екстреної профілактики; - Проведення часткової або повної санітарної обробки.
Долікарська допомога – комплекс медичних маніпуляцій, здійснюваних медичним персоналом (медсестра, фельдшер) з використанням табельних медичних засобів. Вона спрямована на порятунок життя постраждалих і попередження розвитку ускладнень. Оптимальний строк надання долі карської допомоги – 1 година після травми. Перша лікарська допомога - комплекс лікувально профілактичних заходів, що виконуються лікарями на першому (до госпітальному) етапі медичної евакуації з метою усунення наслідків травмування, що безпосередньо загрожує життю постраждалого. Попередження розвитку інфекційних ускладнень й підготовці постраждалих до евакуації. Повинна бути зроблена в перші 4-6 годин з моменту травмування (ураження). Вона буде необхідна 25% постраждалих. Якщо вона проводиться в перші 6 годин смертність знижується на 25-30%. Кваліфікована медична допомога – комплекс хірургічних і терапевтичних заходів, що виконуються лікарями відповідного профіля і рівня підготовки в стаціонарних лікувальних установах і спрямовані на усунення наслідків травмування (ураження), в першу чергу які загрожують життю, попереджують появу можливих ускладнень. А також для забезпечення планового лікування постраждалих до кінцевого результату і створення умов для відновлення порушених функцій органів і систем. Вона повинна бути надана не пізніше 2-х діб лікарями спеціалістами. Спеціалізована медична допомога – комплекс лікувально-профілактичних заходів, кя виконуються лікарями-спеціалістамиу спеціалізованих медичних установах з використанням спеціальних апаратів, на обладнанні з метою максимального відновлення втрачених функцій органів і систем, лікування і реабілітацію. Повиння бути надана не пізніше 3-х діб. Практично 70% всіх постраждалих будуть потребуват такого рода допомоги. Однак, при великій кількості постраждалих не буде можливості її надати, тому застосовується так зване медичне сортування. Медичне сортування – метод розподілу постраждалих на групи по принципу потреби в однорідних лікувально-профілактичних та евакуаційних заходах в залежності від медичних показань та конкретних умов НС. Воно проводиться з першого моменту надання першої медичної допомоги на місці (в зоні) НС і в до госпітальному періоді за межами зони травмування (ураження). Воно проводиться на основі діагнозу та прогнозу стану. Воно може породжувати ряд проблем, одна з яких (етичного плану) та, що воно проводиться незалежно від місця проведення, створює альтернативу вибору і лікування на основі категоризації постраждалих. Дуже вклика роль лікаря, які проводять сортування. Оскільки завжди існують недостача ліків і когось лікують у полному обсязі, а до когось допомога практично не доходить. Ще один аспект – на лікування одного постраждалого, якому треба врятувати життя затрачується набагато більше сил і засобів, ніж на менш ушкодженого. Медичне сортування базується на єдиній концепції діагностики і лікування ураження від факторів НС, при всіх НС і категорій ушкоджень. Категорії ушкодження в реальних умовах з часом можуть дуже швидко змінюватись. В залежності від завдання виділяють два види сортування: 1. Внутри пункту: розподіл постраждалих за підрозділами даного етапу медичної евакуації (визначається черга та об’єми); 2. Евакуаційно-транспортне: розподіл по евакуаційному призначенню, засобам, способам та черговості подальшої евакуації (тобто де, у яку чергу й у якому обсязі буде виявлятись допомога на даному етапі). В залежності від небезпеки для оточуючих, потреби у санітарній обробці, ізоляції постраждалих розподіляють на три групи: - що потребують спеціальної (санітарної) обробки; - що потребують тимчасової ізоляції; - що не потребують спеціальної (санітарної) обробки. Для розрахунку потреби в сортувальних бригадах можна використати наступну формулу: Пс.бр. = (К·т)/Т,
де Пс.бр. – потреба сортувальних бригад; К – кількість постраждалих, які надходять за добу; т – час, що затрачується на сортування одного постраждалого (1, 5-2 хвил.); Т – тривалість роботи сортувальної бригади (840 хвил = 14 годин). Евакуація постраждалих з осередків особливо небезпечних інфекційних захворювань, як правило, не проводиться або різко обмежена. Якщо є потреба її здійснити повинно бути забезпечене виконання вимог протиепідемічного режиму з метою недопущення розсіювання інфекції на шляхах евакуації: - виділення спеціальних шляхів евакуації; - невпинний рух через населенні пункти, по вулицях міст; - супровід транспорту медперсоналом; - організація санітарно-контрольних пунктів при виїзді з зони НС та ін.
Таким чином, управління процесом подолання медико-санітарних наслідків НС – це, насамперед, забезпечення адекватного та ефективного управління процесом надання ЕМД (включно адекватне медичне сортування на лікувально-евакуаційні заходи) постраждалим внаслідок НС.
|
