Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Визначення ризиків та їх прийнятних рівнів для декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки




 

Методика визначає порядок проведення аналізу небезпеки і оцінки ризику об’єктів підвищеної небезпеки (ОПН) (Наказ Міністерства праці і соціальної політики України №637 від 04.12.2002 р.), встановлює методичні принципи, терміни і поняття аналізу ризику, визначає критерії прийнятних ризиків та їх рівні.

Методика призначена:

- для розробки декларації безпеки ОПН;

- для прийняття рішень відносно розташування і експлуатації о ОПН;

- для розробки заходів з запобігання аварій й підготовки до реагування на них;

- для визначення об’ємів відповідальності і страхових тарифів при страхуванні громадянської відповідальності суб’єктів господарської діяльності за шкоду, що може бути спричинена аваріями на ОПН у відповідності до вимог Закону України «Про об’єкти підвищеної небезпеки» і Закону України «Про страхування».

 

Для об’єктів 1 класу небезпеки виконується аналіз небезпеки і оцінка ризику в повному об’ємі, для об’єктів 2 класу – визначаються тільки масштаби небезпеки. Застосування методики виконується на різних етапах функціонування об’єктів:

- розробка нових технологій і конструювання обладнання;

- проектування і розміщення нових виробництв;

- реконструкція діючих виробництв;

- експертиза діючих виробництв;

- розробка планів локалізації і ліквідації аварій;

- організація страхового захисту майна підприємств;

- розглядання конфліктів між суб’єктом господарської діяльності.

 

Декларування безпеки об’єктів підвищеної небезпеки.Декларування безпеки – це документ, що визначає комплекс заходів, які приймаються суб’єктом господарської діяльності з метою запобігання аварій, а також забезпечення готовності до локалізації, ліквідації аварії та їх наслідків.

Розробляє суб’єктом господарської діяльності, у власності або користуванні якого є хоч би один об’єкт підвищеної небезпеки. Складається на основі даних про ступінь небезпеки та оцінки рівня ризику виникнення аварії, пов’язаною з експлуатацією об’єкту.

Вона повиння включати:

- результати всебічного дослідження ступеня небезпеки та оцінки рівня ризику;

- оцінку готовності до експлуатації об’єкту у відповідності до вимог безпеки;

- перелік прийнятих з метою зниження ризику рішень та здійснених з цією метою заходів;

- відомості про заходи з локалізації і ліквідації можливих наслідків аварій.

Суб’єкт господарської діяльності проводить експертизу повноти досліджень ступеня небезпеки і оцінки рівня ризику, а також обгрутованості і достатності проведених заходів.

Подається разом з заключенням експертизи відповідним територіальним органам Держнадзорохоронпраці, Держ інспекції ЦО і техногенної безпеки, Держекоінспекції, санітарно епідеміологічної служби, Держпожежбезпеки, Держархбудінспекції і до місцевої держадміністрації.

В 30-ти денний строк місцеві адміністрації сповіщають в регіональних ЗМІ відомості про об'єкт:

- назву об’єкту ;

- інформацію про посадові особи;

- короткий опис виробничої діяльності;

- перелік основних характеристик небезпеки;

- короткі відомості про можливі наслідки і рівні ризику НС, заходи по локалізації та ліквідацію НС;

- відломості про способи оповіщення і необхідні дії населення.

У випадку якщо в зоні ураження можуть опинитись інші регіони, роблять повідомлення в печатних засобах тієї території.

Передбачена 1 раз на 5 років. Доповнюється ибо переробляється у випадку:

- зміни умов діяльності об’єкту;

- змінах у нормативно правових актах;

- будівництво в близькості понив підприємств (якщо вони впливають на зміст відомостей);

- обґрунтованої вимоги уповноважених органів або громадськості.

У випадку відчудження об’єкту вказані документи передаються його новому власнику.

Аналіз небезпеки і ризику аварій на ОПН включає декілька етапів:

- постановка задачі;

- аналіз небезпеки та умов виникнення аварій;

- оцінка ризику (імовірності) виникнення аварій;

- аналіз умов і оцінка імовірності розвитку аварій;

- визначення масштабів наслідків аварій;

- оцінка прийнятності ризику та прийняття рішень відносно зменшення ризику.

 

Постановка задачі передбачає визначення мети й задач досліджень, виділення об’єктів, для яких необхідно виконувати аналіз небезпеки і ризику та визначення реципієнтів з виділенням з них об’єктів «піклування» суспільства. При виділенні об’єктів, для яких необхідно при виконанні дослідження ризику з метою розробки декларації виконати аналіз небезпеки та ризику, треба:

- визначити ті апарати або устаткування, на яких можливі аварії з найбільшим викидом небезпечних речовин (НР);

- визначити ті з них , на яких аварії з ураженням та нанесенням збитків можливі за межами підприємства;

- встановити зони максимального ураження, вид і масштаб можливих наслідків негативних впливів;

- визначити реципієнти, що попадають у зону ураження й визначити об’єкти «піклування».

 

З урахуванням особливостей небезпечних речовин, що застосовують на ОПН, апаратурного та технологічного оформлення ОПН, географічного розташування, рельєфу і кліматичних умов місцевості і т.п., місцеві адміністрації можуть встановлювати прийнятний ризик для інших об’єктів «піклування» (окрім людини). До них належать: соціально важливі об’єкти (місця великого скупчення людей (стадіони, кінотеатри, лікарні, тощо), природоохоронні об’єкти (заповідники, парки), зони відпочинку, об’єкти культури, об’єкти життєзабезпечення та місця розташування органів місцевого самоврядування); елементи екосистеми (флора і фауна, атмосфера, водне середовище, земля, включаючи підземні води); майно юридичних та фізичних осіб (житлові та господарські будівлі, транспортні засоби, майно підприємств, орні землі тощо.

Для кожного об’єкту аналізу виконується оцінка можливості впливу зовнішніх сил, виходячи з особливостей місця його розташування. Складається перелік можливих впливів.

Виконується аналіз можливих аварій, пов’язаних з експлуатацією об’єкта. Аналізується технологічне середовище та наявність в ньому небезпечних речовин, їхні фізико-хімічні, хімічні, теплофізичні і інші властивості. Розглядається можливість виявлення небезпечних властивостей не тільки на виході за межі апаратури і контакту з атмосферою, а й можливість небезпечних процесів в апаратах і трубопроводах, в тому числі можливість протікання некерованих реакцій.

Визначають режими та відхилення в технологічній системі, що є причиною виникнення умов, за яких можлива реалізація небезпечних властивостей речовин. Для аналізу експлуатаційної небезпеки можуть використовуватись такі методи:

- «що буде, якщо»?;

- «перевірочний лист»;

- аналіз експлуатаційної небезпеки;

- інші методи.

Для оцінки ризику від кожної ініціюючої події виконується оцінка імовірності її реалізації впродовж року. Під час розглядання відхилень параметрів процесу можуть використовуватись:

- дерево «відмов»;

- аналіз видів і наслідків відмов;

- обробка статистичних даних про аварійність технологічної системи;

- експертні оцінки імовірності виникнення аварій або інші методи оцінки.

Якщо розрахована імовірність виникнення аварій є неприйнятною величиною, вишукуються рішення відносно його зниження.

При оцінці рівня ризику наслідків аварії необхідно визначення для виявлених в процесі аналізу напрямів її розвитку і для кожного етапу її розвитку, чи може вона на цьому етапі локалізована чи ліквідована.

За значенням територіального ризику у виділеному регіоні і густоти населення в ньому визначається очікуване число загиблих на протязі одного року в регіоні, або імовірність загибелі в регіоні на протязі року певної кількості людей, обумовлена можливими аваріями на ОПН.

Рекомендується для моделювання аварій, аналізу небезпеки і оцінки ризику застосовувати комп’ютерні програми і програмні засоби.

Пріоритетними у використанні є методичні матеріали, узгоджені або затверджені Держнаглядохоронпраці, МНС, МЗО, УПБМВС, Мінекоресурсів, Держбудом і іншими органами виконавчої влади.

Прийнятний ризик повинен встановлюватись місцевими органами влади з урахуванням:

- діючих нормативних актів;

- угоди між суб’єктами господарської діяльності, що є власником ОПН і зацікавленими сторонами;

- економічних і соціальних умов регіону;

- експертних оцінок;

- досвіду інших регіонів.

Для ОПН прийнятний ризик встановлюється з урахуванням заподіяного ними масштабу небезпеки і розташування в регіоні інших підприємств, що мають ОПН, за умов , що сумарний ризик виникнення небажаних наслідків не перевищує встановленого Методикою.

Для життя людини рекомендується вважати неприйнятними:

 

Rt > 10-5 – для територіального ризику за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має в своєму складі хоч би одного ОПН;

Rі > 10-6 – для індивідуального ризику - для людини , яка знаходиться в конкретному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має в своєму складі хоч би одного ОПН;

Rs > 10-5 – для соціального ризику загибелі більш ніж 10 чоловік на протязі одного року у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства, що має в своєму складі хоч би одного ОПН.

В якості критерію соціального ризику може використовуватись очікувана кількість загиблих у виділеному регіоні за межами санітарно-захисної зони підприємства на 1000 мешканців .

У всіх випадках ризик аварій на об’єкті підвищеної небезпеки для населення рекомендується вважати абсолютно прийнятним при рівнях:

 

Rt ≤ 10-7 – для територіального ризику;

Rі ≤ 10-8 – для індивідуального ризику ;

Rs > 10-7 – для соціального ризику.

 

Для кожного певного об’єкту «піклування» або групи об’єктів негативні наслідки можуть конкретизуватись при визначенні прийнятного ризику. Серед них можуть розглядатись такі:

- евакуація або обмеження вільного переміщення людей на період більш ніж на 2 години(у випадку, коли кількість людей помножена на кількість годин більша 500);

- припинення споживання питною водою, електроенергією, телефонним зв’язком більш ніж на 2 години (у випадку, коли кількість людей помножена на кількість годин більша 1000);

- постійні або тимчасові збитки грунтам площею більше 5 га, включаючи сільгоспугіддя;

- значні або довготривалі збитки прісноводним або морським середовищам мешкання, в тому числі більше 10 км ріки або каналу, 1 га озера або ставка, більше 2 га берегової лінії відкритого моря;

- значні або довготривалі збитки водному об’єкту, поверхневим водоймам площею більш ніж 1 га, підземним водам;

- нанесення збитків житлу за межами підприємства та приведення його в непридатний для проживання стан;

- збитки майну за межами підприємства, або інші збитки на суму більше 250 000 гривен або на суму встановлену угодою зацікавлених сторін.

 

Заходи зі зменшення ризику можуть мати технічний або організаційний характер. При виборі конкретних заходів вирішальне значення має їх загальна оцінка дієвості та надійності. Є певні пріоритети :

- заходи зі зменшення імовірності виникнення аварії;

- заходи зі зменшення імовірності розвитку аварії;

- заходи зі зменшення тяжкості наслідків аварії.

Треба також враховувати можливість профінансувати заходи у разі необхідності вибору проаналізувати їхню ефективність.

Методикою сформульовані загальні вимоги до обґрунтування методів аналізу небезпеки и оцінки ризику, визначення масштабів наслідків та визначення ризику можливих наслідків аварій.

Вплив уражуючи факторів на об’єкти «піклування» не означає неминучого настання незадовільних наслідків. На кожному етапі розвитку аварії необхідно оцінювати імовірність наслідків.

Оцінка територіального ризику в k- тій точці простору для ініціюючої події на виділеному джерелі небезпеки з певним результатом аварії проводиться за формулою:

 

Rktijmf= Pbij · Pum · Pаf · Pck, ( )

 

де Rktijmfтериторіальний ризик k- тої точки простору від аварії на і-тому джерелі при реалізації j-тої ініціюючої події з реалізацією одного з можливих варіантів розвитку і одного з можливих видів аварії;

Pbij – імовірність виникнення аварії на і-тому джерелі при реалізації j-тої ініціюючої події;

Pum – умовна імовірність одного з можливих наслідків аварії;

Pаf – умовна імовірність реалізації одного з можливих видів аварії (пожежі, вибуху, розсіювання шкідливих домішок і тощо);

Pck – умовна імовірність смертельного результату в k- тої точки простору.

Якщо відома імовірність появи людини в k- тої точки простору (Рkn), то індивідуальний ризик загибелі в цій точці людини визначається за формулою:

 

Рkі = Rkt · Рkn , ( )

 

де Rkt – сумарний територіальний ризик в k- тої точки простору.

 

За значенням територіального ризику у виділеному регіоні і густоті населення в ньому визначається очікуване число загиблих на протязі одного року в розглядаємому регіоні , або імовірність загибелі більш ніж 10 людей Rks , обумовлені можливими аваріями на об’єкті підвищеної небезпеки:

 

Rks = Рkі · N ( )

де

У випадку необхідності розглядаються рішення по зниженню ризиків до прийнятного значення.

 

 







Дата добавления: 2014-12-06; просмотров: 282. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.01 сек.) русская версия | украинская версия