Практичне заняття 3-4. Анотування
План: 2. Анотування наукових текстів. 3. Основні правила бібліографічного опису джерел, оформлення покликань. Література: v Власенко Л.А. Фахова українська мова: навч. посібник / Л.А.Власенко, В.В.Дубічинський, О.М.Кримець. – К.: Центр учбової літ., 2008. – С.41-42. v Мацько Л.І. Культура української фахової мови / Л.І.Мацько, Л.В.Кравець. – К.: ВЦ «Академія», 2007. – С.40-75. v Семеног О.М. Культура наукової української мови: навч. посібник / О.М.Семеног. – Київ: Видавничий центр «Академія», 2010. – С.62-99. v Сурмін Ю.П. Наукові тексти: специфіка, підготовка та презентація: навч.-метод.посіб. / Ю.П.Сурмін. – К.: НАДУ, 2008. – 184 с. v Шевчук С.В. Українська мова за професійним спрямуванням: підручник / С.В.Шевчук, І.В.Клименко. – К.: Алерта, 2012. – С.553-559.
Завдання 12. Прочитайте текст. Анотація – це стисла характеристика книги або іншого твору (статті, звіту, дисертації, фільму), подана у вигляді переліку основних тем, висвітлених у роботі. Анотації виконують дві основні функції: сигнальну (подається важлива інформація про документ, що дає можливість встановити основний його зміст і призначення, вирішити, чи варто звертатися до повного тексту праці); пошукову (анотація використовується в інформаційно-пошукових, зокрема, автоматизованих системах, для пошуку конкретних документів). За змістом і цільовим призначенням анотації поділяються на довідкові і рекомендаційні. Довідкові анотації (описові, інформативні) характеризують тематику тексту, повідомляють будь-які відомості, але не дають критичної оцінки тексту. Рекомендаційні анотації характеризують текст і дають оцінку його придатності для певної категорії споживачів, з урахуванням їхньої підготовки, віку та інших особливостей. Анотація на книгу носить довідковий характер і, як правило, містить вказівку, на кого вона розрахована. Анотація на статтю складається як текст описового характеру. У ній не зазначається адресат. За повнотою висвітлення змісту і читацького призначення анотації поділяються на загальні та спеціалізовані. Загальні анотації характеризують документ у цілому і розраховані на широке коло користувачів. Спеціалізовані анотації характеризують документ лише у певних аспектах і розраховані на вузьке коло спеціалістів. Анотація через свою надмірну скороченість не передбачає цитування, у ній не використовуються смислові фрагменти оригіналу, основний зміст першоджерела передається „своїми словами”. Особливістю анотації є використання в ній мовних оцінних кліше. Анотація, як правило, складається з простих речень. Мета анотації – допомогти читачеві швидко ознайомитися із змістом книги. Навчитися писати анотацію – значить навчитися вибирати з наукового тексту найголовніше й викладати це в максимально стислій формі. Починається анотація з бібліографічного опису (автор, назва та ін..). Структурно текст анотації складається з трьох частин: перша дає відповідь на запитання „Про що? ”, тобто визначається тема роботи, друга – на запитання „Як цю тему розкриває автор? ” і третя – „Для кого? ” або „Які висновки? ”. Під час укладання анотації необхідно керуватися такими правилами: а) анотація починається бібліографічним описом; б) текст бібліографічного опису не повинен зливатися з анотацією; в) анотація починається з нового рядка; г) не користуватися малоінформативними фразами типу: „у статті автора мова йде про...”, „у даній статті розглядається...”, „ автор викладає свою точку зору на...”; ґ) анотації краще починати зворотним дієсловом, коротким прикметником або пасивним дієприкметником, орієнтуючись на пропонований список:
г) після анотації на наукову статтю подаються ключові слова, загальна кількість – не менше трьох і не більше десяти. Ключовими словами повинні бути іменники, не однослівні терміни, стійкі словосполучення-терміни. Наприклад:
Завдання 13. Прочитайте текст. Дайте йому назву. Напишіть анотацію. Підкресліть використані мовні засоби. До кінця XIX в. у результаті підвищення оптичних якостей мікроскопів і удосконалювання цитологічних методів можливо стало спостерігати поводження хромосом у гаметах і зиготах. Ще в 1875 р. Гертвиг звернув увагу на те, що при заплідненні яєць морського їжака відбувається злиття двох ядер - ядра спермія і ядра яйцеклітини. У 1902 р. Бовері продемонстрував важливу роль ядра в регуляції розвитку ознак організму, а в 1882 р. Флеммінг описав поводження хромосом під час мітозу. У 1900 р. закони Менделя були удруге відкриті і належним чином оцінені майже одночасно і незалежно один від одного трьома вченими – де Фрізом, Корренсом і Чермаком. Корренс сформулював висновки Менделя в звичній нам формі двох законів і ввів термін " фактор", тоді як Мендель для опису одиниці спадковості користувався словом " елемент". Пізніше американець Вільям Сеттон помітив дивну подібність між поводженням хромосом під час утворення гамет і заплідненням і передачею менделевських спадкових факторів. На підставі викладених вище даних Сеттон і Бовери висловили думку, що хромосоми є носіями менделевських факторів, і сформулювали гак названу хромосомну теорію спадковості. Відповідно до цієї теорії, кожна пара факторів локалізована в парі гомологічних хромосом, причому кожна хромосома несе по одному факторі. Оскільки число ознак у будь-якого організму в багато разів більше числа його хромосом, видимих у мікроскоп, кожна хромосома повніша містити безліч факторів. У 1909 р. Йогансен замінив термін фактор, що означав основну оди лицю спадковості, терміном ген. Альтернативні форми гена, що визначають його прояв у фенотипі, назвали аллелямі. Аллелі – це конкретні форми, якими може бути представлений ген, вони і займають те саме місце – локус – у гомологічних хромосомах (Кавник Д.В. Історія розвитку генетики як науки // shkola.ostriv.in.ua/.../code.../list-b8afbc43) Завдання 14. Перекладіть текст українською мовою. Дайте йому назву. Современные подходы к управлению генотипической изменчивостью в селекции растений основаны на положениях экологической генетики об особенностях формирования и функционирования адаптивного потенциала высших организмов. В числе таковых принципиально новые взгляды на роль мутаций и рекомбинаций у цветковых растений; на генетическую природу структурной организации и функционирование количественных признаков; на растение как интегрированную систему генетических детерминантов ядра и цитоплазмы (всего идиотипа), а не мешка горошин-генов менделирующих признаков; роль абиотических и биотических условий внешней среды, выступающих не только в качестве факторов отбора (функция сепарации), но и индукторов мутационной и рекомбинационной изменчивости организмов. Таким образом, речь идет о несостоятельности представлений об онтогенетической адаптации высших растений как " реестре" конститутивных и приспособительных признаков, о якобы свободном комбинировании признаков при скрещивании, то есть неограниченной генотипической изменчивости и ее достаточности, о возможностях сохранения генофонда в условиях его экологической пассивности (по принципу " эрмитажа", " ноева ковчега" и даже стержневой коллекции) и т.д. В настоящее время в дискуссиях по проблемам генетической инженерии основной упор делается на критериях, показателях и методах оценки пищевой безопасности генетически модифицированных организмов (ГМО) и получаемых из них продуктов. Между тем главное внимание, на наш взгляд, должно быть уделено эволюционной, биологической и экологической безопасности ГМО. Вся история развития сельского хозяйства (да и цивилизации в целом) многократно доказывала пагубность подмены широкого научного базиса узким сиюминутным прагматизмом и всякого рода целесообразностью (экономической, политической, конъюнктурной и пр.). Санитарно-гигиеническая и медико-биологическая экспертизы играют хотя и важную, но только вспомогательную роль, когда речь идет об эволюции организмов, действительно управляемой волей человека. Кроме того, следует соотносить угрозу голода (которая вполне реальна) с действительными возможностями биоинженерии вообще и генетической инженерии, в частности, в обеспечении продовольственной безопасности населения в предстоящий период (Жученко А. // Сельскохозяйственная биология, 2003, № 1).
Завдання 15. Проаналізуйте структуру зробленого вами перекладу тексту завдання 14. Напишіть анотацію до тексту (обсяг 30 слів). Завдання 16. Напишіть анотацію до одного з параграфів вашого підручника (копію тексту з підручника додати). Завдання 17. Ознайомтесь з правилами бібліографічного опису списку джерел, який наводять у науковій роботі
Опис електронних ресурсів:
Завдання 18. Дайте відповіді на запитання: 1. Як оформлюються посилання на джерела в тексті роботи? 2. Як оформлюються посилання на ілюстрації в тексті роботи? 3. Назвіть загальні вимоги до цитування. 4. В якому порядку оформлюється список використаних джерел в роботі? 5. За яким стандартом необхідно оформляти наукову роботу?
|