Транспортна іммобілізація при ушкодженнях голови і шиї

Використовують стандартні шини, з яких виготовляють спеціальну шину для голови – шину Башмакова. Спочатку моделюють за контуром голови, шиї і надпліч одну шину завдовжки 120 см у вигляді грецької літери Ω, що накладається у фронтальній площині. Другу драбинчасту шину такої ж довжини моделюють відповідно до контурів голови, задньої поверхні шиї і спини в сагітальній площині. Потім обидві шини зв'язують між собою, обгорнувши ватою і бинтами, прибинтовують до потерпілого.

Зручна для фіксації голови і шиї також шина Єланського. Вона виготовляється з фанери, складається з двох однакових половин, що скріпляють металевими петлями. У розгорненому вигляді вона є силуетом голови і тулуба. Шину Єланського підкладають ззаду під спину і голову, а під потиличну ділянку підкладають ватяно-марлеву подушечку 20х20 см. Нижче за потилицею в ділянці задньої поверхні шиї розміщують ватяний валик. Шину фіксують до голови бинтом.

При переломі нижньої щелепи для її шинування застосовують пращевидну пов'язку з бинта. Для іммобілізації щелепи можна застосовувати дощечку, шматок фанери або картону розміром 10х5 см, обгорнуті ватою і бинтом, що розміщують під підборіддям і прибинтовують до голови.

Шийний відділ хребта слід фіксувати коміром Шанцу.

Транспортна іммобілізація при ушкодженні верхніх кінцівок Переломи ключиці. Фіксація здійснюється м'якими пов'язками. Перед накладенням пов'язки обидва плеча відводять назад (якнайкраще положення| для зіставлення фрагментів ключиці) і в такому положенні накладають 8-подібну пов'язку Шарашенідзе, кільця Дельбе або хрестоподібну пов'язку. Можна здійснити іммобілізацію, фіксуючи руку до тулуба пов'язкою Дезо або просто підвісивши кінцівку на стороні ушкодження на хустку.

Переломи плеча і суміжних суглобів. Транспортна іммобілізація при закритих і відкритих переломах плечової кістки, закритих і відкритих вивихах плеча, ушкодженнях ліктьового суглоба здійснюється великою стандартною драбинчастою шиною завдовжки 120 см, яка повинна захоплювати всю ушкоджену кінцівку від пальців до надпліччя здорової сторони (мал. 6.2). Заздалегідь шину готують – обгортають її ватою і укріплюють бинтами. На відстані, що дорівнює довжині передпліччя потерпілого (40-45 см), шину згинають під прямим кутом, а потім прикладають до кінцівки і проводять її подальше моделювання. Особа, що накладає шину, може моделювати її на собі. Шину накладають на ушкоджене плече потерпілого і створюють правильне (фізіологічне) положення: виводять плече на 30° вперед, в пахвову ямку вкладають грудку вати. Положення кисті – середнє між пронацією і супінацією. У кулак вкладають ватяно-марлевий тампон. Потім шину фіксують бинтами до кінцівки і тулуба та підвішують на хустці.

Мал. 6.2. Транспортна іммобілізація при ушкодженні верхніх кінцівок

Перелом передпліччя, кисті, пальців. Для іммобілізації передпліччя використовують малу дротяну шину завдовжки 80 см. Її згинають під кутом 90° на рівні ліктьового суглоба, обгорнувши ватою і бинтом. Довжина її – від кінчиків пальців до середньої третини плеча. Кисть повинна бути повернена у бік тулуба і зафіксована в положенні тильного згинання в променезап'ястковому суглобі. У кисть вкладають ватяно-марлевий валик.

При ушкодженні променезап'ясткового суглоба і кисті можна використовувати будь-які з уже згаданих шин. Шина повинна захоплювати усе передпліччя, кисть, пальці. Пальці повинні бути зігнуті в п’ястково-фалангових суглобах, великий палець встановлюється в положення зіставлення до 3-го пальця, а кисть – долонею до живота і в положенні помірного тильного згинання.

Транспортна іммобілізація при ушкодженнях тазу. У 15-20% випадків переломи кісток тазу супроводжуються ушкодженнями тазових органів (сечовий міхур, сечовипускальний канал). У 30% випадків у| потерпілих розвивається травматичний шок. Потерпілого з переломами кісток тазу транспортують на жорстких носилках, таз фіксують рушниками, бинтами, простирадлами. Ноги згинають в тазостегнових і колінних суглобах під кутом 45°, для чого під коліна підкладають валик з одягу і розводять в сторони, створюючи так зване положення жаби.

Транспортна іммобілізація при ушкодженні стегна і суміжних суглобів. Кращою стандартною шиною, застосовуваною при ушкодженнях в ділянці тазостегнового суглоба, стегна, тяжких внутрішньосуглобових ушкоджень в колінному суглобі, є дистракційна шина Дітеріхса. Її накладають в такому порядку:

1. Ділянку гомілковостопного суглоба покривають шаром вати і прибинтовують підошовну частину шини до стопи, звертаючи увагу на міцну фіксацію п'яти, інакше пов'язка сповзатиме і витягнення за стопу досягнуто не буде.

2. Внутрішню і зовнішню бранші шини розсувають на таку довжину, щоб, упираючись милицями зовнішньої шини в пахвову ямку, а внутрішньої - в промежину, краї їх виступали за край підошви на 10-12 см.

3. Бранші шин фіксують, краї їх проводять через дротяні скоби дерев'яної підошви, прикладають до бокових поверхонь кінцівки і тулуба з використанням ватяно-марлевих пов'язок. Прикріплюють шину до тулуба лямками, тасьмою, поясом через щілини верхньої частини бранш. З метою усунення провисання, кращої іммобілізації і створення деякого згинання в колінному суглобі для розслаблення м'язів по задній поверхні ушкодженої кінцівки укладають східчасту шину, яку ретельно моделюють і добре обгортають ватою і марлею.

4. Обережним потягуванням за стопу проводять витягнення кінцівки до тих пір, поки вісь ушкодженої кінцівки не буде виправлена, «милиці» обох шин не упруться міцно в пахову і пахвову ділянки. У цьому положенні стопу фіксують закручуванням до нижньої поперечки.

5. Обидві бранші остаточно щільно фіксують до кінцівок бинтом.

За відсутності шини Дітеріхса слід скористатися драбинчастими шинами. Їх застосовують у такий спосіб: дві шини зв'язують разом по довжині, згинаючи нижній край однієї з шин на відстані 20 см від краю в поперечному напрямі. Ця подовжена шина призначена для накладання по зовнішній поверхні тулуба і ушкодженої кінцівки. Третю східчасту шину укладають по внутрішній поверхні стегна, четверту – по задній поверхні кінцівки, причому вона повинна бути ретельно модельована, щоб було заглиблення для п'яти, литкового м'яза, невеликий кут згинання в колінному суглобі та підстопник. Всі шини обгортають ватою, укладають на кінцівку і фіксують бинтами.

Що стосується підручних засобів, то за відсутності шин Дітеріхса і драбинчастих можна використовувати дошки, рейки, лижі, пучки хворосту і інші предмети достатньої довжини, щоб забезпечити фіксацію в трьох суглобах ушкодженої кінцівки – тазостегновому, колінному і гомілковостопному. Якщо ж ніяких підручних засобів немає, то застосовують фіксацію «нога до ноги» - або ушкоджену кінцівку зв'язують із здоровою, або (що набагато краще) ушкоджену кінцівку укладають на здорову так, щоб ділянка підп'яти ушкодженої ноги лежала на передній поверхні гомілковостопного суглоба здорової ноги. В цьому випадку досягається найбільш фізіологічне положення кінцівки, а при обережному випрямлянні здорової ноги відбувається легке витягнення по вісі.