V. Промивання шлунка. Техніка зондування

Метою зондування шлунка є видалення газів і рідин для діагностичної та/або лікувальної мети, промивання шлунка. Використовуються сучасні зонди різних модифікацій і конструкцій.

1. Показання:

а) гостре розширення шлунка;

б) обструкція воротаря

в) кишкова непрохідність;

г) обструкція тонкої кишки;

д) кровотеча з верхніх відділів ШКТ;

е) ентеральне харчування;

ж) екзогенні інтоксикації.

3. Анестезія не потрібна.

4. Оснащення:

а) зонд;

б) водорозчинне мастило;

в) шприц 60 мл з наконечником-катетером;

г) чашка води із соломинкою;

д) стетоскоп.

5. Положення тіла на спині.

6. Техніка через ніс:

а) виміряйте довжину зонда від губ до мочки вуха і вниз по передній черевній стінці, щоб останній отвір на зонді був нижчий за мечовидний відросток. На таку відстань повинен вводитися зонд;

б) рясно нанесіть мастило;

в) попросіть пацієнта нахилити голову і обережно введіть зонд в ніздрю;

г) просувайте зонд в глотку по задній стінці, пропонуючи пацієнтові ковтати, якщо він може;

д) коли зонд проковтнутий, переконайтеся, що пацієнт ясно говорить і дихає, м'яко просувайте до відзначеної довжини. Якщо пацієнт здатний ковтати, запропонуйте випити води через соломинку і м'яко просувайте;

е) переконайтеся в правильному знаходженні зонда. Для цього введіть 20 мл повітря за допомогою шприца з наконечником, вислуховуючи при цьому епігастральну ділянку. Виділення рідини підтверджує правильне розташування зонда;

є) зафіксуйте зонд пластирем до носа.

7. Ускладнення:

а) глотковий дискомфорт зазвичай пов'язаний з великим діаметром зонда;

б) пошкодження ніздрі; не можна приклеювати зонд до лоба;

в) синусит – при тривалому стоянні; можна переставити в іншу ніздрю; застосовувати антибіотики;

г) попадання зонда в трахею викликає обструкцію дихальних шляхів (кашель, неможливість розмовляти) – треба невідкладно видалити зонд;

д) гастрит виявляється помірною кровотечею. Для рН < 4, 5 антациди в зонд або блокатори Н2-рецепторов внутрішньовенно;

е) носова кровотеча припиняється самостійно. Якщо вона триває, видаліть зонд, визначте джерело і вирішуйте необхідність передньої і задньої тампонади;

ж) зонд може потрапити під слизову оболонку ротоглотки, аж до входу в стравохід. Тому під час операції його просування краще проводити під контролем прямої ларингоскопії.

8. Орогастральне зондування погано переноситься у пацієнтів в стані свідомості. Тому частіше використовується в інтубованих та новонароджених.