Діагностика клінічної смерті

Клінічна смерть має багато ознак, але відшукувати їх всі немає необхідності, тим більше що деякі з них непостійні, а час, відпущений на діагносту, надзвичайно обмежений (10-20 сек). Діагностика клінічної смерті проводиться за універсальною схемою, алгоритм якої слідуючий:

1) визначення наявності або відсутності свідомості при спробі вербального контакту; якщо свідомості немає, вдаються до наступного кроку;

2) визначення наявності або відсутності дихання за екскурсією грудної клітини; якщо дихання виявлене, то попередній діагноз — кома неуточненої етіології; якщо дихання відсутнє, переходять до наступного кроку;

3) визначення наявності або відсутності кровообігу за пульсацією на сонній або стегновій артерії (на променевій артерії навіть при збереженому кровообігу, але при низькому АТ пульсацію можна і не відчути); якщо кровообіг виявлений, то попередній діагноз — зупинка дихання, якщо кровообігу немає, здійснюють останній крок;

4) визначення наявності або відсутності ознак біологічної смерті (трупні плями, трупне заклякання); якщо їх виявити не вдалося, то ставиться діагноз клінічної смерті, інакше, діагноз — біологічна смерть.

Таким чином, діагноз клінічної смерті можна поставити за 10-20 секунд, ґрунтуючись на чотирьох відсутностях: відсутності свідомості, дихання, кровообігу і ознак біологічної смерті. Це можна проілюструвати поданою нижче схемою (див. схему 1.1)

Схема 1.1

Діагностика клінічної смерті

	Діагностика клінічної смерті			Життя
	¯	Є
	Свідомість —	—®	Вітальні функції збережені
	¯ немає	Є
	Дихання —	—®	Кома
	¯ немає	Є
	Кровообіг —	—®	Зупинка дихання
	¯ немає	Є
	Ознаки біологічної смерті	—®	Біологічна смерть	Смерть
	¯ немає
	Клінічна смерть

Серцево-легенево-мозковою реанімацією (СЛМР) називають комплекс заходів, що спрямований на відновлення всіх видів життєдіяльності організму (і перш за все — вищої нервової діяльності) після зупинки ефективного кровообігу і дихання.

Показання: клінічна смерть.

Протипоказання:

1) біологічна смерть;

2) соціальна смерть;

3) клінічна смерть, що настала внаслідок тривалих інкурабельних захворювань.

Стадії та етапи СЛМР — тривалий, напружений і насичений процес, що поділяється на 3 стадії, кожна з яких включає в себе 3 етапи. I стадія включає етапи A, B, C, II стадія — етапи D, E, F, III стадія — етапи G, H, I.

I стадія СЛМР називається елементарна підтримка життя (ЕПЖ). З назви видно, що на цій стадії застосовуються лише прості прийоми, оскільки використовувати складніші немає можливості. Іншими словами, початковий стан такий: організм пацієнта в стані клінічної смерті та організм реаніматора, що володіє знаннями і навичками з техніки СЛМР. Більше нічого і нікого немає. I стадія триває до того часу, поки не відновиться кровообіг і дихання пацієнта (що буває рідше), або поки не з'явиться можливість використовувати складніші прийоми реанімації — введення медикаментів, застосування різних пристроїв, інструментів, апаратів тощо (що буває частіше). У лікувальному закладі часто СЛМР теж починається з ЕПЖ (якщо вона починається не у відділенні реанімації та інтенсивної терапії), і лише коли з'явиться оснащена реанімаційна бригада, ця стадія закінчується.

Перш ніж почати проведення реанімаційних заходів, необхідно помістити потерпілого на тверду рівну поверхню. Якщо пацієнт знаходиться на м'якому ліжку, то необхідно під його грудну клітину підкласти твердий щит, а за його відсутності - перекласти пацієнта на підлогу. При невиконанні цієї умови непрямий масаж серця не буде ефективним.