VI. Транспортна іммобілізація
Іммобілізація – забезпечення нерухомості (спокою) при різних ушкодженнях або захворюваннях. Іммобілізація може бути транспортною, коли вона здійснюється на термін, необхідний для транспортування потерпілого з місця отримання травми до лікувального закладу, та лікувальною, коли вона здійснюється на термін, необхідний для зрощення перелому. Транспортна іммобілізація показана при відкритих і закритих переломах довгих кісток, відкритих і закритих ушкодженнях суглобів, пораненнях крупних кровоносних судин і нервових стволів, обширних ушкодженнях м'яких тканин, циркулярних опіках кінцівок, анаеробній інфекції, гострих запальних процесах на кінцівках та інших ушкодженнях у тому випадку, коли відсутність іммобілізації при транспортуванні потерпілого може призвести до того, що ускладнює процес та погіршує стан пацієнта. При переломі кісток при транспортуванні потерпілого без іммобілізації кінці уламків кісток, постійно зміщуючись, завдають додаткової травми м'яким тканинам, спричиняють гострий біль. Крім того, вони можуть ушкодити кровоносну судину, спричинивши значну кровотечу, порушення кровопостачання кінцівки. Гострі відламки кістки можуть пошкодити і нервові стволи з подальшим частковим або повним порушенням іннервації. Вони можуть також перфорувати м'які тканини, що веде до перетворення закритого перелому у відкритий (так званий вторинновідкритий перелом). В окремих випадках відсутність транспортної іммобілізації може привести до розвитку жирової емболії. Розрізняють два види транспортної іммобілізації. 1. Транспортна іммобілізація імпровізованими і підручними засобами – застосовується на місці травми. З цією метою використовують різні підручні засоби: дошки, гілки, стовбури дерев та ін. За відсутності підручних засобів ушкоджену верхню кінцівку фіксують, підвішуючи її на хустці, ремені або прибинтовують її до тулуба, а нижню зв'язують бинтом або хусткою на рівні стоп і гомілковостопних суглобів і середини стегна до здорової нижньої кінцівки. 2. Транспортна іммобілізація стандартними шинами (мал 6.1) – шина Крамера, фанерні шини Дітеріхса, Гончарова, пластмасові і пневматичні шини і т.ін.
Основні правила транспортної іммобілізації. 1. Іммобілізація ушкодженого сегмента повинна проводитися, якщо можливо, в ранні терміни після травми. 2. Перед виконанням іммобілізації потерпілому бажано ввести знеболювальний засіб внутрішньом'язово або підшкірно. 3. Транспортні шини накладають поверх одягу і взуття, оскільки роздягання потерпілого завдає додаткової травми. 4. При транспортній іммобілізації повинні бути зафіксовані принаймні 2 суміжних суглоба, найближчих до місця перелому. 5. Перед іммобілізацією гнучким шинам надають форму, яка відповідає рельєфу кінцівки (моделюють). 6. Виступаючі кістки і м'які тканини захищають від здавлення ватяною прокладкою, щоб уникнути пролежнів. Шини перед накладенням на кінцівку обертають ватою і марлею. 7. За наявності відкритого перелому на рану накладають асептичну пов'язку і лише після цього прибинтовують транспортну шину. 8. При сильній кровотечі з рани накладають проксимальніше неї кровоспинний джгут, потім асептичну пов'язку на рану і лише після цього виконують транспортну іммобілізацію. 9. Накладений джгут не можна закривати пов'язкою – він повинен бути добре видимий та доступний; повинен бути вказаний час його накладення. 10. Кінцівка з накладеною шиною повинна бути обов'язково утеплена в холодний час для профілактики обморожень.
|
