IІІ. Припинення зовнішньої кровотечі
Класифікація кровотеч: І. Відносно поверхні тіла. 1. Зовнішні – кров виливається на поверхню тіла. 2. Внутрішні – кров надходить в порожнини і тканини (у черевну, плевральну, порожнина ШКТ і т.ін.) ІІ. За механізмом виникнення: 1. Механічні. 2. Нейротрофічні. ІІІ. За видом ушкодженої судини: 1. Артеріальні. 2. Венозні. 3. Капілярні. 4. Паренхіматозні. IV. За строками появи: 1. Первинні – виникають у момент травми. 2. Вторинні (ранні і пізні) – виникають через декілька днів від моменту травми. Клініка зовнішніх кровотеч: І. Місцеві симптоми – залежать від виду ушкодженої судини. При артеріальних кровотечах яскраво-червона кров (якщо пацієнт не в стані глибокої гіпоксії) виділяється пульсуючим струменем. Вони відрізняються швидкою і значною крововтратою. Венозні кровотечі характеризуються виділенням крові вишневого кольору широким, але не пульсуючим струменем. При пораненні крупних вен шиї і середостіння висота струменю коливається відповідно до дихальних рухів. У зв'язку з падінням тиску в цих венах нижче за атмосферне, при вдиху виділення крові з них може припинятися і з шумом засмоктуватися повітря, що призводить до повітряної емболії. При капілярних кровотечах кров розтікається по всій поверхні рани. ІІ. Загальні симптоми – ознаки гострої крововтрати – слабкість, запаморочення, спрага, позіхання, миготіння метеликів перед очима, блідість шкірних покривів, тахіпное, тахікардія, артеріальна і венозна гіпотензія.
Існують методи тимчасової і остаточної зупинки зовнішньої кровотечі. Тимчасова зупинка кровотечі проводиться у порядку надання першої допомоги на місці події. Капілярні і венозні кровотечі, а також кровотечі з| невеличких артерій зупиняють накладенням на рану тиснучої пов'язки. Зупинці кровотечі, особливо венозної, сприяє гемостатичне положення ушкодженої кінцівки (підведене вище за рівень серця). Часто така тимчасова зупинка кровотечі і є остаточною. Кровотечі з крупних артерій зупиняють за допомогою джгута або пальцьового притиснення судини на протяжності (рідко – в рані). Термін перебування джгута на кінцівці обмежується 2 годинами влітку і 1 годиною взимку. Якщо ж джгут на кінцівці необхідно тримати довше зазначеного часу, то через кожні 30 хвилин його потрібно послаблювати, притискаючи судину пальцем на протяжності. Джгут не можна закривати пов'язкою. Час його накладення потрібно вказувати| на ярлику, прикріпленому до одягу хворого, або в супровідному листі. На руці джгут накладають на верхній третині плеча, на нозі – біля основи стегна. При пальцьовому притисненні судини притискають до належної кістки: загальну сонну артерію – до поперечного відростка 6-го шийного хребця, підключичну – до першого ребра, пахвову – до голівки плечової кістки, плечову – до плечової кістки, стегнову – до лобкової кістки. Недоліком пальцьового притиснення є його трудоємність. Навіть сильна людина не може утримувати судину більше 15-20 хвилин. Важливим моментом тимчасової зупинки кровотечі є різні гемостатичні положення кінцівок. При кровотечі з підключичної артерії обидві верхні кінцівки заводять за спину і зв'язують між собою пов'язкою. Завдяки цьому ключиці притискаються до першого ребра, здавлюючи підключичну артерію і припиняючи кровотечу з неї. При кровотечі з підколінної або плечової артерії в ліктьовій ямці проводять(після накладення на рану пов'язки) різке згинання кінцівок в колінному або ліктьовому суглобах над вкладеним поверх пов'язки валиками і туго стягують гомілку і стегно або плече і передпліччя джгутом чи м'якою пов'язкою. В окремих випадках тимчасова зупинка кровотечі з видимої в рані судини, що кровоточить, може бути виконана накладенням на судину кровоспинного затискувача з фіксацією його пов'язкою.
|
