II. Техніка електрокардіографіїКожен лікар повинен знати правила обслуговування електрокардіографа, досконало володіти технікою зняття електрокардіограми і знати, який вигляд мають нормальні та патологічні її варіанти. ЕКГ – метод реєстрації електричних явищ, що виникають в серцевому м'язі при його збудженні. Протягом серцевого циклу на поверхні тіла виявляються електричні потенціали, що постійно змінюються за величиною. Спеціальні електроди реєструють різницю потенціалів між парами точок на тілі.
Перед записом в положенні перемикача відведень на відмітці «0» на папері реєструють контрольний імпульс з амплітудою 1мВ, встановлюючи стандартну чутливість (1 мВ = 10 мм). Змінюючи положення ручки перемикача, записують відведення: стандартні I, II, III, посилені однополюсні aVR (від правої руки), aVL (від лівої руки), aVF (від лівої ноги). Для запису грудних однополюсних відведень (V1, V2, V3, V4, V5, V6) перемикач встановлюють в положення «V», а грудний електрод (білий) з'єднується з грушею-присоском і встановлюється послідовно на грудній клітці в слідуючих 6-ти позиціях (мал. 2.1):
Аналіз ЕКГ доцільно проводити в певній послідовності (мал 2.3).
Можуть бути відокремлені основні електрокардіографічні синдроми, які необхідно співставляти з клінічною картиною захворювання, що дозволяє зробити висновок про функціональні та анатомічні зміни в міокарді.
|
Мал. 2.1.
Точки накладення електродів
Мал. 2.2. Нормальна ЕКГ
Мал. 2.3. Інтервали ЕКГ
