XI. Первинний туалет новонародженого

Доношена здорова дитина відразу після народження починає дихати, видає гучний крик, активно рухає кінцівками, часто незабаром мочиться. У недоношеного – крик слабкий, рухи менш активні.

Перед первинною обробкою ретельно миють руки, протирають спиртом, надягають стерильні рукавички, стерильну маску.

Туалет новонародженого регламентується Наказом МОЗ України №152 від 04.04.2005 «Про затвердження протоколу медичного догляду за здоровою новонародженою дитиною».

Послідовність дій така.

1. Після народження дитину укладають на живіт матері, обсушують голівку і тіло стерильною теплою пелюшкою, одягають чисту шапочку, шкарпеточки.

2. Педіатр-неонатолог або акушер здійснюють первинну оцінку стану дитини за алгоритмом.

3. Після закінчення пульсації пуповини протягом 2-ої хвилини перетискають і перерізують пуповину.

4. Акушерка здійснює спостереження в пологовому залі.

5. При появі пошукового і смоктального рефлексу акушерка допомагає здійснити перше раннє прикладення до грудей.

6. Акушерка через 30 хвилин вимірює температуру в аксилярній ділянці (електротермометром).

7. Після контакту матері і дитини «віч-на-віч» (протягом 1 години) акушерка проводить профілактику офтальмії 0, 5% еритроміциновою або 1% тетрацикліновою маззю.

8. Контакт «шкіра до шкіри» проводиться до 2-ох годин в залі.

9. Перекладають дитину на повивальний стіл і обробляють пуповину, вимірюють зріст, вагу, окружність голови і грудної клітки.

10. Перед переведенням в палату здійснюють первинний лікарський огляд.

11. Дитину одягають.

12. Дитина з матір'ю переводиться в палату.

 

У палаті передбачаються так звані 10 кроків теплового ланцюжка. Паралельно за показаннями здійснюються рутинні медичні втручання при інформуванні матері.

- відсмоктування слизу;

- перевірка прохідності стравоходу;

- цитологічні і бактеріологічні дослідження;

- додаткові дослідження.

Легені плоду заповнені фетальною рідиною і не виконують вентиляційну функцію, оскільки плацента забезпечує плід киснем. Кров, яка проходить через легені, не збагачується киснем, легеневий кровотік знижений і не відповідає постнатальним потребам. Після народження легені розправляються і заповнюються повітрям. Одночасно зі всмоктуванням фетальної рідини легеневі артерії збільшують просвіт. Кров, яка до цього скидалася через артеріальну протоку (остання закривається), проходить вже через легені.

Мал. 11.1. Відсмоктування слизу.

Перші дихальні рухи, як правило, розпрямлюють альвеоли і замінюють рідину на повітря. У новонароджених з асфіксією, яка виникла внутрішньоутробно або під час пологів, самостійне дихання припиняється, частота серцевих скорочень зменшується – виникає первинне або вторинне апное. Об'єктивним методом оцінки стану новонародженого є шкала Апгар. Оцінка за шкалою проводиться на 1-ій і 5-ій хвилині життя.

Невідкладна допомога при тяжкій асфіксії проводиться за системою «АВС».

А. Забезпечення прохідності дихальних шляхів шляхом надання новонародженому правильного положення (мал. 11.2) (на спині з помірно закиненою головою, невеликий валик під плечі) і відсмоктування з порожнини рота за допомогою катетера або гумового балончика (мал. 11.1), контролюючи тиск і глибину введення.

Мал. 11.2. Правильне положення новонародженого.

Ціаноз тільки рук і стоп внаслідок зменшення потоку крові до кінцівок є варіантом норми відразу після народження. Ціаноз всього тіла, включаючи слизові оболонки, визначається як центральний ціаноз.

В. Відновлення дихання. Стимулювання дихання поплескуванням або постукуванням підошов стоп (мал. 11.3), швидким розтиранням спини (мал. 11.4) – безпечні методи при легкому пригніченні дихання.

Мал. 11.3. Поплескування і постукування по п'яті.

 

Мал. 11.4. Потирання спини новонародженого.

Одночасно слід потурбуватися про запобігання метаболічним порушенням, спровокованим холодовим стресом. Використовують променевий обігрів зверху; необхідно також покласти новонародженого на теплу поверхню.

Другий крок – швидке витирання тіла і голови, щоб запобігти втратам тепла шляхом випаровування амніотичної рідини.

Якщо центральний ціаноз зберігається навіть при встановленні ритмічного дихання і адекватного серцевого ритму (більше 100 уд/хв), слід призначити оксигенотерапію з використанням вільного потоку кисню високої концентрації – не менше 80%. На короткий час це можна здійснити за допомогою кисневої трубки, кисневої маски. Трубка знаходиться на відстані 1 см від носа, а маску можна щільно прикладати до обличчя дитини (мал 11.5, 11.6). Кисень повинен надходити підігрітим і зволоженим.

Мал. 11.5. Подача потоку кисню.	Мал. 11.6. Щільне накладання маски.

За повної відсутності самостійного дихання необхідно почати штучне дихання. Простий метод – з рота до рота і носа (див. мал. 1.4, 1, 5). Дитині вдувається повітря, що знаходиться за щоками у реаніматора з частотою близько 30 за 1 хвилину. Для цих же цілей краще застосовувати лицьову маску і дихальний мішок. Ендотрахеальна інтубація показана, якщо необхідна тривала вентиляція, вентиляція мішком і маскою не ефективна, необхідна санація трахеї, передбачається наявність діафрагмальної грижі.

С. Підтримка циркуляції (кровообігу) досягається непрямим масажем серця і введенням медикаментів. Непрямий масаж серця починається за відсутності серцевої діяльності, або при частоті серцевих скорочень 60-80 за хвилину. Існує 2 методи при забезпеченні правильного положення тіла: тверда основа, помірне розгинання голови, компресія здійснюється на нижню третину грудини (але не на мечовидний відросток).

Перша методика передбачає компресію груднини великими пальцями обох рук. При цьому руки обхоплюють грудну клітку новонародженого і підтримують спину (мал. 11.7, 11.8). Великі пальці розміщують поряд або один над іншим. Слід уникати стиснення руками грудної клітки.

Мал. 11.7. Положення пальців реаніматора.
Мал. 11.8. Правильне положення рук реаніматора.
Мал. 11.9. Другий варіант компресії груднини.	Друга методика передбачає компресію груднини кінчиками середнього і другого або четвертого пальців однієї руки (правої, якщо ви правша). Пальці ставлять перпендикулярно до груднини (мал. 11.9, 11.10). Важливими принципами також являються підтримка ретракції груднини на рівні 1-2 см, частота компресій близько 90 за хвилину (6 компресій за 4 секунди), не відривати пальці від точки компресії, підтримка постійної частоти і глибини компресій.
Мал. 11.10. Другий варіант компресії груднини. Ліворуч правильне положення пальців.

Слід координовано проводити непрямий масаж серця і штучну вентиляцію легенів у співвідношенні 3: 1 – 90 компресій і 30 штучних дихань за 1 хвилину (мал. 11.11).

Мал. 11.11. Проведення ШВЛ мішком Амбу та закритий масаж серця.