Матриця психологічних типів суб'єкта управління

Поведінка суб'єкта	Чинники
	Об'єктивні	Суб'єктивні	Об'єктивно-суб'єктивні
Адекватна	Аналітики	Фантазери	Романтики
Обмежуюча (звужуюча)	Авантюристи (гравці)	Жертовники	Фаталісти
Розширююча	«Пере-страховщики» (боягузи)	Містики	Закомплексовані

 

Диференціювати і знизити ризики дає змогу спрямова­ність їх суб'єкта на:

— пошук «рушія» ризикової ситуації (осмислення проблеми, формування управлінської задачі, розстановки сил) за допомогою ситуаційного аналізу;

— пошук зв'язків ризикової ситуації з попередніми обставинами (історичний метод) та прогнозування загроз та збитків;

— зіставлення ризикової ситуаційної задачі з розвит­ком цілісної системи управління (системний підхід);

— обґрунтування і використання технологій розв'я­зання управлінських задач в адекватних ситуаціях;

— формування адекватного стилю управління (нова тактика в нових обставинах, обтяжених ризиком).

Такі орієнтири дають змогу створити технологічну ситуа­ційну матрицю (алгоритм), яку формуватимуть такі операції:

1) аналізування та діагностування ризикованої ситуа­ції (визначення головних задач, основних суперечностей, домінуючих тенденцій);

2) визначення управлінських цілей, методів і засобів їх досягнення;

3) визначення чинників, що впливають на прийняття рішень;

4) розроблення альтернативних способів дії;

5) оцінювання варіанта дій, вибір такого, що найбіль­ше відповідає вимогам ризикової ситуації;

6) розроблення способу (програми) дій, найефективні­шого з точки зору переведення певної ризикової управлін­ської ситуації у більш сприятливу.

Природна схильність до ризику знижується чи зростає у відповідь на вплив того середовища, в якому відбувається становлення людини, де вона діє, працює. Якщо в організа­ції ризик вважається нормою, її працівники частіше прий­матимуть важливі, неординарні рішення, ніж в колективі, Де ризик є небажаним явищем. Якщо керівництво органі­зації позитивно ставиться до делегування повноважень, за­охочує прийняття працівниками самостійних рішень, пов'язаних з обґрунтованим ризиком, співробітники ефек­тивніше долатимуть неординарні проблеми. У разі, коли невдалі ініціативи супроводжуються покараннями, праців­ники надаватимуть перевагу стандартним рішенням.

Правильна оцінка реакції працівників на ризики дуже важлива при прийнятті результативних рішень з їх управ­ління. Менеджер повинен знати ставлення до ризику, оці­нювати поведінку персоналу в критичних ситуаціях, що дасть змогу коригувати дію певних джерел небезпеки, отримувати адекватнішу реакцію на розвиток ризикової ситуації.

 

 

Основні терміни:

Авантюра – ситуація, що містить ймовірність нездійснення задуманої мети, чи сумнівний захід, справа, розпочата без врахування реальних сил, умов і можливостей випадкового ризику, але в більшості випадків приречена на провал.

Детермінований еквівалент – сума, гарантоване отримання якої особою робить останню байдужою до вибору між участю у лотереї та отриманням названої суми.

Інтуїція – здатність осягати істину шляхом безпосереднього її пізнання без обґрунтування з допомогою відповідних доказів.

Корисність – ступінь задоволення суб’єкта від споживання товару (отримання послуги) чи виконання будь-якої дії.

Особа нейтральна до ризику – якщо особі байдуже чи брати участь у лотереї, чи отримати гарантований середній виграш.

Особа несхильна до ризику – якщо для особи привабливішою є альтернатива отримання гарантованого середнього виграшу лотереї, ніж участь у лотереї.

Особа схильна до ризику – якщо особа бажає взяти участь у лотереї замість того, щоб отримати гарантований середній виграш у лотереї.

Премія за ризик – різниця між сподіваним виграшем у лотереї та детермінованим еквівалентом.

Рандомізованість – створення ілюзії випадковості, ілюзії гри та азарту.

Розпізнавання ризику – виявлення конкретних факторів та джерел, які можуть спричинити появу ризикових ситуацій.

Ставлення до ризику – суб’єктивна характеристика кожної особи. З суб’єктивних характеристик людей складається ринок ризику. Користуючись поняттям математичного сподівання ефекту, можна розрізняти ставлення осіб до ризику.

Фактор ризику – причини або рушійні сили, які породжують ризиковані процеси.

 

Контрольні питання:

1. Аргументуйте чи спростуйте тезу про зростання ролі особис­тості у підприємницькій діяльності.

2. Які фактори формують схильність особи до ризику?

3. У чому полягає гіпотеза лідерства? Хто проявляє більшу схиль­ність до ризику — окрема особа чи колектив?

4. Розгляньте матрицю психологічних типів суб'єкта управління, запропонуйте відповідні професії для кожного із психотипів.

5. Наведіть приклади об’єктивних ризикотвірних чинників.

6. Чи можуть зазнати втрат від ризику державні підприємства, які функціонують у ринковій економіці?

Лекція №13 (2 години)