Чинники впливу на вибір особистості

Як правило, параметр «ймовірність одержання не мен­шого від деякого заданого значення прибутку» розгляда­ють як обмеження, а «величина сподіваного прибутку» — як мету.

На вибір і здійснення особистістю будь-якої дії впливає ситуація — комплекс зовнішніх та внутрішніх умов розгор­тання активності індивіда, що формується під впливом пев­них явищ зовнішнього світу, внутрішнього світу людини і у певний проміжок часу зумовлює той чи інший характер дій індивіда. Конфліктна (кризова) ситуація характеризується актуалізацією протилежностей: смислів, значень, явищ, стосунків тощо. Коли протилежності вступають в антагоніс­тичне протистояння (оскільки одна протилежність вимагає або усунення іншої, або переведення їхнього співіснування на якісно новий рівень, де знову стане можливою відносна гармонізація), виникає суперечність, що вимагає від особис­тості відповідної реакції. Утворюється критична ситуація, за якої необхідні кардинальні, рішучі дії, спрямовані на зняття суперечностей. Метод критичних ситуацій передбачає розроблення певної дії або їх послідовності (алгорит­му), спрямованих на подолання (нейтралізацію або знижен­ня сили впливу) негативних факторів, що її породили.

Ухвалення ризикованого рішення в умовах невизначе­ності пов'язане з перенапругою, зі стресом, для нейтралізації яких застосовується модифікація методу критичних ситуа­цій — метод інциденту, який дає змогу виробляти адекват­ні способи поведінки людей в напружених стресових ситуа­ціях, долати вікову й особисту інертність. Його особливістю є акцентування на ситуаціях, які супроводжуються дефіци­том інформації, часу, аварійною обстановкою тощо.

Метод інциденту використовують для того, щоб подо­лати інертність психіки зрілих керівників і розвинути на­вички прийняття оптимальних рішень без емоційної на­пруженості. У конфліктній обстановці, при змінах впливу зовнішніх факторів люди губляться, у них слабшає кон­троль над собою, втрачається самоконтроль, тобто спосте­рігається реакція гальмування, сповільнюється мислення, погіршується пам'ять, збільшується неуважність, імпуль­сивність, дратівливість, агресивність тощо. Однак якщо такі ситуації часто повторюються, то реакція поступово нормалізується, особливо за сприяння методу інциденту.

Емоційний стан людини помітно впливає на її сугес­тивність (навіюваність). У стресовій ситуації людина, з одного боку, стає легковірнішою, готовою використати першу-ліпшу пораду, з іншого — набагато сутужніше за­своює нову інформацію, тому що зосереджується на попе­редньо вироблених установках і позиціях.

Інформація й інформаційні процеси відіграють вагому роль при прийнятті рішень. Достатня якість комунікатив­них зв'язків є важливою умовою зниження ризиків, при цьому необхідно пам'ятати про деякі закономірності поши­рення інформації. Індивід при спілкуванні з колегами (го­ризонтальна комунікація) засвоює до 90% інформації, а ефективність вертикальних потоків значно нижча: тільки 20—25% інформації, що виходить від керівника організа­ції, правильно розуміють і запам'ятовують підлеглі. Ще менш ефективно сприймається інформація, що йде «знизу вверх». Керівники організації пам'ятають не більше 10% Даних, повідомлених їм працівниками. Навіть почута, усві­домлена і засвоєна інформація не повністю зберігається в пам'яті людини (людина, засвоюючи новий матеріал, у се­редньому за першу добу забуває 70— 75% даних, тобто біль­ше, ніж за наступні два роки). Тому особливо ризиковани­ми є рішення, прийняті на основі усної інформації.

Згідно з об'єктивно-суб'єктивною теорією ризику ви­окремлюють три групи

 

 

чинників, що впливають на реак­цію особи у ризикованій ситуації:

— об'єктивні (мають реальну основу і уявлення про них не залежать від суб'єкта ризику);

— суб'єктивні (створює суб'єкт ризику з огляду на свої уявлення про подію, процес тощо);

— об'єктивно-суб'єктивні (з одного боку, мають реаль­ну основу, а з іншого — спотворені уявленнями суб'єкта ризику).

Наприклад, для природного середовища характерні об'єктивні чинники: температура і вологість повітря, сила вітру, твердість покриття на дорозі тощо. Однак навіть як­що чинник «чистий» від суб'єктивізму, суб'єкт може спо­творити уявлення про нього. До повністю суб'єктивних можна віднести такі чинники, як швидкість сприйняття інформації суб'єктом, його вміння перетворювати знання, емоційний потенціал, інтуїцію тощо. Вони повністю зу­мовлені природними або набутими здібностями суб'єкта.

На більшість управлінських ситуацій у сучасному під­приємництві діють об'єктивно-суб'єктивні чинники. Вия­вом об'єктивного впливу можна вважати дію ринкових чинників зовнішнього макро- і мікросередовища на суб'єкт ризику (кон'юнктура ринку, інфляція, коливання валют­них курсів, технічний рівень виробництва, наявні техноло­гії тощо). Суб'єктивні чинники породжуються поведінкою особи, що приймає рішення, і зазвичай пов'язані з такими оцінками, як «успіх», «переваги», «корисність» та ін.

Суб'єкт індивідуально сприймає чинники, що вплива­ють на оцінку ризику, і реагує на невизначеність по-різ­ному: адекватно до наявних об'єктивно-суб'єктивних оцінок; відкидаючи або применшуючи значення ризику; розширюючи або в окремих випадках збільшуючи (аж до містичних уявлень) його вплив. Матрицю психологічних типів суб'єктів залежно від специфіки їх ставлення до ри­зику наведено у табл. 7.1 (назва кожного психотипу від­повідає його сутності).

Таблиця 7.1