Структурування ризику по етапах операційного циклу

Якісна і кількісна оцінки ризику взаємно доповнюють одна одну. Головна задача якісної оцінки – визначити весь спектр можливих видів економічного ризику, властивих даному напрямку господарської діяльності, і скласти структурований перелік факторів, що впливають на рівень виявлених ризиків. Для того щоб скорегувати господарську діяльність на ступінь ризику, якісної оцінки недостатньо. Необхідно чисельно визначити окремі види втрат і рівень ризику в цілому, тобто, необхідна кількісна оцінка. Очевидно, що на практиці неможливо і не доцільно кількісно оцінювати абсолютно усі фактори економічного ризику, що впливають на господарську діяльність суб'єкта економіки. З огляду на високу динамічність ринкового середовища, для підвищення рівня вірогідності оцінки і загальної ефективності керування ризиком доцільно розбити операційний цикл на ряд етапів.

Це дозволить структурувати загальну сукупність ризиків по етапах виробничого процесу і в часі. Кількість етапів визначається виходячи зі специфіки конкретного виду діяльності і задач проведеного аналізу. Для виробничого підприємства традиційні три етапи: закупівля і збереження ресурсів, виробничий цикл, збереження і реалізація готової продукції. При аналізі всієї господарської діяльності, як основної, так і допоміжної, доцільно виділити додатково етап Формування постійних витрат, у який об'єднати фактори не зв'язані безпосередньо з обсягами чи виробництва основною діяльністю (рис. 6.5)

Рис. 6.5. Структурування ризику по етапах операційного циклу

Для кожного етапу визначається індивідуальна сукупність ризиків, що у свою чергу розділяється на дві групи. До першої відносяться ризики, на виникнення яких підприємство має можливість активно впливати. Серед них можна виділити загрозливі ризики, реалізація яких викликає істотне погіршення фінансового положення підприємства. Дана категорія підлягає твердому моніторингу і кількісній оцінці. Виділяються також прийнятні ризики, що навіть у випадку реалізації не можуть істотно вплинути на фінансове положення підприємства. Ця категорія визначається на підставі досвіду попередньої господарської діяльності і підлягає динамічному моніторингу. До другої групи відносяться ризики, на існування яких підприємство не має можливості впливати. Як правило, це ризики зв'язані з нестабільністю макроекономічної кон'юнктури.

Подвійне структурування робить оцінку ризику більш ефективною, дозволяючи уникнути додаткових витрат часу і коштів. Варто враховувати, що отримана структура піддається динамічним змінам у зв'язку з тим, що окремі види ризику можуть переходити з однієї групи в іншу, змінюючи вплив на господарську діяльність підприємства. На кожнім етапі окремо визначається величина можливого збитку і для всього операційного циклу обчислюється кінцеве відхилення підсумкового показника.

Найбільш розповсюдженою помилкою є ототожнення невизначеності і ризику. Чітке розмежування цих двох понять має ключове значення для методики оцінки ризику. Реалізація невизначеності для підприємства може мати як позитивні наслідки – додаткові вигоди, так і негативні – непередбачені втрати, тобто ризик. Виходячи з цього простий розрахунок кінцевого відхилення підсумкового показника від свого прогнозного значення не відбиває рівень економічного ризику. Для вичерпної оцінки необхідно встановити величину додаткових вигод і непередбачених втрат, що доцільно представити у виді таблиці. Таблична форма представлення результатів має наступні достоїнства: дозволяє провести порівняння додаткових вигод і ризику в абсолютних і відносних величинах; відбиває вплив негативних і позитивних подій на відхилення підсумкового показника; дає можливість структурно оцінити коливання величини додаткових вигод, економічного ризику і підсумкового показника по етапах операційного циклу; дозволяє здійснити ранжирування етапів операційного циклу по ступені ризикованості.