Транспортний ризик
Транспортний ризик – ризик, який виникає у зв’язку з транспортними операціями, тобто процесом переміщення матеріальних цінностей (продукції, сировини, обладнання тощо) і людей в просторі, і пов’язані з потенційною можливістю зниження споживчих властивостей об’єктів і порушення умов їх переміщення (терміни, кінцевий пункт тощо). Транспортні ризики тісно пов’язані з логістичними (постачальницькими і збутовими), оскільки перевезення є джерелами їх виникнення. Ці ризики вивчає логістика – наука про планування, організацію, управління, контроль і регулювання переміщення матеріальних та інформаційних потоків у просторі і в часі від їх первинного джерела до кінцевого споживача. Основними видами транспортних ризиків є: 1. Ризик неправильного визначення моменту передачі відповідальності за вантаж у процесі трансформування. ІНКОТЕРМС – базові умови зовнішньоторгівельного контракту купівлі-продажу, які встановлюють базові ціни залежно від того, чи включаються витрати на транспортування та інші супутні витрати в ціну товару чи ні. Вони встановлені з метою мінімізації ризиків, законодавчого розподілу відповідальності за їх виникнення між продавцем і покупцем. Базові умови ІНКОТЕРМС визначають: - хто (продавець, покупець, перевізник) і за чий рахунок забезпечує транспортування товарів по території країн – продавців, покупців, транзитних країн, а також при перевезенні товару морським, річковим і повітряним транспортом; - обов’язки продавців щодо пакування та маркування товарів, страхування вантажів, оформлення комерційної документації відповідно до існуючих вимог; - місце і момент переходу від продавця до покупця права власності на товар; - заходи, пов’язані з ризиком випадкової втрати чи пошкодження товару, та витрати, пов’язані з цим. Залежно від ступеня розподілу між продавцем і покупцем зобов’язань щодо відповідальності за транспортні ризики та поставку товару умови ІНКОТЕРМС поділяють на 4 групи: Е (відправлення), F (основне перевезення не оплачено), С (основне перевезення оплачено), D (прибуття). До групи Е належать умови, що передбачають мінімальні зобов’язання для продавця, які полягають у тому, що постачальник тримає товар на своїх власних складах, ризики приймають на себе постачальник і його банк до моменту прийняття товару покупцем (EXW-EX Works-named place – франко-завод). Ризик транспортування від приміщення продавця до кінцевого пункту покладається на покупця і його банк. Відповідно до умов F продавець вважається таким, що виконав свої зобов’язання, після передавання товару перевізнику згідно з інструкціями, отриманими від покупця. Продавець повідомляє покупцеві про готовність товару до відвантаження, після чого покупець укладає договір перевезення і дає продавцеві інструкції: кому, коли і як передати придбані товари (вся процедура повинна бути чітко визначена для обох сторін). Група F містить 3 конкретні умови (ситуації) передавання відповідальності і ризиків, які означають: - умова FCA (Free Carrier A-name of place – вільний до визначеного місця або франко-перевізник): ризик і відповідальність продавця і його банку переносяться на покупця в момент передавання товару в домовленому місці; - умова FAS (Free Along Side Ship – вільний біля борту корабля): відповідальність і ризик за товар переходять від постачальника до покупця у визначеному договором порту. При цьому товар доставляється до борту корабля на причал або на ліхтери, до цього моменту усі витрати і ризики покладено на продавця (розмитнення, одержання експортної ліцензії). Покупець зобов’язаний забезпечити подачу в обумовлений порт зафрахтованого ним корабля; - умова FOB (Free On Board – вільний на борту судна): продавець і його банк знімають з себе відповідальність після виваження товару на борт корабля. Ризик втрати або пошкодження товару переходить від продавця до покупця в момент перетину ним лінії релінгу (поручня) корабля. Продавець зобов’язаний одержати за свій рахунок експортну ліцензію або інший документ, що дозволяє експорт товару, і нести усі інші витрати, необхідні для його відвантаження на корабель, включаючи вартість відвантаження товару на борт. Покупець повинен забезпечити подання в обумовлений порт зафрахтованого ним корабля і нести усі наступні витрати. За умовами групи С (відвантажувальні контракти) продавець самостійно укладає договір перевезення, оплачує перевезення до вказаного у контракті місця прийому товару покупцем, а також повідомляє покупця про деталі відправлення й очікуваний час прибуття вантажу в узгоджене місце прийняття поставки. Продавець звільняється від відповідальності та ризику з моменту передавання товару перевізнику у своїй країні, хоч і приймає на себе витрати за доставку товару у країну покупця. Укладаючи контракт за умовами С, сторони повинні домовитись, хто сплачуватиме відвантаження товару у місці призначення. До групи С належать 4 умови (ситуації), що означають: - умова CFR (Cost and Freight - вартість і фрахт): продавець і його банк оплачують вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за товар і додаткові витрати беруть на себе покупець і його банк. Ризик і відповідальність переходять в момент завантаження корабля; - умова CIF (Cost, Insurance, Freight – вартість, страхування і фрахт): крім зобов’язань CFR, продавець і його банк додатково повинні забезпечити і оплатити вартість страхування ризиків протягом транспортування; - умова СРТ (Carriage Paid To… - фрахт оплачено до …): продавець і покупець поділяють ризики і відповідальність. У визначений момент (зазвичай визначений проміжний пункт транспортування) ризики повністю переходять від продавця і його банку до покупця і його банку; - умова СІР (Carriage and Insurance Paid To… - фрахт і страхування оплачено до…): ризики переходять від продавця до покупця у визначеному проміжному пункті транспортування, але, крім цього, продавець забезпечує і оплачує вартість страхування товару. Контракти за умовами групи В (доставкові контракти) умовно поділяють на 2 категорії. До першої категорії належать контракти, укладені на умовах «Поставлено на кордон», «Поставлено з борту судна», «Поставлено без сплати мита», відповідно до яких продавець не розмитнює товар для імпорту. За контрактами, які належать до другої категорії, продавець повинен отримати усі необхідні імпортні ліцензії, а також оплатити мито, митні збори та податки. Умови групи D є найвигіднішими для покупця, оскільки продавець зобов’язаний доставити товар у вказане місце, бере на себе всі витрати на ризик щодо поставки товару. Вони включають 5 конкретних умов (ситуацій), які означають: - умова DAF (Delivered At Frontier - постачання франко-кордон): продавець відповідає за ризики до визначеного державного кордону, далі ризики бере на себе покупець і його банк; - умова DES (Delivered EX Quay Duty Paid – постачання франко-причал): передавання ризиків відбувається в момент прибуття товару в порт завантаження; - умова DDP (Delivered Duty Paid – постачання з оплатою мита): продавець відповідальний за транспортні ризики до визначеного місця на території покупця, але останній оплачує їх страхування; - умова DDU (Delivered Duty Unpaid – постачання франко-склад покупця): продавець бере на себе транспортні ризики за псування, втрати, крадіжку товару до визначеного договором місця на території покупця (як правило, склад). 2. Ризик вибору транспортного засобу. Ризик пов’язаний з імовірністю додаткових витрат (дорогий вид транспорту без нагальної необхідності) або втрат доходу (порушення терміну постачання, пошкодження товарів, що швидко псуються, затримки у виробництві тощо) в процесі перевезення товарів невідповідним транспортом. Правила ІНКОТЕРМС встановлюють таку відповідність між умовами перевезень (E, F, C, D) і видом транспортного засобу: - будь-який вид транспортних засобів: група Е – EXW; група F – FCA; група С – CPT, СІР; група D – DAF, DDU, DDP; - тільки морський та внутрішній водний транспорт: група F – FCA, FОВ; група С – CFR, СІР; група D – DES, DEQ. У табл. 5.1 наведено варіанти оптимального вибору транспорту залежно від специфіки конкретного товару. Таблиця 5.1
|
