Ієрархічні рівні ризику
За масштабами (спрямованістю) впливу виокремлюють: одноосібні ризики (здійснюють вплив лише на певний суб'єкт ризику (підприємство, особу) або його найближче оточення) і групові (наслідки від реалізації ризикованої ситуації можуть впливати на групу підприємств). За сукупністю використання інструментів оцінки та управління розглядають: портфельні ризики ймовірності втрат по кількох видах ділових операцій одного напряму діяльності (управлінські дії при цьому спрямовані на коригування сукупного ризику цього напряму): фінансові, ризики ліквідності, загальноринкового зниження цін та індивідуальні (характерні для окремих операцій, подій — виробничі, екологічні тощо). За ступенем обґрунтованості ризику виокремлюють: раціональні (обґрунтовані: вплив на діяльність підприємства мінімальний), нераціональні (частково обґрунтовані: імовірність несприятливої події велика, але можливі втрати не перевищують передбачуваних доходів, забезпечуючи нульовий ефект) та авантюрні (значна імовірність недосягнення мети, надія на випадковий успіх) ризики. За джерелами виникнення розрізняють ризики: обумовлені змінами зовнішнього ринкового середовища і діяльністю держави; суто господарські; пов'язані з певними особами; зумовлені природними факторами. За причинами (природою) виникнення розмежовують: суб'єктивні ризики (невизначеність цілей діяльності: неправильне розуміння процесів, що аналізуються, недостатній рівень кваліфікації, освіти, досвіду, необґрунтовані амбіції тощо), об'єктивні (нестача інформації: неповнота або асиметричність, невизначеність майбутнього і відсутність можливостей отримання повної інформації про партнерів; стихійні лиха; макроекономічні, політичні зміни тощо) і уявні (зумовлені психологічною схильністю чи несхильністю суб'єкта до ризику). Як окремі причини ризику можна вказати елемент випадковості і брак часу для раціональної оцінки ситуації. За ступенем системності ризики класифікують як системні та несистемні. Ступінь системних ризиків не можна зменшити, їх наявність зумовлена самою системою (дією ринкових законів), вони реально існують в економіці, їх можна передбачити та оцінити. Вплив несистемних ризиків на результати діяльності підприємства можна зменшити і навіть звести до мінімуму (наприклад, шляхом виробничої диверсифікації), оскільки вони не характерні для функціонування системи. У більшості випадків на підприємствах діють усі системні ризики та деяка частина несистемних. За характером (формою, часом) прояву ризики бувають короткострокові і довгострокові (характеризуються відповідно невеликим і значним часом впливу факторів ризику на розвиток ризикованої ситуацій), дискретні (ступінчасті) і неперервні (ризик змінюється у часі стрибкоподібно або залишається постійним за умов перебігу ситуації ризику), випадкові (нехарактерні для суб'єкта ризику, спричинені випадковими факторами) і систематичні (генеруються умовами функціонування суб'єкта ризику, реалізації певної події чи операції, наприклад дією ринкових факторів на діяльність підприємства). За рівнем виникнення виділяють мега-, макро-, мезо- і мікроризики. Мегаризик визначається факторами, які притаманні ситуаціям невизначеності у діяльності світового суспільства (тероризм, екологічні катастрофи, наркобізнес та ін.). Макроризик виникає на рівні окремої країни (зовнішньоекономічний, соціально-політичний тощо). Мезоризик (міжгалузевий, галузевий, регіональний) характеризується рівнем предметної та технологічної спеціалізації продукції галузі, регіону, капітальних вкладень, концентрації виробництва та ін. Мікроризик спричиняється діяльністю підприємства і функціонально залежить від неї. Класифікація ризиків за сферою походження дає змогу детальніше досліджувати причини виникнення і прогнозувати наслідки їх впливу на макро- і мікросередовище. За цією ознакою ризики поділяються на: природно-екологічні (зміни природно-кліматичних умов, несприятливий вплив шкідливих виробництв); геополітичні (нестабільність, конфлікти в певних країнах чи регіонах світу); соціально-політичні (можливість виникнення непередбачених ситуацій у разі зміни державою політичного курсу, запровадження або відміни соціальних програм тощо); демографічні (зміни демографічної ситуації в країні); адміністративно-законодавчі (зміни у законодавстві); адміністративні обмеження підприємницької діяльності); макроекономічні (коливання індикаторів економічного зростання економіки — інфляція, кредитні та депозитні ставки, кон'юнктура ринку тощо) та підприємницькі (генеруються специфікою Діяльності конкретного суб'єкта ринку). Усі політичні і економічні ризики поділяють за сферою впливу на зовнішні (глобальні) і внутрішні (локальні). Інший варіант поділу за сферою впливу передбачає виокремлення 4 груп ризиків: державні ризики, які виникають на макрорівні і діють на всі підприємницькі структури даної країни; регіональні ризики, зумовлені специфікою розвитку і управління окремими регіонами всередині країни; ризики галузевого походження, які виникають у групи підприємств, що належать до певної галузі або споріднених галузей; ризики, що виникають на мікрорівні, тобто безпосередньо на підприємстві, або приватної особи. Ризики підприємства (організації). Підприємницькі ризики за відношенням до видів діяльності підприємства (організації) диференціюються на виробничі, комерційні, фінансові, інвестиційні ризики. 1. Виробничі ризики. Вони пов'язані з виробництвом продукції (товарів, послуг), здійсненням будь-яких видів виробничої діяльності. Тому ці ризики бувають найрізноманітнішими. Основними причинами виникнення виробничих ризиків є можливе зниження запланованих обсягів виробництва, зростання матеріальних та інших видів витрат, виплата підвищених відрахувань і податків тощо. Окремою групою виробничих ризиків є технологічні, які можуть бути спричинені шкідливими умовами виробництва, можливістю забруднення навколишнього середовища внаслідок технологічних аварій, ймовірністю виникнення загрози життєдіяльності людини (видобуток вугілля, морські, авіаперевезення тощо), старінням діючих систем виробництва і збуту внаслідок технологічних змін тощо. Технологічні ризики призводять до зменшення капіталу підприємства і його здатності одержувати прибуток. 2. Комерційні ризики. Вони виникають в процесі реалізації товарів і послуг, вироблених або придбаних підприємством внаслідок таких причин: зниження обсягу реалізації в результаті зміни кон'юнктури, підвищення закупівельної ціни товарів, непередбачене зниження обсягу закупівель, втрата товарів в процесі обігу, підвищення витрат обігу тощо. Окремими групами комерційних є маркетингові і логістичні ризики. Маркетингові ризики зумовлюються неточністю (недостовірністю, неповнотою тощо) інформації про умови контракту, партнера і його банку, інформації про стан ринку товарів і послуг, кон'юнктурними змінами у галузі, невизначеністю при вкладеннях у розробку нових продуктів. Логістичні ризики генеруються змінюваністю умов просування товарів на ринках збуту та постачання. 3. Фінансові ризики. У сфері відносин підприємства з банками і іншими фінансовими установами постійно діє ця група ризиків. їх можна вимірювати через співвідношення величини запозичених і власних засобів. Чим воно вище, тим більше діяльність підприємства залежить від кредиторів. Високий фінансовий ризик може спричинити припинення кредитування або зміну його умов, а відтак — зупинку виробництва або банкрутство підприємства. 4. Інвестиційні ризики. їх зумовлює невизначеність одержання запланованих доходів при реалізації інвестиційних проектів. Виокремлюють інноваційний ризик, пов'язаний з можливими збитками, що виникають при інвестуванні підприємством коштів у виробництво нових технологій, товарів, послуг, що не відразу сприймаються ринком або не знаходять свого споживача взагалі. У процесі діяльності підприємці стикаються з різними видами ризиків, що різняться між собою за місцем і часом виникнення, сукупністю зовнішніх і внутрішніх факторів, які впливають на їх рівень і відповідно за способом їх аналізу. Всі види ризиків підприємства взаємопов'язані. Комплексна дія факторів впливу ускладнює вибір методу аналізу рівня конкретного ризику і прийняття рішення щодо оптимізації, оскільки необхідний поглиблений аналіз багатьох інших ризикованих факторів. Тому вибір конкретного методу аналізу їх рівня, підбір оптимальних факторів дуже важливі.
Основні терміни: Аналіз ризику — застосування системи спеціальних знань з дослідження економічних явищ і процесів за невизначеності та конфліктності з метою отримання якісної та кількісної інформації, необхідної для прийняття управлінських рішень з урахуванням ризику. Теорія ймовірності — систематично-статистичний метод визначення імовірності того, що якась майбутня подія відбудеться. Якісний аналіз ризику — ідентифікація всіх можливих ризиків, визначення їх факторів, потенційних областей, виявлення напрямів діяльності і етапів, на яких може виникнути ризик. Нова парадигма —управління компанією (фірмою), яке ґрунтується на системному і ситуаційному (сценарному) аналізі (підходах) до управління. Сценарний аналіз (підхід) — підхід спрямований до узгодження конкретних прийомів і концепцій менеджменту з певними ситуаціями для досягнення цілей компанії (підприємства) з найбільшою ефективністю. Динамічний ризик — це ризик непередбачених змін вартості основного капіталу внаслідок прийняття управлінських рішень чи непередбачених змін ринкових або політичних обставин. Статичним ризик — ризик втрат реальних активів внаслідок завдання збитків власності, а також втрат доходу через недієздатність підприємства. Контрольні питання: 1. Розкрийте сутність аналізу ризику. 2. Які етапи аналізу ризику є основними? 3. Охарактеризуйте якісний аналіз ризику. 4. Розкрийте сутність негативних наслідків ризику. 5. Охарактеризуйте обумовленість економічного ризику особливостями ризикованої ситуації. 6. Які види економічного ризику виокремлюють у сучасному підприємництві?
Лекція №15-16 (4 години)
|