КУРСОВа РОБОТА
з теорії і методики фізичного виховання на тему: _______________________________________
Студента (ки) _____ курсу ______ групи напряму підготовки 6.010201 спеціальності «фізичне виховання» __________________________________ (прізвище та ініціали) Керівник ___________________________ ____________________________________ (посада, вчене звання, науковий ступінь, прізвище та ініціали)
Національна шкала ________________ Кількість балів: __________Оцінка: ECTS
Члени комісії _________ __________________ (підпис) (прізвище та ініціали) __________ _________________ (підпис) (прізвище та ініціали) _______ _____________________ (підпис) (прізвище та ініціали
м. Луганськ - 20 __рік
Складній план курсової роботи теоретичного характеру. «Фізкультурно-оздоровчі та спортивно-масові заходи Вступ Розділ 1. Загальношкільні фізкультурно-оздоровчі й спортивні заходи. 1.1. Огляд рухових та народних ігор 1.2. Екскурсія 1.3. Прогулянка 1.4. Туристична подорож 1.5. Туристські зльоти Розділ 2. Внутрішкільні спортивно-масові заходи 2.1. Загальношкільна спартакіада 2.2. Фізкультурно-спортивні вечори 2.3. Сімейні фізкультурно-спортивні змагання Розділ 3. Позашкільні форми організації фізкультурно-оздоровчих і спортивно-масових заходів. 3.1. Дитячі екскурсійно-туристичні станції 3.2 Літні бази відпочинку 3.3. Палаци творчості школярів 3.4. Клуби, Будинки й Палаци культури 3.5. Літні бази праці та відпочинку учнів 3.6. Палаци спорту 3.7. Оздоровчі центри. Висновки Література
Складний план курсової роботи експериментального характеру “Розвиток швидкісно-силових якостей дітей Вступ Розділ І. Теоретичний аналіз проблеми: І.1. Анатомо-фізіологічні та психологічні особливості розвитку дітей 3-6 років. І.2. Особливості розвитку щвидкісно-силових якостей дітей 3-6 років. Розділ ІІ. Завдання, методи, організація дослідження: ІІ.1. Завдання дослідження ІІ.2. Методи дослідження. ІІ.3. Організація дослідження. Розділ ІІІ. Результати експериментальної роботи: ІІІ.1. Експериментальна програма діяльності. ІІІ.2. Аналіз результатів дослідження. Висновки Література Додатки
Загальний стиль. У всьому рукописі слід уникати довгих речень, частого вживання однакових слів, словосполучень і оборотів. Не слід двічі використовувати поняття в одній фразі, розташовувати слова одного кореня близько (навантаження — вантаж, школа — школяр), схожі за звучанням або такі, що зливаються у вимові. Не прийнято вживати слова «я», «мною»: «проведений мною експеримент», а слід писати «проведений нами експеримент». Не слід зловживати вступними словосполученями: «слід підкреслити», «треба відмітити», «представляє інтерес», «з цієї точки зору», «що стосується». Посилаючись на таблиці і малюнки, треба уникати слів «представлені», «дані», «дає». Краще вживати слова: «наведено», «побудовано», «нанесено». Термінологія. При вживанні спеціальних термінів дотримуються таких правил: 1. Одноманітність у всій роботі; не можна одним терміном називати різні поняття і, навпаки, однакові поняття різними термінами. 2. Нові терміни, які вводяться авторами слід докладно пояснювати. 3. Вживати іноземні слова та терміни у випадках, коли: а) вони є міжнародними, загальноприйнятими; б) без них не обійтись при викладенні наукових фактів; в) необхідно ознайомити читачів з новими термінами, які зустрічаються у зарубіжній літературі; г) це скорочує кількість слів. Допустимі скорочення: – допускаються скорочення слів «і т. д.», «і т. п.», «та ін.». – не можна скорочувати слова: «так як», «так званий», «таким чином», «так що», «тому що», «замість», «наприклад», «біля», «формула», «рівняння», «вправа» і т. п. – не прийнято роботи скорочення шляхом довільного злиття слів чи термінів (наприклад: спеціальна вправа — спецвправа, спортивне тренування — спорт-тренування, фізична культура – фізкульутра, фізичне виховання - фізвиховання). – умовні скорочення наукових термінів повинні бути однаковими по всій роботі. – незагальноприйняті скорочення слід пояснити при першому застосуванні в тексті або в окремому переліку умовних скорочень і позначень. – скорочення складних термінів, утворені із початкових букв складних слів, пишуть рядковими буквами і з крапками (наприклад: коефіцієнт корисної дії — к. к. д., верхня мертва точка — в. м. т., центр тяжіння — ц. т.). – загальновживані скорочення загальних іменників позначаються злито рядковими буквами (наприклад: вищий учбовий заклад — ВУЗ). – при зазначенні перед прізвищем вченого ступеня, вченого звання, посади допускаються скорочення (наприклад: кандидат педагогічних наук — канд. пед. наук; доктор медичних наук —докт. мед. наук; доцент — доц.; професор — проф). – посилання на інші сторінки рукопису (глави, розділи та ін.), а також на таблиці та малюнки з вказівкою їх порядкового номера даються із скороченнями (наприклад: «див. стор. 57», «див. гл. 4», «Табл. 2», «мал. 1 і 2». Якщо порядкові номери не вказуються, то всі слова у тексті пишуть без скорочень. При посиланнях на кілька глав, розділів, таблиць і малюнків скорочення «гл.», «розд.», «табл.» і «мал.» не подвоюються. При посиланнях на кілька пунктів тексту скорочення «п» подвоюється без крапки між буквами (наприклад: пп. «а» і «б»). Скорочення «див.» вживається у тих випадках, коли у тексті посилаються на самостійний розділ рукопису, на віддалені від місця згадування таблицю, малюнок. – слово «місто» при частому вживанні у рукописі скорочується перед назвою до однієї букви. У множині букви подвоюються без крапки між ними (наприклад, мм Київ і Миколаїв). – у бібліографічних описах прийнято такі скорочення: – «вип.» — випуск; «журн.» — журнал; «вид.» — видання; «ви-во» — видавництво; «рец.» — рецензент, рецензія; «зб.» — збірник; – «зібр., тв.» — зібрання творів; «кн.» — книга; «пер.» — переклад; «перекл.» — перекладач; «ред.» — редактор; «укл.» — укладач; «ст.» — стаття; «стор.» або «с.» — сторінка; «т.» — том; – «ч.» — частина. В основному тексті перелічені слова пишуться без скорочень. Цифровий матеріал. 1. Числа до десяти, якщо вони не мають одиниць вимірювання, пишуть словами; більше десяти цифрами; дріб — завжди цифрами. На початку речення, особливо абзацу, краще писати словами. 2. Якщо в ряду чисел є хоч одне число зі знаком після коми, усі числа повинні мати стільки ж знаків після неї:...4, 32; 5, 00... 3. Починаючи з п'ятизначних чисел, класи їх розділяються пропусками:...І 350 643. 4. Числа, які стоять поряд, відокремлюються крапкою з комою:...1, 0; 2, 5; 8, 4... 5. Перед числами з вказаними одиницями вимірювання не ставлять тире і прийменник «в»:...швидкість бігу 9 м/с... 6. Одиниці вимірювання при дробових числах повинні з ними узгоджуватись:...3, 5 рази...;...2, 5 хв....;.., 1, 4 частини... 7. Вказуючи межі коливань, одиниці вимірювання ставлять тільки після другого числа:...швидкість вимірюється від 11 до 17 м/с...;...коливання від 1 до 3°С... 8. Кількість тисяч, мільйонів, мільярдів пишуть числом із скороченими буквеними позначеннями порядку:...4тис...;...16 млн...; 25 млрд... 9. Порядкові числівники, які виражаються арабськими цифрами, повинні мати відмінкові нарощування:...1-го...;...5-му...; 2-ма...; 3-а...;...6-й... При цьому, якщо передостання буква числівника голосна, то відмінкове нарощування складається із однієї останньої букви:...10-й...;...20-м... Якщо передостання буква числівника приголосна, то відмінкове нарощування складається із двох букв:...10-го...;...20-му... Якщо перераховуються кілька порядкових числівників, відмінкове нарощування ставлять після останньої цифри:...2, 4, 6-а доріжки... Після порядкових числівників, які виражаються римськими цифрами, відмінкове нарощування не ставлять, не пишуть їх і після кількісних числівників (...із 16 забігів, у 12 випадках...). 10. Складні прикметники, які починаються з числівника, не мають відмінкового закінчення і пишуться через дефіс: ...100-метрова доріжка... 11. При поєднанні кількісних числівників із іменниками у родовому відмінку слова «шт.», «чол.» і т. п. не вживаються (не 15 шт. ядер, а 15 ядер...).
|
