Організаційна структура побудови банків
Організаційна структура є важливою складовою успішного функціонування та розвитку банку для забезпечення досягнення цілей його діяльності. Розрізняють цілі загальні (стратегічні) та специфічні цілі. Стратегічні цілі відбивають концепцію розвитку банку в цілому, специфічні цілі розробляються в рамках стратегічних цілей з основних видів банківської діяльності та завдань банку. Організаційна структура банку має забезпечити адекватність діяльності банку ринковим умовам, раціональну організацію роботи банківських працівників, успішне здійснення всіх функцій управління та мінімізацію управлінських витрат, максимальне задоволення потреб клієнтів банку. Організаційна структура банку – це ієрархічно упорядкована сукупність організаційних одиниць банку – підрозділів та службових посад, а також взаємовідносин між ними, що визначають їх ієрархію та функції, розподіл повноважень і порядок взаємодії між ними. Підрозділи банку – це організаційні одиниці банку-юридичної особи, що не мають статусу юридичної особи та забезпечують реалізацію функцій і цілей діяльності банку. Підрозділи банку залежно від статусу та завдань поділяються на такі види: 1. Структурні підрозділи (департаменти, управління, відділи та ін. ) – це внутрішні структурні підрозділи банку, що створюються для виконання конкретних функцій та завдань банку, не можуть вести самостійну діяльність та самостійно укладати договори від імені банку. Обов`язкові структурні підрозділи: - структурний підрозділ, функціями якого є надання кредитів та управління операціями, пов'язаними з кредитуванням; - постійно діючий підрозділ з питань аналізу та управління ризиками, що має відповідати за встановлення лімітів щодо окремих операцій, лімітів ризиків контрпартнерів, країн контрпартнерів, структури балансу відповідно до рішень правління (ради директорів) з питань політики щодо ризикованості та прибутковості діяльності банку; - служба внутрішнього аудиту, яка є органом оперативного контролю спостережної ради банку. З позицій забезпечення ефективного внутрішнього контролю та управління ризиками у банку мають виділятися структурні підрозділи, що належать до: - фронт-офісу; - бек-офісу. Можуть виділятися окремі підрозділи, які можуть бути віднесені до мідл-офісу (не обов`язкове). Кожен з офісів має власне призначення та функції. Фронт-офіс та бек-офіс безпосередньо забезпечують операційну діяльність банку, їх функції мають бути чітко визначені та розподілені між учасниками операційного процесу банку відповідно до внутрішніх процедур банку. Фронт-офіс - це підрозділи банку або його уповноважені особи, які ініціюють та/або організовують операцію (шляхом укладання відповідних договорів) та безпосередньо здійснюють контакти з клієнтами банку. Бек-офіс - підрозділи або окремі відповідальні виконавці, які залежно від їх функцій забезпечують реєстрацію, дотримання процедур, перевіряння, звіряння, облік операцій та контроль за ними, та взаємодіють з підрозділами фронт-офісу, банками, іншими контрагентами, у тому числі з податковими органами та органами статистики. У разі створення окремого мідл-офісу, він має контролювати здійснені у фронт-офісі операції банку та забезпечувати дотримання законодавчих вимог, внутрішньобанківських правил і лімітів під час їх проведення. Основна його функція має полягати в проведенні аудиту операцій, здійснених працівниками фронт-офісу, в режимі моніторингу. Мідл-офіс має підпорядковуватися безпосередньо керівнику служби внутрішнього аудиту. 2. Відокремлені підрозділи (філія, відділення, представництво) – це структурно відокремлені підрозділи банку, що розташовані поза його межами як юридичної особи і діють від його імені. Відокремлені підрозділи мають право здійснювати самостійні дії, укладати договори тільки від імені банку та у межах повноважень, наданих ним банком. Отже, вони не вправі від свого імені здійснювати ті чи інші дії, а можуть це робити тільки від імені юридичної особи, що їх створила. Філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, який здійснює банківську діяльність від імені банку, має окремий баланс та підпорядковується центральному апарату банку. Філія банку має право здійснювати банківські операції в межах, вказаних у Положенні про філію. Відділення - відокремлений підрозділ юридичної особи, який здійснює банківську діяльність від імені банку, не має окремого балансу та підпорядковується філії банку чи центральному апарату банку.. Представництво - відокремлений підрозділ юридичної особи, що здійснює представництво (пропагування послуг свого банку серед потенційних клієнтів, укладання угод та ін.) і захист інтересів банку поза межами місцезнаходження банку. На відміну від філії та відділення, представництво не має права здійснювати банківську діяльність, а його діяльність обмежується лише юридичними діями.
Розрізняють такі основні типи організаційних структур банків (рис. 3.2): 1) ієрархічні організаційні структури (за іншою назвою – бюрократичні, або формальні, організаційні структури); 2) адаптивні організаційні структури; 3) нові типи організаційних структур (із переважно горизонтальними зв`язками). Ієрархічні структури будуються за принципом раціональної бюрократії із переважно вертикальними зв`язками. Принципи побудови ієрархічних організаційних структур передбачають налагоджену роботу всіх ланок управління, чіткий розподіл праці, сувору регламентацію діяльності кожного службовця і добір кадрів відповідно до їх компетентності. Негативні риси ієрархічних організаційних структур пов`язані насамперед із надмірною «запрограмованістю» службовців, що може привести до погіршення взаємовідносин банку із зовнішнім й внутрішнім середовищем та, як наслідок, до зниження рівня адаптації банку до змін ринкових умов.
Рисунок 3.2 – Класифікація організаційних структур банків
Розрізняють такі основні видиієрархічних організаційних структур: 1) лінійні та лінійно-штабні структури; 2) функціональні (лінійно-функціональні) організаційні структури; 3) дивізіональні організаційні структури; 4) організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках; 5) конгломерати, чи банківські об`єднання (банківські холдинг-компанії, банківські групи та ін.). Лінійна та лінійна-штабна організаційні структури в чистому вигляді у банках не реалізуються, а лише у комбінації з іншими видами структур. Лінійна організаційна структура являє собою ієрархію посад виконавців - співробітників лінійних підрозділів та керівників, яка ґрунтується на принципі єдиноначальництва: кожний виконавець лінійного підрозділу має одного лише безпосереднього керівника, а вищий керівник пов`язаний із співробітниками нижчого рівня ієрархії лише однім ланцюжком підпорядкування, який включає відповідні проміжні рівні управління (рис. 3.3). Лінійно-штабна структура включає, крім посад виконавців лінійних підрозділів та керівників, також й посади співробітників, які працюють у штабних підрозділах (штабних виконавців) та здійснюють підтримку прийняття управлінських рішень (рис. 3.4). Функціональна організаційна структура передбачає поділ діяльності банку за функціональною ознакою на відособлені напрями його діяльності, кожен із яких представлений відповідним окремим структурним підрозділом - функціональним підрозділом. При цьому розмір цього підрозділу відповідатиме розміру банку й обсягу наданих ним послуг.
Рисунок 3.3 – Лінійна організаційна структура
Рисунок 3.4 – Лінійно-штабна організаційна структура
Наприклад, у банку можуть створюватися такі функціональні підрозділи (департаменти, управління) (рис. 3.5): - департамент розвитку банківського бізнесу (або департамент активно-пасивних операцій, або банківських операцій та ін.), до складу якого можуть входити такі управління: депозитних операцій, кредитних операцій, операцій з цінними паперами, із валютою та ін.; - фінансово-економічний департамент із такими управліннями: управління економічного аналізу, управління планування та економічного прогнозування, маркетингу та зв`язків з клієнтурою, стратегічного менеджменту і корпоративного управління та ін.; - департамент бухгалтерського обліку, звітності та касових операцій; - департаменти адміністративний, банківської безпеки та роботи з персоналом та ін.; - департамент управління відокремленими підрозділами банку (філіями) та ін. Дивізіональна організаційна структура передбачає групування його структурних підрозділів у дивізіони, тобто окремі бізнеси – центри прибутку (чи центри інвестицій), у межах яких здійснюється вісь комплекс операцій з обслуговування клієнтів та організується продаж банківських послуг. Це створює умови для часткової децентралізації функцій у межах дивізіонів. Залежно від розміру банку бізнеси можуть складатися з департаментів, управлінь, відділів. У межах кожного дивізіону можуть створюватися, крім лінійних підрозділів, також і штабні підрозділи. Дивізіони можуть формуватися за такими ознаками: за продуктовою ознакою; відповідно до груп споживачів; за регіональними ознаками. Приклад дивізіональної споживчої структури приведений на рис. 3.6.
Рисунок 3.5 – Приклад функціональної організаційної структури банку
Рисунок 3.6 – Приклад дивізіональної споживчої організаційної структури банку Організаційні структури банків, які діють на міжнародних ринках (глобальні структури), передбачають наявність, поряд із відокремленими підрозділами всередині країни, також й відокремлених підрозділів за кордоном (філій, відділень, представництв та ін.). Міжнародний відокремлений підрозділ банку має певний ступінь незалежності, а його керівник безпосередньо підпорядковується вищому керівництву. Орієнтація глобальної структури міжнародного банку із мережею відокремлених підрозділів за кордоном може бути: - регіональною (за географічною ознакою), яка передбачає побудову банку з урахуванням географічного чинника. Вона застосовується у випадках, коли банк прагне зосередити свою діяльність у географічне віддалених регіонах, у кожному з яких потрібен спеціальний підхід з урахуванням особливостей попиту та пропозиції на ті чи інші продукти; - продуктовою (відповідно до виробничої спеціалізації підрозділів), яка, наприклад, використовується в тих випадках, коли банк пропонує своїм клієнтам низку різноманітних послуг, що потребують особливої координації надання кожного виду. Також за кордоном банки можуть здійснювати свою діяльність шляхом участі у консорціумах. Поява конгломератів у банківській сфері (банківських холдинг-компаній, банківських груп та ін.) пов´ язана з поширенням практики поглинання і придбання банків як форми банківських об`єднань у результаті централізації банківських капіталів. Адаптивні організаційні структури можуть створюватися банками на тимчасовій чи постійній основі для рішення завдань, що дозволяють банкам вірно та своєчасно реагувати на нові явища та зміни ситуації на ринку в умовах посилення конкуренції. Основними видами адаптивних структур є: 1) проектна структура; 2) матрична структура; 3) бригадна структура. Проектна структура — це тимчасове організаційне утворення, призначене для вирішення конкретних великомасштабних завдань банку у формі проекту, введене до діючої структури банку і відносно автономне в плані керівництва реалізацією такого проекту. За проектною структурою підрозділи банку групуються залежно від того, яке завдання в даний момент вирішується, і можуть перегруповуватися, якщо завдання змінюється, тому структурна схема постійно змінюється, мобілізуючі ті ресурси банку, які необхідні для вирішення конкретного завдання в конкретний проміжок часу. Матричні структури – комбіновані структури, що дають можливість об´ єднати переваги функціональної та дивізіональної структур. Матричні структури можуть створюватися також і для реалізації великомасштабних проектів, комбінуючи переваги проектної та функціональної (чи дивізіональної) структур, що дозволяє ефективно вирішувати питання поточної діяльності банку і здійснення запланованого проекту. Для матричної структури характерне закріплення двох напрямків керівництва: функціонального та дивізінального; а у разі здійснення проекту – проектного та функціонального (чи дивізіонального). При цьому можна виділити двох-, трьох-, чотирьох- і багатомірну матричну організації залежно від кількості напрямків, що комбінуються. Наприклад, чотирьохмірна матрична структура може передбачати орієнтацію на продукт, галузь діяльності банку, географію бізнесу, групи клієнтів. Матричну структуру банку на прикладі ПАТ «Райффазен Банк Аваль» зображено на рис. 3.7 (принципова схема), на рис. 3.8 (склад структурних підрозділів, що забезпечують та підтримують діяльність банку), на рис. 3.9 (структура ризик-менеджменту та бізнес-ліній банку). Бригадна структура (крос-функціональна структура) передбачає організацію роботи банку у межах робочих груп (управляючих команд), що найбільш підходить для високотехнологічних банків з високим рівнем професійної підготовки персоналу, які здійснюють реалізацію комплексних проектів фінансово-банківського обслуговування. Для нових типів організаційних структур характерне перетворення вертикальних ієрархій у структури із переважно горизонтальними зв`язками.
Рисунок 3.6 – Принципова схема матричної організаційної структури банку ПАТ «Райффазен Банк Аваль»
Рисунок 3.7 – Структурні підрозділи, що забезпечують та підтримують діяльність ПАТ «Райффазен Банк Аваль» (матрична структура)
Рисунок 3.8 - Структура ризик-менеджменту та бізнес-ліній ПАТ «Райффазен Банк Аваль» (матрична структура) Віртуальний банк – це банк, що здійснює свою діяльність виключно через Інтернет та не має фактичного (реального) представництва, за виключенням юридичної адреси. Віртуальний банк передбачає відмову від стаціонарної мережі відокремлених підрозділів банку та перехід до віртуальних каналів збуту, а також повну зміну структури банку та форм його взаємодії з клієнтами. Основні переваги такого банку: невеликий штат працівників; самостійне управління клієнтами своїми операціями; відсутність витрат на придбання та утримання офісу, низьким витратам діяльності та, як наслідок, конкурентні переваги у порівнянні із традиційними банками. Прикладом банку із горизонтальною структурою може малий банк (міні-банк), у якому реалізовані такі принципи: - система управління передбачає наявність керівництва (командного ядра); - наявність принципу тісного взаїмозв`язку суміжних структур по горизонталі, що дозволяє оперативно реагувати на будь-які запроси клієнтури; - кар`єра співробітників банку розвивається не стільки по горизонталі, скільки по вертикалі – через засвоєння нових інструментів та напрямів діяльності. Мережні структури характеризуються потенціальними зв`язками між всіма учасниками, окремі з яких можуть актуалізуватися на час рішення завдань, що стоять перед системою, а потім руйнуватися після їх вирішення. Основними перевагами мережних структур вважаються висока компетентність (у результаті залучення кращих спеціалістів) та ефективність (внаслідок низького рівня зайнятості, раціональної структури витрат та розподілу ресурсів).
|
