Низька Середня Висока
1, 0 2, 33 3, 67 5, 0 Рис. 4.3 Оцінювання позиції банківського продукту за методом General Electric
Матриця Портера, табл. 4.6. У 1975—1980 рр. Майкл Портер (США) виділив 5 основних рушійних сил конкуренції: – конкуренти всередині галузі – внутрішньогалузева; – потенційно нові конкуренти – загроза з боку нових конкурентів; – покупці – сильна позиція покупців; – постачальники – сильна позиція постачальників; – продукти-замінники – загроза з боку продуктів-замінників.
Таблиця 4.6 Матриця Портера
Характеристика стратегій: – лідерство у сфері витрат (мінімізація витрат за рахунок високої частки ринку чи інших суттєвих переваг). Переваги: прибуток навіть за наявності сильної конкурентної боротьби; захист від «сильних покупців»; переваги стосовно постачальників; створення високих вхідних бар'єрів на ринку. Ризики: принципові технологічні зміни можуть знецінити інвестиції та ефект навчання; конкуренти можуть перейняти метод зниження витрат; концентрація на витратах веде до нездатності своєчасно розпізнавати зміни вимог ринку; непрогнозоване підскакування витрат знівелює переваги над стратегією диференціації; – стратегія диференціації (продукт неповторний, ціна висока, особливий дизайн, матеріали високої якості, інтенсивна робота зі споживачами). Переваги: знижується чутливість споживача до ціни; високі вхідні бар’єри на ринку завдяки лояльності споживача; високий прибуток спрощує стосунки з постачальниками; висока лояльність захищає від продуктів-замінників. Ризики: надто великий розрив у ціні порівняно з лідером по затратах; специфічна характеристика продукту може втратити значення як результат зміни цінностей споживача; імітація, наслідування зменшує переваги; – стратегія концентрації (полягає в досягненні визначених переваг на сегменті ринку. Ризики (додаткові до перелічених): збільшення розбіжностей між потребами окремого сегмента та всього ринку; конкуренти можуть виявити підсегменти у сегменті; різниця в цінах вища, ніж сегментарні переваги. До стратегій вибору цільових сегментів ринку відносять дедиференційований маркетинг (обслуговування всього ринку), диференційований маркетинг (вибіркова спеціалізація на різних сегментах), концентрований маркетинг (обслуговування однієї групи споживачів), задоволення однієї потреби всіх груп клієнтів. Кожна з цих стратегій має недоліки і переваги (табл. 4.7).
Таблиця 4.7 Стратегії вибору цільових сегментів ринку
Контроль за попитом: – аналіз проблемної ситуації; – виявлення факторів, які впливають на рівень споживчого попиту на банківські продукти; – сегментація фінансового ринку із встановленням потенційних споживачів продукту, що вивчається; – попереднє оцінювання потреби (наприклад, шляхом опитування); – розв’язання завдання оцінки динаміки та структури попиту залежно від економічних, політичних, демографічних, соціальних і інших факторів. Вимоги до системи, яка прогнозує попит на продукти банку: – можливість гнучкого реагування на зміни в об'єкті прогнозування; – точність результатів; – урахування тенденцій попиту на конкретні види банківської продукції. Здатність системи до адаптації.
|