Елементи перевізного процесу на пасажирському автомобільному транспорті

Перевізний (транспортний) процес на автомобільному транспорті представляє собою сукупність операцій, виконання яких забезпечує переміщення пасажирів із одного пункту в інший з врахуванням виконання подачі рухомого складу на посадку, продажу квитків, формування пасажиропотоків, посадки-висадки пасажирів. Під час виконання перевізного процесу за певний період здійснюється перевезення пасажирів на відстань по кожному і-му маршруту. При цьому виконується транспортна (перевізна) робота:

 

(12.1)

де і=1, 2, 3,..., п – кількість автобусних маршрутів, які обслуговуються транспортною компанією.

Циклом перевізного процесу називається весь комплекс виконаних операцій, необхідних для доставки пасажирів. Він складається із наступних елементів: рух автобуса по перегонах, простої на проміжних зупинках, відсутній на кінцевих пунктах. Рейсом називається сукупність операцій, які виконуються при русі автобуса від початкового до кінцевого пункту.

Своєчасне і якісне задоволення попиту населення на перевозки в ринкових умовах вимагає від транспортного комплексу держави забезпечити реалізацію ефективних моделей функціонування систем пасажирського транспорту. Враховуючи з одного боку постійно зростаючу конкуренцію між різними транспортними компаніями, з другого – посилення вимог пасажирів до якості транспортних послуг, при побудові моделей необхідно враховувати національні інтереси, інтереси регіонів, транспортних компаній і населення. Поєднання таких різнопланових інтересів в реалізації перевізного процесу пасажирів одночасно забезпече необхідний рівень якості обслуговування і рентабельну роботу автотранспортного підприємства.

Враховуючи особливість функціонування пасажирського автомобільного транспорту (він працює в більшому ступені на регіональному рівні) слід розробляти регіональні програми з удосконалення перевезень пасажирів. Такі програми повинні базуватися на детальному аналізі стану перевезень пасажирів в регіоні. Ринкові умови вимагають проведення такого аналізу здійснюватися на основі логістичного підходу, досліджуючи в комплексі матеріальні, сервісні, фінансові і інформаційні потоки, що надасть можливість враховувати інтереси всіх учасників перевізного процесу (адміністрації міста або регіону, автотранспортного підприємства і пасажирів). Для цього необхідно мати інформацію про наступне:

- фактичні дані по пасажиро потоках на кожному маршруті;

- повний комплекс даних про транспортні засоби (кількість за типами, технічна характеристика, технічний стан, ступінь відповідності вимогам);

- відгуки пасажирів про реальний рівень наданих транспортних послуг;

- висновки про конфігурацію маршрутів міських і приміських перевезень;

- результати дослідження раціональності розміщення зупиночних пунктів;

- підстави і обґрунтування для встановленої плати за перевезення.

Процес перевезень пасажирів на основі логістичних принципів і системного аналізу слід розглядати взагалі як складну систему, яка складається із наступних підсистем:

- переміщення пасажирів до зупиночних пунктів і назад;

- продаж проїзних документів;

- формування пасажиропотоків;

- переміщення транспортних засобів для посадки;

- посадка-висадка пасажирів.

Вхідним потоком в систему є замовлені потреби пасажирів для здіснення їх перевезень і наявні транспортні засоби з конкретними технічними характеристиками. Вихідний потік із системи – це своєчасно і якісно обслужені пасажири. В реальних умовах бувають відхилення від завчасно наміченої технології: недостача в певні часові періоди транспортних засобів (невідповідність їх числа реальному пасажиропотоку), порушення розкладу і інтервалів руху і вимушені затримки в часі рухомого складуна маршруті більше встановлених нормативів. Крім того, з метою досягнення високого рівня безпеки руху і вимог пасажирів щодо якості перевезень виникає потреба в дотриманні встановленого швидкісного режиму руху транспортних засобів, повного рівня комфорту, екологічних вимог, що обов’язково враховується в організації пасажирських перевезень і призводить до додаткових втрат автотранспортного підприємства. Але в результаті функціонування системи повинно забезпечити не лише високу якість транспортного обслуговування населення, але і – виконання фінансових показників роботи автотранспортного підприємства.

Для оптимізації перевізного процесу необхідно розробити математичну його модель, максимально наближену до реального відображення його протікання. Ступінь адекватності моделі фактичній реалізації транспортного процесу залежить від вірного прокладання його на елементи (ланки), результатів їх аналізу, і знання їх точних закономірностей. З точки зору інтересів пасажира дослідженню підлягають наступні елементи перевізного транспортного процесу:

- тривалість підходу пасажира до зупинки - ;

- очікування транспортного засобу і посадка пасажирів в нього - ;

- переміщення пасажира в транспортному засобі - ;

- переміщення пасажира після висадки в кінцевому пункті до місця призначення - .

Загальний час поїздки пасажира складає:

 

(12.2)

Складність дослідження загального часу поїздки пасажира, як і його всіх елементів, полягає в тому, що всі елементи перевізного процесу і попит на перевезення характеризується дуже великим ступенем невизначеності (стохастичності). В свою чергу кожний елемент характеризується певними, які належать лише конкретному елементу, закономірностями. Пасажири в теперішній час віддають перевагу таким показникам перевізного процесу, як дотримання графіків руху транспортних засобів, відповідальність транспортних підприємств за якість послуг, надійність доставки. Виконання елементів доставки їх можна оцінити на підставі виявлення закономірностей їх протікання, що буде служити основою в системній розробці перевізного процесу.

Підхід пасажира до зупинки транспортного засобу (відхід від нього) буде в таких випадках:

- коли місце початку поїздки (проживання, навчання, роботи та інше) не співпадає із зупинкою пасажирського транспорту, звідки починається поїздка; вони розміщені на певній відстані;

- коли кінцева зупинка на маршруті переміщення пасажира не співпадає із місцем його призначення;

- в умовах здійснення пересадки пасажирів з одного маршрута на інший, коли розміщення пунктів пересадки різних маршрутів не співпадає, що збільшує загальний час поїздки пасажира.

Відстань руху пасажира пішки визначається ним самим і характеризується як максимально критична і оцінюється максимально доступною тривалістю підходу до зупиночного пункту пасажиром пішки. Середня тривалість пішого переходу залежить від щільності транспортної мережі, підвищення якої сприятиме скороченню зони пішохідної доступності маршруту.

На тривалість елементу посадки пасажирів в транспортний засіб впливає тривалість очікування автобуса. Цей елемент з’являється через неспівпадання моментів виникнення потреби в перевезеннях і підходу автотранспортних засобів. Тривалість очікування залежить від інтервала руху між транспортними засобами , який змінюється від мінімального значення до його максимальної величини. У випадку підходу пасажира до зупинки в момент відправлення транспортного засобу пасажир здійснює посадку без очікування, а коли він підходить в момент його відправлення, то пасажир вимушений очікувати наступний транспортний засіб протягом тривалості інтервалу . Тому середня тривалість часу очікування пасажиром транспортного засобу складає:

(12.3)

У виразі (12.3) представляє середню тривалість очікувань транспортного засобу, фактична величина непостійна, вона узгоджується з теоретичним нормальним розподілом. Тоді найімовірніше величина фактичного інтервалу між автобусами визначається за формулою:

(12.4)

де - величина середнього квадратичного відхилення інтервала між транспортними засобами від його математичного сподівання.

Переміщення пасажирів в транспортному засобі за певним маршрутом складається із двох елементів:

- рух автобуса на перегонах (між зупиночними пунктами);

- тривалість стоянок автобусів для посадки-висадки пасажирів на зупиночних пунктах.

Тривалість руху автобусів на перегонах залежить від швидкості їх руху яка, як свідчать статистичні дані, підкоряється нормальному закону розподілу, а тривалість простою автобусів на проміжних остановочних пунктах – розподілу Ерланга [33], що необхідно враховувати при визначенні тривалості переміщення транспортних засобів.

Для визначення тривалості циклу перевізного процесу, крім названих елементів, важливою складовою є відстій транспортного засобу в кінцевих пунктах маршруту. Його тривалість залежить від:

- періодів доби: в часи інтенсивного руху тривалість найменша, в інші години доби – найбільша;

- довжини маршруту;

- тривалість рейса;

- фактичних умов руху в місті.

Тривалість простою транспортних засобів на проміжних зупинках залежить від його технічної характеристики і кількості пасажирів, які здійснюють посадку-висадку на даній зупинці (прямо пропорційна залежність).

Після дослідження закономірностей всіх елементів перевізного процесу з використанням сучасного математичного апарату складається математична модель системи організації пасажирського обслуговування для конкретного регіону. Модель використовується для визначення її характеристик в залежності від зовнішніх і внутрішніх умов роботи транспортної компанії, які постійно змінюються. Крім того, модель дає можливість спрогнозувати перспективний шлях розвитку компанії.