Види предмета

Серед розмаїття типів графічних зображень головне місце займають такі стандартні зображення як види.

Вид предмета – результат суміщення його зображення на одній з граней порожнистого куба, в середині якого уявно розташовано предмет, із площиною кресленика (ДСТУ 3321: 2003).

Залежно від вибраної взаємної розташованості спостерігача і предмета ГОСТ 2.305-2008 встановлює такі типи видів:

1. Основні види (їх шість) утворюються на основних площинах проекцій П1, П2, П3 та трьох паралельних до них.

Для деталі (рис.3.1) показані шість основних видів (рис.3.2), які розташовані між собою у безпосередньому проекційному зв’язку.

Кожне зображення має свою певну назву, яка відповідає напряму зору, або напряму проекціювання:

1 – вид спереду;

2 – вид зверху;

3 – вид зліва;

4 - вид знизу;

5 – вид справа;

6 – вид ззаду.

Рисунок 3.1 – Приклад деталі

 

 

 

Рисунок 3.2 – Основні види

 

2. Місцевийвид – зображення окремої обмеженої ділянки поверхні предмету.

На рис.3.3 показані два приклади місцевих видів, коли обоє види розташовано поза проекційного зв’язка, тому вказано напрям зору і введена познака зображень літерами А і Б.

 

 

 

 

 

Рисунок 3.3 – Місцеві види

 

3. Допоміжний вид – вид предмета на площині, непаралельній до жодної з основних площин проекцій, призначений для неспотвореного зображення поверхні, якщо її неможливо отримати на основному виді.

На рис.3.4 показано допоміжний вид, розміщений у проекційному зв’язку з основним видом спереду і оформленим як

місцевий вид.

Рисунок 3.4 – Допоміжний вид

 

 

На рис.3.5 показано два можливих варіанти оформлення допоміжних видів при розміщенні них поза проекційного зв’язку з основним видом: а) нахил допоміжного виду А паралельний до основного виду; б) допоміжний вид А повернутий до вертикального положення.

 

 

Рисунок 3.5 – Допоміжні види з використанням спеціальних познак