Облік та оцінка основних фондів підприємства

 

Облік і оцінка основних фондів здійснюються в натуральній та вартісній (грошовій) формах.

Оцінка основних фондів в натуральних показниках (розмір площі, кількість одиниць обладнання, потужність обладнання тощо) залежить від технологічних особливостей виробничих процесів і використовується для обліку окремих груп основних фондів; для розрахунку виробничих потужностей, розробки балансів обладнання; для визначення ступеню його використання, його вікового складу.

Оцінка в грошовій або вартісній формі проводиться для визначення їх загального обсягу, динаміки і структури, величини вартості, яка переноситься на вартість готової продукції, для встановлення рівня рентабельності виробництва, обчислення показників використання основних фондів.

Залежно від стану основних фондів та часу визначення їхньої вартісної оцінки розрізняють вартість: початкову, відновну, залишкову, справедливу, ліквідаційну, балансову.

Первісна (початкова) вартість основних засобів - це їх вартість на момент придбання. Вона складається із витрат на їх придбання, спорудження або виготовлення; витрат на встановлення, монтаж, налагодження основних засобів; реєстраційних зборів, державного, ввізного мита, страхування та аналогічних платежів, які здійснюються в зв’язку з придбанням основних засобів; інших витрат, безпосередньо пов’язаних з доведенням основних фондів до стану, в якому вони придатні до використання.

 

Ф_п = Ц + В_тр +В_бмр +В_др, (2.1)

 

де Ц - ціна обладнання в момент придбання або вартість будівництва основних засобів;

В_тр - витрати на транспортування;

В_бмр - витрати на будівельно-монтажні роботи;

В_др - витрати, пов’язані з державною реєстрацією.

Первісна вартість повинна бути повністю компенсована за період функціонування основних засобів у виробничому процесі.

Зміна первісної вартості основних засобів допускається лише у разі добудови, дообладнання, реконструкції та часткової ліквідації відповідних об’єктів.

Відновна вартість - це вартість основних засобів, переоцінена за діючими цінами на момент переоцінки або індексації з урахуванням витрат, пов'язаних із закінченим капітальним ремонтом або вартість відтворення основних фондів в сучасних умовах. Як правило, відновна вартість визначається під час переоцінки основних фондів, яка проводиться за рішенням уряду. Вона встановлюється на основі діючих на момент переоцінки цін на нові засоби праці, аналогічні раніше створеним, а в разі відсутності останніх множенням первісної вартості на індекс зміни цін на продукцію даного виду за період, що минув з моменту їх створення.

Всього в Україні було здійснено чотири індексації вартості основних фондів станом на: 1 травня 1992 року; 1 серпня 1993 року; 1січня 1995 року; 1 квітня 1996 року. Ці переоцінки здійснювались у відповідності з темпами гіперінфляції, яка мала місце в Україні у 1992-1995 роках.

Залишкова вартість - це первинна (початкова) вартість основних фондів за мінусом зносу, сума якого визначається величиною амортизаційних відрахувань за весь період служби даного об’єкта основних фондів.

Така оцінка необхідна для визначення втрат при передчасному виході із ладу основних фондів, для розрахунку економічної ефективності заміни обладнання, реконструкції.

Справедлива вартість – це ринкова вартість об’єкта, визначена шляхом експертної оцінки, яку зазвичай здійснюють професійні оцінювачі. Вона визначається як сума коштів, за якою об’єкт основних засобів можна обміняти або отримати в операції між незалежними, поінформованими та зацікавленими сторонами.

Ліквідаційна вартість – це вартість реалізації основних фондів після завершення терміну їх служби.

Балансова вартість – це вартість, за якою основні засоби обліковуються на балансі підприємства. На даний час балансовою вартістю є залишкова вартість основних засобів.