Зведений ( консолідований ) бюджет України
Отже, бюджетна система України – це сукупність державного та місцевого бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і адміністративно – територіальних устроїв і врегульована нормами права. Основою побудови бюджетної системи виступає адміністративно – територіальний поділ України. Для кожної країни головною ланкою її фінансової системи, яка об’єднує головні доходи і витрати держави, є державний бюджет. Він виражає економічні грошові відносини, що опосередковують процес формування, розподілу, перерозподілу та використання централізованого фонду коштів держави, і затверджується Верховною Радою України як закон. У більшості країн бюджет установлюється на один рік. Період дії бюджету має назву бюджетного періоду. Подовження періоду дії бюджету за межі одного року зменшує його достовірність, послаблює вплив і контроль за ним законодавчого органу. Стаття 96 Конституції України встановила, що Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а з особливих обставин – на інший період. Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року. Крім Конституції України бюджетні відносини в нашій країні регулюються нормами Бюджетного кодексу України, який прийнятий 21 червня 2001 року. До набрання ним чинності діяв Закон України “Про бюджетну систему України ” з 1991 року. Бюджетне законодавство України визначає бюджет як план. В загальній частині Бюджетного Кодексу України передбачені загальні положення, структура бюджетної системи та її принципи, бюджетний процес та його учасники, здійснення різних запозичень. В особливій частині закріплені розділи і глави про: доходи і видатки державного бюджету України, складання проекту, розгляд, прийняття та його виконання, про внесення до нього змін, а також закріплені положення про місцеві бюджети, міжбюджетні відносини і контроль за дотриманням бюджетного законодавства з урахуванням відповідальності за бюджетні правопорушення. В Бюджетному кодексі визначені такі принципи, на яких ґрунтується бюджетна система України: 1) єдності, яка забезпечується єдиною правовою базою, єдиною грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин, єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядків виконання бюджетів та ведення бухгалтерського обліку і звітності; 2) збалансованості, яка передбачає, що повноваження на здійснення витрат бюджету повинні відповідати обсягу надходжень до бюджету на відповідний бюджетний період; 3) самостійності Державного Бюджету України та місцевих бюджетів. Самостійність бюджетів забезпечується закріпленням за ними відповідних джерел доходів, правом на визначення напрямків використання коштів відповідно до законодавства України; 4) повноти, що передбачає включення до складу бюджетів усіх надходжень та витрат бюджетів, які здійснюються відповідно до нормативно – правових актів органів державної влади і місцевого самоврядування; 5) обґрунтованості, який передбачає формування бюджету на реалістичних макропоказниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках надходжень і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до затверджених методик і правил; 6) ефективності, який передбачає, що при складанні та виконанні бюджетів всі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів; 7) субсідарності, який означає, що розподіл видів видатків між державним бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами повинен ґрунтуватися на максимально можливому наближенні надання суспільних послуг до їх безпосереднього споживача; 8) використання бюджетних коштів, який передбачає, що бюджетні кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними призначеннями; 9) справедливості і неупередженості, який повинен проявлятися в розподілі суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами; 10) публічності та прозорості, який проявляється в тому, що Державний бюджет України та місцеві бюджети затверджуються, а рішення щодо звіту про їх виконання приймаються відповідно Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та відповідними радами; 11) відповідальності учасників бюджетного процесу, який передбачає їх відповідальність за свої дії або бездіяльність на кожній стадії бюджетного процесу. Згідно з Бюджетним кодексом України визначаються такі стадії бюджетного процесу: 1) складання проектів бюджетів; 2) розгляд та прийняття закону про Державний бюджет України, рішень про місцеві бюджети; 3) виконання бюджету, в тому числі у разі необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України, рішення про місцеві бюджети; 4) підготовка та розгляд звіту про виконання бюджету ї прийняття рішення щодо нього.
Формування та використання Державного бюджету можна відобразити на такій схемі:
Учасниками бюджетного процесу на всіх його стадіях є органи та посадові особи, які наділені бюджетними повноваженнями, зокрема Президент України, органи законодавчої (представницької) та виконавчої влади, Національний банк України та органи державного фінансового контролю. Повноваження (права та обов’язки) учасників бюджетних правовідносин визначені Бюджетним кодексом України. Контроль за дотриманням бюджетного законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу здійснюється Верховною Радою України, Рахунковою палатою, Міністерством фінансів України, Державним казначейством України, Державною Контрольно – ревізійною службою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим та Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими радами, їх виконавчими органами та місцевими державними адміністраціями. Регулярні звіти про доходи й видатки Державного бюджету України оприлюднюються в засобах масової інформації.
|
зведені
бюджети
районів
