Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Абревіація як спосіб скорочування слів




Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовується для всіх граматичних форма одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, відмінка й часу (автор – авт., акціонерне товариство – АТ, область – обл., століття (сторіччя) – ст. (при цифрах), том (томи) – т. (при цифрах), факультет – ф-т).

Одне й те саме скорочення для двох різних слів допускається в особливих випадках (с. – село і сторінка, р. – річка і рік).

Застосовують різні прийоми скорочень: усічення, видалення голосних (стягування), абревіація.

У разі усічення на місці скорочення ставиться крапка (адмін. –адміністративний), а в разі видалення голосних – не ставиться (млн – мільйон).

У скороченнях іменників ураховуються закінчення однини або множини, наприклад: ін-т – інститут, ін-ти – інститути. Прикметники, утворені від власних імен, скорочують відсіканням частини -ський, наприклад: франківський – франків., шевченківський – шевченків. Скорочуючи прикметники, утворені від географічних назв, зберігають якомога повнішу форму скорочення, наприклад: український народ – україн. народ, Бориспільський район – Бориспіл. р-н, Луганська область – Луган. обл. Якщо відсіченій частині слова передує літера й або голосна, то в скороченні зберігається наступна приголосна, наприклад: олійний – олійн., червоний – червон.

У складних іменниках, які пишуться через дефіс, усікають кожну складову частину або одну з них, наприклад: школа-інтернат – шк.-інтернат, словник-довідник – слов.-довід. У географічних назвах, що пишуться через дефіс, усікають другу складову частину, якщо вона закінчується на -ський, наприклад: місто Кам’янець-Подільський – м. Кам’янець-Поділ., місто Корсунь-Шевченківський – м. Корсунь-Шевченків. Географічні назви, що є складними іменниками й пишуться через дефіс, не скорочуються, наприклад: Івано-Франківськ, Михайло-Олександрівка.

За написанням графічні скорочення є декількох типів:

- крапкові (ім., див., с., м.);

- дефісні (ін-т, б-ка, р-н, з-д);

- зі скісною рискою (а/с, в/ч, в/с);

- нульові – на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр (20 хв, 5 кг, 300 грн);

- комбіновані (пд.-зх., пн.-сх.).

Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках, наприклад: не можна розділяти крапкою подвоєння рр. – роки; не скорочувати стор., а лише правильно – с. (сторінка); писати правильно – напр., а не Н-д: чи Н: (наприклад).

Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування, проте не можна скорочувати в тексті ключових слів.

Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність – абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних умовах. Це явище поширилося на початку ХХ ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме – тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації.

Отже, абревіатура (від лат. abbrevio – скорочую) – скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення.

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

1. Ініціальні абревіатури – утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:

а) буквені – їх вимовляють як букви: СНД – Співдружність Незалежних Держав; МЗС – Міністерство закордонних справ; СБУ – Служба безпеки України; МВФ – Міжнародний валютний фонд; СП – спільне підприємство;

б) звукові – їх вимовляють як звуки: ЄШКО – Європейська школа кореспондентської освіти; НАН – Національна академія наук; ВАТ – відкрите акціонерне товариство; ДАІ – Державна автомобільна інспекція; ЗМІ – засоби масової інформації.

2.Абревіатури складового типуутворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: Інтерпол (інтернаціональна поліція), Бенілюкс (об’єднувальна назва трьох європейських держав – Бельгії, Нідерландів, Люксембургу), військкомат (військовий комісаріат), міськком (міський комітет), нардеп (народний депутат).

3. Абревіатури змішаного типу – утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, економ теорія, ген прокурор, техогляд, медсестра, тур бюро, Нацбанк.

4. Комбіновані абревіатури – утворені одразу двома зазначеними вище способами: АвтоЗаЗ, НДІБудшляхмаш, ХарБТІ.

Абревіатури широко використовують у засобах масової інформації, політичній, діловій сферах. Серед ініціальних абревіатур найбільшу групу становлять назви установ та організацій. Ознакою євро інтеграційної стратегії України є поява в українському політико-економічному дискурсі великої кількості абревіатур із компонентом євро, напр.: єврокредит, Європарламент, євроринок, єврочек, чи основою Європа, напр.: ЄС – Європейський Союз, ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку.

За змістом абревіатури можна поділити на:

- назви держав (США, ОАЕ, ФРН);

- назви міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ООН);

- назви партій (СДПУ, БЮТ, УХДП);

- назви військових угруповань (ВМФ, УПА, ВПС);

- назви наукових, громадських, спортивних організацій (НТШ – Наукове товариство імені Шевченка, МОК – Міжнародний олімпійський комітет; ДНД – добровільна народна дружина);

- назви телевізійних агентств і програм (УТ, УТН, УНІАН – Українське національне інформаційне агентство новин);

- назви підприємств, установ, організацій, банків (Промінвестбанк, Донвугілля, Національний університет «Києво-Могилянська академія»);

- назви літературних об’єднань (ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури);

- назви видавництв, видань, газет і журналів (СУМ – Словник української мови, «СіЧ» – «Слово і час», «УК» – «Урядовий кур’єр»);

- назви відділів, відділень, факультетів (райспоживспілка, фінвідділ, економфак);

- назви посад (завкафедри, генсек, санінструктор);

- назви документів (спецпроект, техпаспорт, техплан);

- назви матеріалів, виробів, машин, пристроїв (апарат УЗД, Ту-154, Ан-24, тикональ – титан+кобальт+нікель+алюміній) та ін.

творення складноскорочених слів має відповідати таким вимогам: а) слово має легко «розгортатися» в повне найменування; б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові; в) відповідати нормам українського правопису.

Наслідком тривалої асиміляції української та російської мов є ненормативні сьогодні абревіатури, напр.: вуз, а треба – ВНЗ; ОМОН, а треба – ЗМОП; ін’яз, а треба – інфак. Запозиченими з російської мови є абревіатури самбо (самооборона без оружия), бомж (без определённого места жительства), спецназ (от ряд специального назначения).

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 1647. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.003 сек.) русская версия | украинская версия