Абревіація як спосіб скорочування слів

Скороченню підлягають різні частини мови. Одне й те саме скорочення застосовується для всіх граматичних форма одного й того самого слова, незалежно від роду, числа, відмінка й часу (автор – авт., акціонерне товариство – АТ, область – обл., століття (сторіччя) – ст. (при цифрах), том (томи) – т. (при цифрах), факультет – ф-т).

Одне й те саме скорочення для двох різних слів допускається в особливих випадках (с. – село і сторінка, р. – річка і рік).

Застосовують різні прийоми скорочень: усічення, видалення голосних (стягування), абревіація.

У разі усічення на місці скорочення ставиться крапка (адмін. –адміністративний), а в разі видалення голосних – не ставиться (млн – мільйон).

У скороченнях іменників ураховуються закінчення однини або множини, наприклад: ін-т – інститут, ін-ти – інститути. Прикметники, утворені від власних імен, скорочують відсіканням частини -ський, наприклад: франківський – франків., шевченківський – шевченків. Скорочуючи прикметники, утворені від географічних назв, зберігають якомога повнішу форму скорочення, наприклад: український народ – україн. народ, Бориспільський район – Бориспіл. р-н, Луганська область – Луган. обл. Якщо відсіченій частині слова передує літера й або голосна, то в скороченні зберігається наступна приголосна, наприклад: олійний – олійн., червоний – червон.

У складних іменниках, які пишуться через дефіс, усікають кожну складову частину або одну з них, наприклад: школа-інтернат – шк.-інтернат, словник-довідник – слов.-довід. У географічних назвах, що пишуться через дефіс, усікають другу складову частину, якщо вона закінчується на -ський, наприклад: місто Кам’янець-Подільський – м. Кам’янець-Поділ., місто Корсунь-Шевченківський – м. Корсунь-Шевченків. Географічні назви, що є складними іменниками й пишуться через дефіс, не скорочуються, наприклад: Івано-Франківськ, Михайло-Олександрівка.

За написанням графічні скорочення є декількох типів:

- крапкові (ім., див., с., м.);

- дефісні (ін-т, б-ка, р-н, з-д);

- зі скісною рискою (а/с, в/ч, в/с);

- нульові – на позначення фізичних, метричних величин, грошових одиниць та ін. лише після цифр (20 хв, 5 кг, 300 грн);

- комбіновані (пд.-зх., пн.-сх.).

Усі скорочення слів мусять бути загальноприйнятими і зрозумілими, зафіксованими у державних стандартах і словниках, наприклад: не можна розділяти крапкою подвоєння рр. – роки; не скорочувати стор., а лише правильно – с. (сторінка); писати правильно – напр., а не Н-д: чи Н: (наприклад).

Скорочення слів використовують і для стислого письма, під час конспектування, проте не можна скорочувати в тексті ключових слів.

Явище абревіації полягає у скороченні довгих мовних формул і згортанні їх у семантичну єдність – абревіатуру. Це порівняно новий спосіб словотворення, але досить продуктивний у сучасних умовах. Це явище поширилося на початку ХХ ст. і відповідало суспільній потребі мови, а саме – тенденції до уникнення надлишкової інформації, економії мовної енергії, уникнення повторів, упорядкованості та регламентації.

Отже, абревіатура (від лат. abbrevio – скорочую) – скорочене складне слово (іменник), утворене з початкових літер чи початкових слів, на основі яких твориться скорочення.

Класифікація абревіатур залежно від їхньої структури та вимови має такий вигляд:

1. Ініціальні абревіатури – утворені з початкових літер (звуків) слів, які входять у вихідне словосполучення:

а) буквені – їх вимовляють як букви: СНД – Співдружність Незалежних Держав; МЗС – Міністерство закордонних справ; СБУ – Служба безпеки України; МВФ – Міжнародний валютний фонд; СП – спільне підприємство;

б) звукові – їх вимовляють як звуки: ЄШКО – Європейська школа кореспондентської освіти; НАН – Національна академія наук; ВАТ – відкрите акціонерне товариство; ДАІ – Державна автомобільна інспекція; ЗМІ – засоби масової інформації.

2. Абревіатури складового типу – утворені усіченням основ двох (або більше) слів, з початкових складів мотивуючого складного найменування: Інтерпол (інтернаціональна поліція), Бенілюкс (об’єднувальна назва трьох європейських держав – Бельгії, Нідерландів, Люксембургу), військкомат (військовий комісаріат), міськком (міський комітет), нардеп (народний депутат).

3. Абревіатури змішаного типу – утворені з початкової частини або частин слів і повного слова. Це дуже поширений тип абревіатур у сучасній українській мові: держмито, спецзамовлення, економ теорія, ген прокурор, техогляд, медсестра, тур бюро, Нацбанк.

4. Комбіновані абревіатури – утворені одразу двома зазначеними вище способами: АвтоЗаЗ, НДІБудшляхмаш, ХарБТІ.

Абревіатури широко використовують у засобах масової інформації, політичній, діловій сферах. Серед ініціальних абревіатур найбільшу групу становлять назви установ та організацій. Ознакою євро інтеграційної стратегії України є поява в українському політико-економічному дискурсі великої кількості абревіатур із компонентом євро, напр.: єврокредит, Європарламент, євроринок, єврочек, чи основою Європа, напр.: ЄС – Європейський Союз, ЄБРР – Європейський банк реконструкції і розвитку.

За змістом абревіатури можна поділити на:

- назви держав (США, ОАЕ, ФРН);

- назви міжнародних організацій (ЮНЕСКО, ООН);

- назви партій (СДПУ, БЮТ, УХДП);

- назви військових угруповань (ВМФ, УПА, ВПС);

- назви наукових, громадських, спортивних організацій (НТШ – Наукове товариство імені Шевченка, МОК – Міжнародний олімпійський комітет; ДНД – добровільна народна дружина);

- назви телевізійних агентств і програм (УТ, УТН, УНІАН – Українське національне інформаційне агентство новин);

- назви підприємств, установ, організацій, банків (Промінвестбанк, Донвугілля, Національний університет «Києво-Могилянська академія»);

- назви літературних об’єднань (ВАПЛІТЕ – Вільна академія пролетарської літератури);

- назви видавництв, видань, газет і журналів (СУМ – Словник української мови, «СіЧ» – «Слово і час», «УК» – «Урядовий кур’єр»);

- назви відділів, відділень, факультетів (райспоживспілка, фінвідділ, економфак);

- назви посад (завкафедри, генсек, санінструктор);

- назви документів (спецпроект, техпаспорт, техплан);

- назви матеріалів, виробів, машин, пристроїв (апарат УЗД, Ту-154, Ан-24, тикональ – титан+кобальт+нікель+алюміній) та ін.

творення складноскорочених слів має відповідати таким вимогам: а) слово має легко «розгортатися» в повне найменування; б) не має збігатися зі словом або скороченням, які вже є в мові; в) відповідати нормам українського правопису.

Наслідком тривалої асиміляції української та російської мов є ненормативні сьогодні абревіатури, напр.: вуз, а треба – ВНЗ; ОМОН, а треба – ЗМОП; ін’яз, а треба – інфак. Запозиченими з російської мови є абревіатури самбо (самооборона без оружия), бомж (без определённого места жительства), спецназ (от ряд специального назначения).