Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Чергування голосних і приголосних в українській мові




Відповідно до орфографічних норм української літературної мови відбувається чергування голосних і приголосних звуків, тобто постійна і закономірна зміна їх у коренях і афіксах етимологічно споріднених слів та форм.

Характерною фонетичною рисою української мови є ікання, тобто вимова і на місці о та е в закритих складах; причому у відкритих зберігаються давні звуки о й е. Як відомо, закритий склад закінчується на приголосний звук, а відкритий – на голосний. Правило це, за нечисленними винятками поширюється на всі українські слова: сіль – солі, піч – печі, села – сіл, колір – кольору, Антін – Антона, шість – шостий, шести. Новіша лексика іншомовного походження вживається без такого чергування: балкон, футбол, телефон, кіоскер, режисер тощо.

При творенні нових українських слів треба орієнтуватися не на згадані нечисленні винятки, а на правило. Порівняно нові, але вже широко використовувані лексеми кросівки (від крос), вітрівка (від вітер) виникли за зразком мандрівка, щедрівка.

Чергування голосних звуків:

[е] / [о] везти – возити, нести – носити, воліти – веліти;

[і] / [а] сідати – садити, лізти – лазити;

[о] / [а] ломити – ламати, допомогти – допомагати, схопити – хапати;

[е] / [і] гребти – вигрібати, плести – заплітати, мести – вимітати;

[и] / [і]сито – сіяти;

[у] / [а] трусити – трясти;

[о], [е] випадні сон – сну, кінець – кінця, праведний – правда;

[е] / [о] після шиплячих та [й] пшениця – пшоно, четверо – чотири;

[о], [е] / [і] (в позиції закритий / відкритий склад) стіл – стола, ніч – ночі, сільський – село;

[о] / [и] кров – кривавий.

Про українську мову кажуть, що вона евфонічна, тобто милозвучна, приємна на слух. Але милозвучність нашої мови створюється багатьма компонентами, вона потребує належної фонетичної організації. Милозвучність вимагає свідомого уникнення незграбності в поєднанні звуків, послідовного й неухильного дотримання норм правильної вимови. Цьому сприяє послідовне чергування голосних і приголосних звуків при використанні прийменників і префіксів у – в, сполучників і – й. (В Україні тривають економічні реформи. У Криму закінчується оксамитовий сезон).

Порушення правил чергування спричинює нагромадження неприродних для нашої мови звукосполучень і зводить нанівець її милозвучність (З’їзд екологів проходив в Криму (ввкр)).

Чергування приголосних звуків відбувається при словозміні (при відмінюванні слів):

1. Чергування г, к, хж, ч, ш:

– у Кл. відмінку (друг — друже, козак — козаче, пастух — пастуше);

– при словотворенні (берег — узбережжя, парубок — парубочий, міх — мішок);

– у дієсловах (берегти — бережу, кликати — кличу, колихати — колишу);

2. Чергування г, к, хз, ц, с:

– при відмінюванні (нога — нозі, рука — руці, муха — мусі);

– при словотворенні (друг — друзі, грек — грецький, волох — волоський);

3. Чергування в коренях дієслів:

д/дж(садити – саджу, радити – раджу, бродити – броджу);

– з/ж(возити – вожу, мазати – мажу, казати – кажу);

– зд/ждж (їздити – проїжджати);

– ст/щ(мостити – мощу, ростити – рощу);

– с/ш(косити – кошу, носити – ношу, писати – пишу);

т / ч(платити – плачу, світити – свічу, крутити – кручу);

– к/ч (плакати – плачу, скакати – скачу);

– г/ж(стерегти – стережу, берегти – бережу);

– х/ш(махати – машу, колихати – колишу);

– м/мл(гриміти – гримлю, стомитися – стомлюся);

– п/пл(купити – куплю, топити – топлю);

– ф/фл(графити – графлю);

– б/бл(любити – люблю, робити – роблю);

– в/вл (ловити – ловлю, мовити – мовлю).

Чергування приголосних звуків відбувається при словотворенні (утворенні нових):

Зміни приголосних перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о)відбуваються при творенні прикметників від іменникових основ, які закінчуються на [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [х], [ш], [с],та іменників, утворених від прикметників.

1. Приголосні [г], [ж], [з] +суфікси -ськ(ий), -ств(о) →дають-зьк(ий), -зтв(о):Париж – паризький, Буг – бузький, кравець – кравецький, водолаз – водо лазький, убогий – убозтво.

2. Приголосні [к], [ч], [ц] +суфікси -ськ(ий), -ств(о) →дають-цьк(ий), -цтв(о):козак – козацький, свідок – свідоцтво, ткач – ткацтво, половець – половецький, молодець – молодецтво.

3. Приголосні [х], [ш], [с] +суфікси -ськ(ий), -ств(о) →дають-ськ(ий), -ств(о): товариш – товариський, чех – чеський, казах – казахський, Полісся – поліський.

Якщо основи іменників закінчуються на інші приголосні, то ці зміни на письмі не передаються (проте зберігаються у вимові): кандидат – кандидатський, парламент – парламентський, люд – людство, людський, гуртожиток – гуртожитський.

У частині слів іншомовного походження зміна приголосних [г], [ж], [з], [к], [ч], [ц], [х], [ш], [с]перед суфіксами -ськ(ий), -ств(о) не відбувається: казах – казахський, тюрк – тюркський, Мекка – меккський.

При творенні вищого ступеня порівняння прикметників і прислівників кінцеві приголосні основи [г], [ж], [з] перед суфіксом -ш(ий) змінюються на жч: дорогий – дорожчий – дорожче, важкий – важчий – важче, вузький – вужчий – вужче.

Кінцевий приголосний кореня [с] і суфікс -ш(ий)змінюється на щ: високий – вищий.

Група приголосних -цьк-при творенні іменників із суфіксом -ин(а)змінюється на -чч-:дрогобицький – Дрогобиччина, донецький – Донеччина, турецький – Туреччина, козацький – козаччина, але: галицький – Галичина.

Групи приголосних -ск-, -ськ-, -шк-при творенні прикметників із суфіксом -ан- (-ян-) змінюються на щ: віск – вощаний, одеський – Одещина, дошка – дощаний, пісок – піщаний







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 8406. Нарушение авторских прав


Рекомендуемые страницы:


Studopedia.info - Студопедия - 2014-2019 год . (0.002 сек.) русская версия | украинская версия