Специфіка писемного мовлення офіційно-ділового і наукового стилів
Українська літературна мова має дві форми свого виявлення: усну і писемну. Як усна, так і писемна форми мови є засобом спілкування людей. Однак за єдності функцій вони по-різному розв'язують це завдання. У писемному мовленні відбувається точніший добір лексики, тут уживаються терміни, професійна й загальновживана лексика, не вживаються слова, що перебувають за межами літературної мови (жаргонізми, діалектизми, просторіччя, народно-розмовна лексика). У писемному мовленні використовуються складні речення, різні форми сурядності й підрядності, відокремлення, вставні слова тощо. Одиницею писемного мовлення є текст, який поділяється на логічно пов'язані між собою частини (абзаци, пункти, підпункти, параграфи). Форма викладу залежить від того, про який стильовий різновид ідеться (художній текст відрізняється від публіцистичного, науковий від офіційно-ділового). У писемному мовленні можливий не лише текстовий виклад (цифровий матеріалі, схеми, таблиці тощо). Основний елемент писемного мовлення – текст, який має чітко й переконливо відбивати причину і мету його написання, розкривати суть конкретної справи, містити докази, висновки. При підготовці тексту слід дотримуватися таких загальних принципів: 1. Об’єктивність 2. Логічна послідовність 3. Повнота інформації 4. Ясність викладу 5. Точність опису 6. Переконливість 7. Лаконічність 8. Нормативність у використанні мовних засобів 9. Використання ключових слів.
Об’єктивність змісту по-різному виявляється в текстах офіційно-ділового і наукового стилів. Службові папери оформляються переважно від імені юридичної особи, тому особистий момент в оцінці фактів має бути зведений до мінімуму. Об’єктивність викладу в науковому стилі полягає у зваженості оцінювання ступеня дослідження проблеми, шляхів її розв’язання, ефективності певної теорії, рівня завершеності її вивчення, обґрунтованості результатів тощо. Логічна послідовність у науковому стилі виявляється найпослідовніше і досягається шляхом тісного логічного зв’язку усіх компонентів тексту. У тексті повинні простежуватися причинно-наслідкові зв’язки між повідомлюваними фактами. Логічна послідовність реалізується такими типами зв’язків: – єднання; – протиставлення; – логічне підкреслення черговості; – підкреслення мети; – підкреслення результативності. Логічність викладу виявляється також у вживанні однорідних членів речення з узагальню вальним словом, які розкривають родове поняття за допомогою вужчих видових понять. Широко вживаються вставні слова і словосполучення, які увиразнюють логіку мислення, послідовність викладу (по-перше, по-друге, отже, відповідно). Для об’єднання частин тексту, зокрема тісно пов’язаних логічним зв’язком абзаців, використовуються слова і словосполучення, які вказують на цей зв’язок: тому, спочатку, потім, насамперед, насамкінець. Повнота інформації полягає в тому, що всі необхідні складові частини мають у тексті своє словесне вираження. Ясність викладу і точність опису – це дві тісно пов’язані між собою вимоги до мови текстів офіційно-ділового і наукового стилів. Вони забезпечуються точним добором слів (синонімів, антонімів, паронімів, омонімів) і глибоким розумінням змісту і суті висловлюваної інформації. Для того, щоб інформація, яка міститься у тексті була переконливою, необхідно ретельно добирати факти, аргументовано викладати матеріал. З цією метою в науковому стилі широко використовуються зноски, посилання, цитати, прізвища авторів, цифрові дані. Лаконічним є той текст, у якому немає зайвих слів, повторів, багатослів’я. Досягти цього можна заміною складних конструкцій простим уживанням загальноприйнятих скорочень, символів. Мовна надмірність виявляється найчастіше в уживанні слів і словосполучень, які не мають жодного смислового навантаження: невиправдані повтори, надмірність канцелярської лексики. Тавтологія і плеоназм – вади будь-якого тексту, пов’язані з нерозумінням значення питомих (українських) та запозичених слів, їх неправильним уживанням. Канцеляризми, кальковані з російської мови, краще замінювати власними засобами. Мовні засоби повинні відповідати нормам української літературної мови. Якщо виникають сумніви у доборі того чи іншого слова, граматичної конструкції, труднощі під час перекладу, необхідно звертатися до словників, довідників, правопису. Як відомо, процес читання тексту, пошуку потрібної інформації здійснюється за ключовими словами, зворотами. Ключові слова значно полегшують сприйняття й оброблення інформації за формальним ознакам.
|