Правопис прислівників і прислівникових сполучень

1. Прислівники, утворені від прикметників, у яких пишеться два н, подвоєння букв зберігають: натхненно, невпинно, незрівнянно. Також з двома н пишуться прислівники: зрання, навмання, попідтинню, попідвіконню, спросоння.

2. Після г, к, х у кінці прислівників пишеться и: навкруги, трохи, звідки, звідти, навшпиньки, наввипередки.

3. Частка ні з прислівниками пишеться разом: ніде, нізвідки, ніскільки, нітрохи, ніяк.

4. Частка не з прислівниками пишеться разом, якщо вони разом із нею виражають одне поняття: несподівано, невтямки, невпопад, недалеко.

5. Не пишеться окремо з підсилювальними прислівниками: не дуже, не зовсім, не цілком, а також з прислівниками на зразок: не по-нашому, не по-дружньому, не по-батьківськи.

6. Разом пишуться прислівники, утворені сполученням:

а) прийменника з прислівником; відтоді, дотепер, занадто, назавжди, оскільки

б) прийменника з коротким прикметником; вручну, допізна, засвітла, зліва, нарізно, полегеньку

в) прийменника з числівником; вшестеро, уперше, натроє, спершу

г) прийменника із займенником; внічию, нащо, передусім, почім, почому

ґ) кількох прийменників з будь-якою частиною мови; Завширшки, знадвору, навколо, навздогін, завчасно

д) кількох основ (із прийменником чи без нього); Воднораз, достобіса, живовидячки, мимохідь, нашвидкуруч, чимдуж

е) прислівники, які походять від часток аби-, ані-, де-, чи-, що-, як- із будь-якою частиною мови; абихто, аніскільки, деколи, чимало, щотижня, якнайшвидше

7. Окремо пишуться прислівники, утворені сполученням:

а) прийменника з повним прикметником або числівником; в головному, в цілому, в одному

б) прийменника по із збірним числівником; по п’ятеро, по десятеро

8. Через дефіс пишуться прислівники, утворені:

а) від прикметників і займенників за допомогою префікса по- та суфіксів –ому(-єму), -и; по-святковому, по-теперішньому, по-материнському і по-материнські, по-українському і по-українські, по-моєму, по-латині

б) від порядкових числівників за допомогою префікса по-; по-перше, по-друге, по-третє

в) за допомогою префіксів, які походять від часток будь-, казна-, хтозна-, бозна- і суфіксів, які походять від часток -небудь, -то, -таки; будь-куди, казна-коли, бозна-хто, хтозна-скільки, де-небудь, так-то, як-таки

г) з двох прислівників; вряди-годи, сяк-так, десь-інколи

д)повторенням слова або основи, сполученням синонімів або антонімів; швидко-швидко, зроду-віку, тишком-нишком, рано-вранці, бульш-менш, часто-густо, видимо-невидимо

9. Через два дефіси пишуться деякі прислівники будь-що-будь, віч-на-віч, де-не-де, коли-не-коли, пліч-о-пліч, хоч-не-хоч, як-не-як

Пишуться разом прислівники, утворені поєднанням прийменника з іменником:

Пишуться окремо прислівникові сполучення, в яких іменник зберігає своє лексичне значення і граматичну форму (часто між ним і прийменником можна вставити означення)

безвісти, безперестанку, безустанку, вбік, ввечері, ввік, вволю, вголос, вгорі, вгору, вдень, відразу, вкрай, вкупі, влад, внаслідок, внизу, вночі, вплач, впору, врівень, врозкид, врозліт, врозсип, вряд, вслід, всмак, вшир, довіку, доверху, догори, додолу, додому, докупи, замужем, заочі, запівніч, зараз, збоку, зверху, звіку, згори, ззаду, зізла, зісподу, знизу, зранку, зроду, зсередини, ізвечора, набік, наверху, навесні, навиліт, навік, навіки, нагору, але: на-гора; надворі, назустріч, наниз, напам’ять, напівдорозі, напідпитку, напоказ, наполовину, напочатку, наприклад, насилу, наспіх, поверх, повік, поволі, позаду, поночі, посередині, скраю, спідлоба, спідсподу, спереду, убік

без відома, без жалю, без кінця, без ладу, без потреби, без промаху, без сліду, без смаку, без сумніву, без толку, без тями, без угаву, без упину, без черги, в далечині, в далечінь, в затишку, в міру, в ногу, в обмін, в обріз, в позику, в цілості, від ранку до вечора, день у день, до біса, до вподоби, до краю, до ладу, до лиця, до обіду, до останку, до пари, до пори, до побачення, до пуття, до речі, з боку на бік, з переляку, з розгону, за кордоном, за рахунок, на бігу, на весну, на вибір, на відмінно, на відшибі, на віку, на диво, на добраніч, на жаль, на зло, на зразок, на льоту, на мить, на око, на прощання, на руку, на самоті, на світанку, на скаку, на славу, на смерть, на сміх, на совість, на сором, на ходу, над силу, не з руки, під боком, по можливості, по правді, по суті, по черзі, по честі, рік у рік, у вигляді, у вічі, час від часу

Запитання для самоконтролю

1. Що вивчає словотвір як розділ граматики?

2. Яким чином пов’язані словотвір і морфологія?

3. Які значущі частини слова існують?

4. Які способи словотворення існують в українській мові?

5. Яка частина мови називається іменником?

6. Які граматичні категорії іменника? Назвіть їхні особливості.

7. Сформулюйте основні правила вживання відмінкових закінчень родового відмінка іменників чоловічого роду ІІ відміни.

8. Які правила написання власних і загальних назв в українській мові?

9. Яка частина мови називається прикметником? Назвіть розряди прикметників.

10. Які ступені порівняння якісних прикметників існують? Чи всі якісні прикметники можуть утворювати ступені порівняння?

11. Які основні правила правопису складних іменників і прикметників?

12. Яка частина мови називається числівником? Назвіть розряди числівників.

13. Які типи відмінювання числівників існують в українській мові?

14. Назвіть особливості сполучуваності числівника з іменником. Наведіть приклади.

15. Яка частина мови називається займенником? Назвіть розряди займенників.

16. Які особливості використання займенників у текстах наукового та офіційно-ділового стилів?

17. Яка частина мови називається дієсловом? Назвіть граматичні форми дієслова.

18. Які особливості відмінювання дієслів І і ІІ дієвідміни?

19. Схарактеризуйте особливості творення і використання дієприкметників і дієприслівників як особливих форм дієслова.

20. Що називається прислівником? Які особливості правопису прислівників?