Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Стан ринку зерна у світі




Над проблемами світового виробництва зерна, його споживання, якості, запасів і торгівлі працюють різні міжнародні організації.

Основну масу зерна у світі дають пшениця, кукурудза, рис і ячмінь. Світове виробництво зерна основних культур в 2006-2007 роках становило (млн. т): пшениці - 593,2, ячменю – 137,3, кукурудзи – 704,2, а в 2007/08 роках (млн. т): пшениці – 603,6, ячменю – 132,8, кукурудзи – 766,2.

Найбільшими виробниками зерна у світі є Китай і Корея. Вони збирають зернових культур понад 500 млн. т у рік. Друге місце за обсягом виробництва зерна у світі посідає США, на третьому місці – країни ЄС. До великих світових виробників зерна належать: Індія, Бразилія, Аргентина, Мексика, Канада, Австралія, Франція, Німеччина, Росія, Україна та інші.

За останні роки в Україні було проведено велику роботу з підвищення врожайності зернових культур, поліпшення якості зерна і зниження його собівартості. Валовий збір зерна в Україні в 2006 році становив 38,1 млн. т, в тому числі пшениці 18,7, жита – 1,05, ячменю – 9,0, вівса – 0,8, кукурудзи – 7,2, проса – 0,1, гречки – 0,3, рису – 0,1, зернобобових – 0,8 млн. т. (рис. 1.1.). Сільськогосподарський потенціал України дозволяє вирощувати щорічно 45-50 млн. т зерна і більше. Проте, різке скорочення валового збору зерна в Україні відбулося у 2007 році.

Обсяги світової торгівлі зерном коливаються від 200 до 220 млн. т, що перевищує 10% обсягу виробництва. Значні зрушення на світовому ринку зерна виникли після 1990 року. Це пов’язано з дією глобальних політичних і економічних факторів та з активними пошуками механізмів регулювання виробництва і розподілу зерна.

У 2003-2006 роках Україна стала великим світовим експортером зерна. За цим показником вона посідала п’яте місце в світі. Експорт зерна перевищив 10 млн. т. Найбільшими імпортерами українського зерна є Канада, країни Європейського Союзу, Єгипту, деякі країни Близького Сходу.

Частка України в імпорті зерна Європейського Союзу становила в 2003-2005 роках 50% (1,5 млн. т).

Щорічне споживання продуктів із зерна із 106 до 125 кг на людину, як в Україні, так і в інших країнах.


 

Рис. 2.1. Валовий збір зернових культур в Україні за

період 2000-2008 років

 

Збільшення обсягів виробництва зернових культур в Україні, раціональне і ефективне їх використання має загальнодержавне, економічне і соціальне значення.

Щорічні світові запаси пшениці на кінець сезону становлять від 100 до 110 млн.т (18-20% від виробництва). Найбільшими вони є в США (15-20 млн.т), ЄС (11-12 млн.т), Канаді (8-10 млн.т) та Австралії (3-4 млн.т).

Пшениця є важливим продуктом світової торгівлі. До експортно-імпортних операцій щорічно залучено 105-110 млн.т цього зерна, або 17-18% від обсягу світового виробництва (табл. 2.1).

Найбільшим експортером пшениці в світі є Канада (19-20 млн.т у рік), Індія (17-18 млн.т у рік) . Від 15 до 20 млн.т зерна вивозять щорічно Австралія та Європейський Союз. Багато пшениці постачають на світовий ринок Аргентина (8 -12млн.т), Росія, (10-11 млн.т) (рис.2.3.).

Серед країн ЄС експортерами пшениці с Франція і Великобританія (по 4-5 млн.т у рік), у тому числі за межі ЄС - по 2-3 млн.т.

 

 

Таблиця 2.1

Світове виробництво пшениці
Країни Виробництво, млн.т
2005/06 р. 2006/07 р. 2007/08 р.
Світ, всього
у тому числі:      
КНР
ЄС
Індія
США
Росія
Австралія
Україна
Канада
Пакистан
Аргентина

 

У 2005 - 2007 роках Україна була невеликим світовим експорте­ром пшениці (від 1,3 до 6,8 млн.т у рік) (табл.2.2.).


Таблиця 2.2

Виробництво пшениці країнами – членами ЄС
Країни 2006 р., млн. т 2007 р., млн. т
всього у т.ч. м’якої всього у т.ч. м’якої
ЄС, всього  
у тому числі:        
Франція 37,5 35,9 32,0 30,6
Німеччина 21,6 21,6 22,9 22,9
Великобританія 16,7 16,7 12,0 12,0
Данія 4,7 4,7 4,9 4,9
Іспанія 7,3 5,4 5,0 3,2
Італія 5,9 2,4 5,0 2,1

До великих світових імпортерів пшениці належать Бразилія. Єгипет, Японія, Іран, Алжир. Індонезія і навіть ЄС.

Інші країни щорічно завозять таку кількість пшениці, млн.т: Мексика, Ірак. Філіппіни і Марокко - по 3-3,5; Ємен - 2-2,5; Ізраїль. Нігерія - по і,5-2; Колумбія, Венесуела. Перу, Туреччина, КНР, Тайвань, Малайзія. Бангладеш, Лівія і Туніс - по 1-1,5.

Географія експорту та імпорту пшениці в світі дуже широка. Наприклад, Аргентина вивозить її в такі країни: Бразилію, Туреччину, Єгипет, Іран, Перу, Індонезію, Туніс, Кенію. Марокко, ЄС, Нігерію, Кубу. Алжир. Польщу. Малайзію, Колумбію. Чилі, Хорватію,КНР, Венесуелу, Болівію, Бангладеш та інші країни.

Основну кількість ячменю (до 70%), якийпродукується в світі, використовують як корм для тварин, від 15 до 20% - у пивоварній промисловості. Незначна його кількість є сировиною для виготовлення крупів, борошна тощо. Най­більшими виробниками продовольчого з ячменю є країни Близького Сходу, Північної Африки, СНД, у тому числі Україна,

З 2000 р. по 2007 р. обсяги виробництва ячменю в світі були в межах 128-154 млн.т.

За останні роки світове виробництво ячменю знижувалось. У 2006 році, порівняно з 1997 роком, його було продуковано на 20 млн.т менше. Найбільше ячменю продукується в Європі, насамперед у Європейсь­кому Союзі (рис. 4).

На країни ЄС припадає майже 40% світового виробництва ячменю. Тут продукується конкурентоспроможний на світовому ринку ячмінь, оскільки його собівартість є низького, а якість високою.

За обсягами виробництва ячменю друге і третє місця у світі по­сідають Росія і Канада. Багато ячменю вирощують США, Туреччина, КНР, Австралія, Казахстан і Марокко. До великих світових виробників цього зерна належить Україна.

Посівна площа під ячменем в Україні з 1998 р. розширювалася з року в рік. У 2001 р. в країні було зібрано 10,2 млн.т цього продукту.

Понад 90% світового виробництва ячменю споживається країнамипродуцентами. Для прикладу, у 1997 р. ними було спожито, млн.т: ЄС - 43,6 з 64,3; Росією - 16,2 з 20,8; Канадою - 11,5 з 13,6; країнами Східної Європи - 11,2 з 11,4. Великим світовим споживачем ячменю є Саудівська Аравія, яка у 1997/98 р. споживала його 6,1 млн.т. (табл..1.3.).

Щорічні світові запаси ячменю на кінець сезону у 1997 - 2000 рр. становили 15-16% від обсягу виробництва. Найбільшими вони були в ЄС (6-8 млн.т), Канаді (2-3 млн.т) і США (1,5-2,5 млн.т).

Ячмінь є важливим продуктом світової торгівлі. Його щорічні експортно-імпортні операції становлять від 12 до 16 млн.т (10% від світового виробництва).

 

Таблиця 2.3.

Світове виробництво ячменю
Країни Виробництво, млн.. т
2004 р. 2005 р. 2006 р. 2007 р.
Світ, всього
у тому числі:        
ЄС
Росія
Канада
Туреччина
США
Україна
Австралія
КНР

 

До найбільших експортерів ячменю належить Європейський Союз (6-7 млн.т у рік). Друге місце за цим показником посідає Австралія (3-4 млн.т). По 1 млн.т ячменю експортують щорічно Канада і Туреччина. На країни ЄС та Австралію припадає 2/3 світового експорту ячменю. Експортерами ячменю є Росія, США, Сирія та Україна. У 2005/06 р. наша країна експортувала майже 3 млн.т цієї продукції.

Основними виробниками кукурудзи є США, КНР і країни - члени ЄС (рис.2.5.)

У 1985 р. валовим збір кукурудзи в Україні перевищив 7,3 млн.т. У 1990 р. він знизився до 4,7 млн.т, у 1995 р. - до 3,4 млн.т, у 2000 р. -до 1,7 млн.т, у 2005р. – до 0,9 млн.т. За звітний період значно зменшилася посівна площа під куку­рудзою - з 2,6 млн. га до 800 тис. га. Урожайність кукурудзи в країні за останні роки дуже низька (28-30 ц/га). Вона в 2,5-3 рази нижча, ніж у провідних країнах світу. Незважаючи на це, в 1997 р. в Україні було зібрано рекордний після 1990 р. урожай кукурудзи - 5,3 млн.т. Однак у 1999 р. і 2000 р. урожайність зерна становив тільки 2,3 та 1,7 млн.т відповідно. Починаючи з 2001 р., щорічний валовий збір кукурудзи перевищував удвічі рівень 1999 р. У 2006 р. із посівної площі 1,4 млн. га було зібрано 3,8 млн.т цього зерна, а в 2007 р. із площі 1,3 млн. га - 3,6 млн.т.

Кукурудза є важливим продуктом світової торгівлі. Обсяги експортно-імпортних операцій становлять від 65 до 70 млн.т у рік (табл. 2.4.).

Ситуація на світовому ринку кукурудзи формується під дією багатьох факторів, найважливішим з яких є обсяги виробництва кукурудзи в США. За останні роки враховують також "аргентинський" і «китайський» фактори. Популярність кукурудзи на світовому ринку пояснюється на­самперед низькими цінами та великими обсягами її виробництва.

 

Таблиця 2.4.

Світова торгівля кукурудзою
Країни Обсяги торгівлі, млн.. т
2003/04 р. 2004/05 р. 2005/06 р. 2006/07 р. 2007/08 р.
Експорт
Світ, всього 71,2 69,8 64,8 63,0 68,5
у тому числі:          
США 58,6 60,2 46,1 37,4 47,2
Аргентина 6,0 5,6 10,5 11,7 10,0
КНР 1,4 0,2 2,2 7,0 3,2
Імпорт
Світ, всього 71,2 69,8 64,8 63,0 68,5
у тому числі:          
Японія 16,5 15,6 16,2 15,9 15,9
Південна Корея 8,2 9,2 8,1 7,7 7,1
Мексика 3,2 6,0 3,9 3,8 5,5
Тайвань 6,3 6,0 5,7 5,0 4,3
Єгипет 2,6 2,2 3,1 3,1 3,8
ЄС 3,4 3,8 2,7 1,7 3,2
Малайзія 2,4 2,3 2,6 2,0 2,3
Колумбія 1,1 1,1 1,5 1,6 1,6
Саудівська Аравія 0,9 0,9 1,3 1,3 1,4
Іран 1,1 1,5 1,3 1,0 1,1

Світовим монополістом з експорту кукурудзи, як і у виробництві її, є США. Частка країни за цим показником становить 75%. Багато зерна щорічно експортують Аргентина і КНР (6-12 і 2-5 млн.т від­повідно). З країн ЄС найбільше кукурудзи експортує Франція. Кукурудзу постачають на світовий ринок також деякі східноєвропейські країни, зокрема, Румунія (500-700 тис.т у рік) та Угорщина (0,5-1,5 млн.т у рік).

До найбільших світових імпортерів кукурудзи належить Японія, частка якої становить майже 25%. Великими імпортерами кукурудзи є Південна Корея, Тайвань, Мексика та Єгипет. Значна кількість цього зерна у згаданих країнах використовується для виробництва цукрозамінники (фруктозних сиропів). Обсяги імпорту кукурудзи названими вище країнами разом з ЄС, Малайзією, Колумбією, Саудівською Аравією та Іраном становила понад 2/3 світового імпорту.

Канада, Алжир, Чилі, Індонезія, Домініканська Республіка, Перу і Туреччина імпортують у рік від 750 до 1 млн.т кукурудзи (кожна).

Згідно з даними Міжнародного науково-дослідного інституту рису, зростання населення країн, які розвиваються, призводить до необхідності нарощування світового виробництва рису. Це пов'язано також із збільшенням грошових доходів населення цих країн та зі змінами в структурі харчування. Особливо це стосується країн Південно-Східної Азії.

Понад 90% світового виробництва рису припадає на Азію. Частка інших регіонів Земної кулі в продукуванні цього зерна становить, %: Південна Америка - від 3 до 4, Африка - 2-3; Північна Америка - 1-2; Європа - 0,5-1. Невелика кількість рису вирощується на Близькому Сході, в Центральній Америці, Австралії.

Щорічне світове виробництво рису з 1997/98 р. по 2006/07 р. було в межах 570-610 млн.т. Обсяги виробництва рису країнами світу наводяться з розрахунку на неочищене (нешеретоване) зерно.

Провідними країнами у виробництві рису є КНР та Індія. У 2006/07 р. вони виробили його 188 та 129 млн.т відповідно. Частка цих країн у світовому виробництві цього зерна становила понад 53% (рис.1.6.). Значна частка в продукуванні рису припадає на Індонезію, Бангладеш, В'єтнам, Таїланд, Японію, Філіппіии і Бразилію. Частка десяти названих країн у світовому виробництві рису в 2006/ 07 р. становила 87,1% (515 млн.т із 591 млн.т).

Інші країни світу продукують у рік таку кількість рису, млн.т: США - 8-9; Південна Корея - 7-8; Пакистан - 6-7; Єгипет - 4-6; ЄС - 2,0-2,5; Тайвань - 1,5-2,0; Австралія - 1,0-1,5.

Основна кількість світового виробництва рису споживається в країнах-продуцентах. Дані обсягів споживання рису, його сезон­них перехідних запасів та експортно-імпортних операцій прийнято зазначати з розрахунку на очищений (шеретований) рис. Частка такого зерна займає 2/3 обсягу неочищеного (нерешетованого) рису.

Рис вирощують у країнах Середньої Азії, Закавказзя, у південних областях Росії та України. Щорічні посівні площі під рисом в Україні з 1990 р. по 2007 р. були в межах 20-28 тис. га, порівняно з 1911 р. вони зменшилися на 6-12 тис. га. В 1986-1990 рр. щорічно виробництво рису становило в середньому 160 тпс.т. У 2000 р. було зібрано 90 тис.т цього зерна, а в 2007 р. - 70 тис.т.

Основні країни-продуценти рису створюють великі сезонні перехідні запаси. На кінець сезону 1994/95-2006/07 рр. щорічні світові запаси рису були в межах 50-60 млн.т (10% від світового виробництва), у тому числі КНР - від 21 до 27 млн.т, в Індії - від 11 до 14 млн.т. Великі перехідні запаси рису у цих густонаселених країнах дозволяють обійтися без його імпорту і є регу­лятором цін як у зовнішній, так і у внутрішній торгівлях.

Щорічні експортно-імпортні операції рису за 1997-2007 рр. стано­вили від 18,8 до 27,7 млн.т (3-4% від світового виробництва).

Провідним експортером рису є Таїланд. Частка країни в світо­вому експорті цього виду зерна в 2007 р. становила понад 30%. Багато рису експортують також В'єтнам, США, Індія, Пакистан, КНР, Австра­лія, Уругвай, Аргентина, країни ЄС.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 728. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия