Кобзарське мистецтво на Україні

І. Їжакевич.

Перебендя

Виконавців дум називають кобзарями, бандуристами, лірниками відповідно до того, у супроводі яких музичних інструментів – кобзи, бандури чи ліри – звучать ці твори. Кобзарів за їхню суспільно значущу роль називають Гомерами України на честь славетного грецького поета, автора епічних поем «Іліада» та «Одіссея». Яскраві образи народних співців змалював Тарас Шевченко у вірші «Перебендя» та поемі «Гайдамаки». Здебільшого кобзарі були сліпими від народження або втрачали зір у полоні, тож змушені були мандрувати разом із хлопчиками-поводирями.

Кобзарство – унікальне мистецьке явище, що засвідчує особливу пісенність та волелюбність нашого народу. Витоки його сягають глибини століть. Ще в XI ст. на фресках Софійського собору зображено народного співця з кобзою в руках. Найбыльшого значення кобзарство набуло з виникненням Запорозької Січі в XV-XVI ст., про що свідчить відома народна картина, де зображено козака Мамая з бандурою.

Під час визвольної боротьби коюзарі завжди були з народом, підтримували його бойовий дух.

Найвідомішими кобзарями XIX ст. є Остап Вересай, Михайло Кравченко, Федір Грищенко-Холодний, Гнат Хоткевич, Федір Кушнерик, Гнат Гончаренко, Андрій Шут.