Устим Кармалюк (Кармелюк) – вічний утікач і борець за справедливість
10 березня 1787 (27 лютого за старим стилем) в селі Головчинці, що в Подільської губернії (нині - село Кармалюкове Жмеринського району Вінницької області) народився Устим Якимович Кармалюк, український народний герой, захисник бідних і знедолених. Народився він у сім'ї бідного кріпака, що належав Андрієві-Йосипу Пігловського. У віці 18 років Кармалюка забрали до панського двору. Хлопець був працьовитим, але неслухняним і непокірним. Саме за це в 1812 році його і віддали в солдати, хоча за наказом Олександра I в той час, у зв'язку з чумою, не брали рекрутів з Поділля. Надзвичайно палкий і енергійний, хлопець не захотів підкоритися долі. Незабаром він дезертирував з 4-ого уланського полку, що був розміщений у місті Кам'янець-Подільському, і відразу ж розрахувався з паном Пігловським. Вірним другом і помічником Кармалюка був його свояк з сусіднього села Овсяники Данило Хрін, який втік з війська разом з Устимом. Чутка про дії втікачів стривожила місцеве панство і представників влади. За ними відразу організували погоню і зловили обох. Військовий суд виніс вирок - 500 ударів батогом кожному, а потім направили до кримського штрафного батальйону. Однак, на шляху до Криму, вночі, Кармалюк і його друг втекли від охорони. Опинившись на волі, Кармалюк почав збирати навколо себе скривджених, знедолених для боротьби проти поміщиків та сільських багатіїв і дуже швидко став видатним отаманом загону. З цього часу на Поділлі активізувався селянський рух, пізніше до нього приєднались втікачі з царської армії, серед яких було багато росіян, міська біднота і так звана заміська шляхта, яка перебувала на межі повного розорення. У різних містах Подільської губернії спалахнули вогнем панські маєтки та куркульскі садиби. Після нового арешту в 1817 році Кармалюка засудили на смерть, але пізніше цей вирок був замінений на 25 ударів батогом і 10-річною висилкою на сибірську каторгу. Дорогою до Сибіру Кармалюк і Хрін втекли з етапної в'язниці і повернулися на Поділля, щоб продовжити боротьбу. Наприкінці 1818 Кармалюк знову з'явився на Поділлі, а потім перейшов у Балтський округ, де створив великий загін. З незмірною швидкістю він міняв райони дій, скрізь піднімаючи селян. Популярність безстрашного ватажка все більше зростала, а навколо нього збиралися все нові й нові бійці. Представники пануючого класу прикладали неймовірних зусиль, щоб спіймати народного месника. Кармалюка спіймали під час облави і під посиленою охороною, прикутого до воза, повели у Літинську в'язницю. Селяни, довідавшись про горе, наздоганяли ватажка, виходили на дорогу, щоб попрощатися з ним. Кармалюк тримався бадьоро, навіть жартував і обіцяв, що скоро знову повернеться, щоб відплатити народним гнобителям. Під час слідства Кармалюк приховав своє справжнє прізвище і назвався Василем Гавриленко, родом з Галичини, швидким солдатом з Костроми. Він говорив російською мовою, навіть показував документи і заперечував усі пред'явлені звинувачення. Тоді йому влаштували провокаційну зустріч з сім'єю. 8-річний син Остап кинувся до батька, але Кармалюк наполягав на своєму. З Літина Кармалюка відправили в Кам'янець-Подільську фортецю. Тут, разом з іншими в'язнями, він організував нову втечу, але на цей раз невдалу. Поранений у ногу під час перепалки з охороною, Кармалюк всю осінь просидів прикутим до кам'яного стовпа в одиночній камері Папської вежі, а взимку того ж 1824 року після публічного покарання на базарній площі сто одним ударом батогом і нанесення клейма розпеченим залізо, Кармалюк був відправлений на вічну каторгу в Сибір. Два роки гнали Кармалюка в Тобольськ. Деякий час він відвідував каторжні роботи, а потім втік знову. Влітку 1826 він з'явився в Києві, а після під виглядом чумака пробрався на Поділля в рідній Літинський округ. І знову зібраний ним загін проводить сміливі і вдалі операції. Пани починають сурмити про тривогу. Проти повсталих були кинуті значні воєнні сили. У 1827році через зраду шляхтича Ольшевського Кармалюка піймали в селі Кальна Деражня і знову віддали під суд. На пропозиції покаятися Кармалюк відповів: «Поки пан панує, Кармалюк не візьме плуг в руки, не складе зброї. От і моя відповідь». Тоді його вдруге покарали сто одним ударом батогом і знову відправили до Сибіру на вічну каторгу. Проте, і цього разу він втік і вже в 1830 році діяв в Подільській губернії, де в цей час, у зв'язку з польським повстанням 1830-1831 років, особливо посилилася антикріпосницька боротьба селян. Перелякані поміщики звернулися за допомогою до уряду. Був створений спеціальний орган - Галузінецька комісія, яка складалася з представників летичівського і літинського земських судів. На чолі комісії стояв вищий чиновник Візерський. Кармалюк готував велике повстання, але його наміри не здійснилися, тому що восени 1830 на Поділлі спалахнула епідемія холери. Саме в цей час панські шукачі видали притулок Кармалюка в Новій Синяві. Проте, і цього разу тюремні ґрати не змогли втримати того, хто присвятив своє життя служінню народу. Через два роки Кармалюк розібрав стелю у своїй камері, утік з Літинської тюрми і знову взявся за зброю. Тоді вже уряд вирішив піти на провокацію. За допомогою зрадника Кармалюка вислідили у селі Коріченці Шляхові і в ніч на 10 жовтня 1835 року він був убитий шляхтичем Рудковським. Тіло вбитого Кармалюка кілька днів возили по селах. Цар Микола I викликав вбивцю Кармалюка до Петербурга, особисто розмовляв з ним і нагородив діамантовим перснем. Галузінецька комісія аж до 1839 року продовжувала слідство у справі Кармалюка. Вона зареєструвала більше 1000 нападів на поміщиків і притягла до суду 2700 чоловік. Усього ж протягом 23 років діяльності Кармалюка на його боці воювали близько 20 тисяч борців за свободу і справедливість. За Сибіром сонце сходить Аналіз твору за питаннями (дати відповіді на питання). 1.Тема твору__________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ 2.Яка головна думка твору? _____________________________________________________ _____________________________________________________________________________ _____________________________________________________________________________ 3.Чи був Кармалюк взірцем для своїх побратимів? Чому? ____________________________ 4.Як жив месник після повернення з Сибіру? ______________________________________ 5.Чому Устим вважає, що його родина живе в муках? _______________________________ 6.Який шлях боротьби з гнобителями обирає захисник народу? Чи допоможе він простому люду влаштувати життя? ______________________________________________ 7.Як злочинці розпоряджалися награбованим? _____________________________________ 8.Діяльність кого і за що засуджується в пісні? _____________________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 9.Чи згодні ви, що Кармалюк – розбійник? Чому? __________________________________ __________________________________________________________________________________________________________________________________________________________ 10.Як пояснює герой свою безгрішність? __________________________________________ _____________________________________________________________________________ 11.Чому Устим журиться? ______________________________________________________ _____________________________________________________________________________ 12.З чим пов’язано те, що Кармалюк не може жити зі своєю родиною? ________________ 13.Як у пісні говориться про неможливість героя повноцінно жити, а не існувати? ______ 14.За що будуть «в світі споминати» Кармалюка? ________________________ 15.Назвіть характерні ознаки народної пісні (художні засоби твору).__________________ _____________________________________________________________________________
Тест (обведіть правильну відповідь). 1.Звератючись до хлопців, Кармалюк говорить їм, щоб вони: а) мали надію на нього; б) негайно озброїлися; в) йшли жито косити; г) очікували його команди. 2.Чого не мав Устим після повернення із Сибіру? а) Щастя; б) здоров’я; в) завзяття; г) долі. 3.Від чого гірко плаче народний месник? а) Приниження і переслідування владою; б) від згадки про страждання своєї родини; в) через неможливість повернутися на Україну; г) від важкого поранення. 4.Де очікував Устим із хлопцями «подорожнього»? а) При дорозі; б) за густими кущами бузку; в) біля величезного дуба; г) сидячи на деревах.
5.З яким питанням зверталися народні месники до того, хто їм зустрічався? а) «Чи є у вас гроші?»; б) «Чи маєте ви можливість нас нагодувати?»; в) «Чи далека дорога до Сибіру?»; г) «Чи не потрібна вам наша допомога?». 6.Скільки грошей відлічив владика хлопцям? а) Тисячу; б) півтисячі; в) сорок тисяч; г) мільйон. 7.Який представник влади при зустрічі вимушений був дати народним месникам грошей? а) Асесор; б) ісправник; в) служитель церкви; г) судовий слідчий. 8.Через відсутність пристанища Кармалюк міг: а) завдати шкоди мешканцям села; б) загинути в лісі; в) марно пропасти; г) потрапити в небезпеку. 9.Влада називала Устима: а) бусурменом; б) злочинцем; в) розбійником; г) піратом. 10.Герой не вважає себе грішним, бо: а) у багатого гроші забирає – бідному віддає; б) не знущається над народом; в) повсякчас відчуває церкву; г) живе за законами Божими. 11.Через те що Кармалюк не мав хати, він жив у: а) товаришів; б) кам’яній печері; в) лісі; г) старого дяка. 12.Устим хоче, щоб за свої страждання: а) народ склав про нього пісню; б) про нього згадували на Україні; в) він отримав подяку людську; г) його було визнано народним захисником.
|