Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Попередня бесіда психолога з Мариною, студенткою-заочницею п'ятого курсу психологічного факультету




Доверь свою работу кандидату наук!
Поможем с курсовой, контрольной, дипломной, рефератом, отчетом по практике, научно-исследовательской и любой другой работой

Марина: У мене дуже складні стосунки з моїми близькими (особливо з мамою). Як психолог, я розумію, що можливо, у цьому є мій внесок. До того ж , я навантажуюся психологічно через ті негаразди, які існують. Це й спонукало мене виконати комплекс тематичних психомалюнків.

Психолог: Ваші стосунки з матір’ю в дитинстві і тепер - вони є незмінними?

М.: Зараз, як і вдитинстві, я залежна від матері, бо живу разом з нею. Я позичала у неї гроші на придбання комп’ютера, а тепер віддаю.

П.: Мабуть, і далі треба біля неї жити?

М.: Зовсім ні! Вона нещодавно натякнула мені, щоб я йшла з дому.

П.: Але вам дуже жаль, і ви не хотіли б йти з дому через інших членів сім’ї? Можливо ви ображені тим, що вас відсторонюють?

М.: Ні, не ображена. Я навіть щаслива і вже сама думала про це, бо я там не можу жити.

П.: Ваш батько приєднується до думки матері?

М.: У нього зовсім інший світ.

П.: І йому байдуже?

М.: Він випиває (плаче).

П.: А ви не думали, що вам потрібно більше зануритися в роботу, переселитись в гуртожиток.

М.: Так. Я попередила матір про те, що я з ними жити не буду, а вона відповіла: “Іди звідси, щоб я тебе і не бачила”.

П.: Чому вона так грубо відповіла? Вона невихована чи в неї стільки агресії?

М.: В ній дуже багато агресії. У неї своя драматична історія: бабуся не хотіла її народжувати і вона нагадує про це матері кожного дня. Скільки я пам’ятаю бабусю, вона все життя це говорила.

П.: Як мати на те реагує?

М.: Вона дуже нервується, кричить на бабусю. Я розумію, наскільки їй боляче, і мені її дуже жаль. Але мене вона також не хотіла народжувати.

П.: Ви одна дитина в сім’ї?

М.: Ні, у мене є сестра.

П.: Не хотіла, але народила.

М.: Вже було пізно “не бажати”, тому і народила.

П.: І ви відчували з раннього дитинства свою небажаність?

М.: Вона відправила мене з раннього дитинства до бабусі з дідом, там я навчилась ходити і говорити.

П.: До якого часу ви у них жили?

М.: Періодично. Мене відправляли до однієї бабусі, а сестру до іншої, ми разом ніколи не були: сестра мене то душить, то ще щось.

П.: Батьки завжди захищали тільки сестру?

М.: Мої батьки – старші діти в своїх сім’ях. Вони запевняли, що старший завжди знає, що робить. Сестра чула це від батьків, тому дуже вільно поводилась, та й зараз поводиться так. Вона розлучена з чоловіком, тому живе з батьками. Тепер у мене «дві мами» - вони дуже схожі й зовнішньо, й за характером. Я ні на кого не схожа, і усі знайомі це помічають.

П.: Коли ви серед інших людей, то чи не відчуваєте, що за вами немовби тягнеться шлейф тієї домашньої ситуації? Можливо, інші люди ставляться зверхньо до вас, намагаються вами керувати, в чомусь вас утискати?

М.: Я вважаю, що мені дуже пощастило і з колективом на роботі, і з друзями. От тільки вдома мене не люблять, особливо, коли до мене приходять мої друзі.

П.: Ваша мама вважає себе нещасливою жінкою?

М.: Думаю, що так.

П.: Вам її жаль?

М.: Дуже жаль.

П.: Чому ви її жалієте, адже вона приносить вам стільки прикрощів?

М.: Тому що через власні психологічні проблеми вона поминула багато хорошого у житті.

П.: Коли ви покините рідній дім, що буде переживати ваша мати?

М.: Навіть не знаю. Можливо полегшення, але одночасно – злість, бо вона будь-яким способом намагається мене залишити біля себе. Вона сказала, що доки я не відшкодую їй борг, нікуди не піду. Я вирішила залишити вдома комп’ютер, а коли відшкодую борг – заберу його.

П.: Ви не боїтесь, що вони десь подінуть ваш комп’ютер?

М.: Моя кімната закривається на ключ, який є тільки у мене і у батька.

П.: Чи може батько винести комп’ютер?

М.: Ні, коли він тверезий, то дуже хороша людина, а випиває тоді, коли мати йому вже надто дошкулить. А взагалі мій ключ знаходиться у нього в сейфі, який він ховає від матері, у нього там особисті речі.

П.: У вашій сім’ї в актив потрапляють сестра, батько, мати і ви. Чи ще хтось впливає на вашу сім’ю?

М.: Ні. Бабусі й дідусі дуже далеко, і вони впливають тільки тоді, коли ми до них приїзджаємо. Я - досить часто, а інші тільки коли змушені, або на гробки.

П.: Бабуся і дідусь, мабуть дуже радіють вам, вони для вас як друга сім’я?

М.: І друга, і перша.

П.: Чи хотіла б ви, щоб ваше життя повернулось по іншому?

М.: Ні, не хотіла б. Тому що все, що сталося, вплинуло на мене, навчило мене розуміти людей.

П.: Якщо так, то це передбачає наявність в душі лише вдячності до матері.

М.: Я не на неї не ображаюсь. Алетілось би, щоб стосунки були трохи іншими, однак то неможливо. Моя мати вчиняє так, як вважає за потрібне, і на цьому я змогла рости.

П.: Але все ж ви звертаєтеся до психолога з малюнками, отже щось непокоїть.

М.: Мені хочеться ще щось в собі віднайти, пізнати.

П.: Якби була можливіцсть звернутись до матері, що б ви їй сказали?

Ю.(Звертається до матері – пустого стільця): Мамо, я ніколи тобі не казала, що все, що ти робиш для мене, є поганим. Можливо, ти хочеш це звести до поганого, але воно призвело тільки до хорошого. Я знаю, що тебе це дратує, але ж я завжди казала тобі, що я буду особливою. І ще я сказала б, що я тебе люблю.

П.: Що мама могла б відповісти на це?

М.: Вона сказала б: “Я вже бачила твою любов”. І все.

П.: Чому вона все ж не вдоволена вираженням до неї любові?

М.: Для неї слово «любов» як таке не існує. Вона розповідала, що раніше була дуже доброю, а потім заміжжя її змінило.

П.: Спробуйте так само спонтанно звернутись до батька.

М.: Батькові я теж не говорила, що люблю його... (До батька – пустого стільця): Тато, я тебе дуже дуже люблю, і єдине, що нам заважає спілкуватися – це твій нетверезий стан. Я прошу тебе – лікуйся! (плаче).

П.: Що б він відповів?

М.: Він би сказав, що не хворий.

П.: Спробуйте звернутись до своєї сестри.

Ю. (До сестри – пустого стільця): Ти, не помічаючи своїх дій, намагаєшся зробити своє життя ідентичним материному. І доки ти не зміниш свою поведінку, доти будеш така агресивна і нещасна в тій агресії. І якщо чесно, то я від тебе вже втомилась.

П.: Що б вона сказала на це?

М.: Відповіла б.: «Мене не цікавлять твої думки».

П.: Схожість матері і сестри не викликає додаткових агресивних зіткнень між ними?

М.: Так, але агресивна поведінка сестрі пробачається, а мені – ні. Сестра багато собі дозволяє – може вдарити, вилаяти матір нецензурними словами.

П.: Вона поводилася так і з чоловіком, тому і розійшлася з ним?

М.: Так. Обрала собі чоловіка, який теж пиячив. Одружені були три роки, із яких пів року вони прожили спокійно, а потім він почав її бити.

П.: З ким сестра більше агресує: з матір’ю чи з батьком?

М.: Однаково.

П.: Ваш хлопець знає вашу ситуацію вдома?

М.: Ні. Дещо звичайно знає, але не все. Він добре знає мою сестру – я познайомилась з ним на роботі, де ми працювали разом з сестрою.

П.: Марина, ви акцентували увагу на проблемі власної активності. Чи відчуваєте ви певну «замороженість»?

М.: Так, як пінгвін.

П.: Можливо, то мати вас так «заморозила»?

М.: Так. Вона мені багато чого не дозволяла, вважала, що ініціатива від дівчини є неприпустимою, бо тоді втрачається гордість. Тепер, перш ніж щось зробити, дуже довго роздумую.

П.: Роздумуєте, бо боїтеся нарікань з боку матері?

М.: Вважаю, що справді втрачу гордість, і тому затягую паузу, а потім розумію, що ця пауза може зруйнувати добрі стосунки.

П.: Можливо, мати також хотіла б, щоб ви першою ішли до неї назустріч.

М.: В дитинстві я підходила миритись першою, а тепер кажу, щоб вона мене не чіпала. Ми не розмовляємо декілька днів – це для мене найкращий час. Вона мовчить, а потім їй не вистачає сварок зі мною і все починається знову. А ще моя мати застосовує „хід конем” – вона стає до мене ласкавою, випитує у мене щось, а потім використовує цю інформацію проти мене.

П.: Чи не використовуєте ви її методи?

М.: Ні, ніколи. Те, що я знаю, не дізнається більше ніхто.

П.: Тобто таке відчуття, що ви значно її перевершуєте за якостями і за характером?

М.: Так. І вона це відчуває.

П.: Вона відчуває, і намагається довести, що «ти не краща за мене»?

М.: Так.

П.: Але ж вона завжди намагалась довести, що «ти взагалі найгірша».

М.: Так, вона і зараз це робить.

П.: Значить, вона намагається показати, що ви гірша за неї, а ви намагаєтеся показати, що краща?

М.: (Сміється) Я ж не кажу прямо: “Я краща ніж ти”, але мабуть вона це відчуває.

П.: Що б ви сказали абстрактному образу матері?

М.: Цьому загальному образу я б сказала: “Взагалі-то в житті так не роблять і кожна з таких мам пошкодує колись, коли буде очікувати від своїх дітей теплоти, але очікування ці будуть марними”. Ще мені хотілося б, щоб такі мами поставили себе на місце своїх дітей. Вони б тоді зрозуміли....

П.: Нереалізовану потребу ніжності, теплоти, турботи. Так?

М.: Так.

П.: Чи все це колись було у вашому житті?

М.: Від чужих людей.

П.: Діти, які мають таких матерів, жалкують, що не можуть проявляти любов до них?

М.: Так. Бо якщо вони не можуть виражати любов близьким, то вони не можуть її виражати і всім іншим.

П.: Чи стосується це вас: є певні труднощі у вираженні любові до інших?

М.: Так.

П.: До кого? До свого хлопця чи до інших?

М.: Насамперед до хлопця. Адже як тільки я йому скажу про свою любов, то втрачу його, а поки все добре. Хоча я розумію, що якщо я цього не скажу, він подумає, що я його не люблю і на цьому все закінчиться.

П.: А він сам говорить?

М.: Чужим людям – так, а мені – ні. Він каже моїй подрузі, що він мене любить, але просить її мені цього не казати. Я по очах бачу, що він мене любить, я в цьому впевнена.

П.: Вам подобається, що він не говорить про любов?

М.: Одного разу він сказав, що любить, то більше і не потрібно говорити.

П.: Вам цього було досить?

М.: Мабуть, ні. Але якщо кожен день це говорити, то швидко набридне – я не звикла до слів любові.

П.: Але мабуть і він очікує, щоб хоч раз сказала про любов?

М.: Мабуть.

П.: А чому не говорите?

М.: Не знаю.

П.: А не думаєте, що у цьому ви схожі на свою матір?

М.: Так, я знаю.

П.: Знаєте, що ти схожа на матір, і не хочете від цього відійти, не шукаєте нові способи поведінки?

М.: Я хочу, але це важко.

П.: А це не може означати, що ви шукаєте у ньому заміщення своєї матері? Якщо матері ви не можете сказати слова любові, то так само і другові важко освідчитися.

М.: Так, я помічаю, що і хлопців я таких обираю. Коли ми зустрічаємось, то про любов не говоримо, а потім, через певний час, коли розійдемось (чи роз’їдемось) вже в листах освідчуємося. Безпосередньо про це говорила тільки одна людина, якій це було дуже легко сказати.

П.: І це вам зовсім не приносило втіхи?

М.: Ні.

П.: Можливо не говорять слів любові, бо відчувають, що ви піддасте такі слова сумніву?

М.: Я просто перевожу все в жарт.

П.: Боїтесяся прямого контакту?

М.: Так.

П.: Це відголоси контакту з матір’ю?

М.: Не лише.

П.: І з батьком теж? Бо з батьком теж немає прямого контакту, чи щиросердних відносин.

М.: Так. Останнім часом я його взагалі почала боятись.

П.: Перейдемо до ваших малюнків.

 







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 550. Нарушение авторских прав; Мы поможем в написании вашей работы!

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2022 год . (0.033 сек.) русская версия | украинская версия