Психологічна служба в контексті завдань практичної психології

Психологічна служба у системі освіти України функціонує відповідно до Закону України " Про освіту", вимог Державної національної програми " Освіта. Україна ХХІ століття", рішення Президії Верховної Ради України " Про психологічний захист населення", " Положення про психологічну службу в системі освіти України", затвердженого наказом Міністерства освіти України від 1.07.1993р., № 230. У своїй діяльності психологічна служба керується Загальною Декларацією прав людини, Конвенцією про права дитини, чинним законодавством України, посадовими обов¢ язками штатних працівників.

При впровадженні психологічної служби враховується багаторічний досвід відповідної роботи інших країн. Так, наприклад, в Англії перший шкільний психолог почав свою роботу в 1913 році, а в США – у 1915 році. Певний досвід організації і діяльності шкільної психологічної служби склався в країнах Східної Європи. Психологічна служба в цих країнах функціонує, як правило, у формі районних і обласних психологічних центрів чи консультацій, які входять до системи освіти. Шкільна психологічна служба в багатьох країнах перебуває на високому рівні розвитку і надає відчутну допомогу школі у вдосконаленні навчально-виховного процесу.

В багатьох регіонах країн співдружності система шкільної психологічної служби тільки починає формуватися. Окремо варто відзначити позитивний досвід організації та діяльності шкільної психологічної служби в Москві, С.-Петербурзі, Києві, Харкові, Львові, Запоріжжі, Черкасах та ін.

Значний внесок у вивчення проблеми шкільної психологічної служби зробили російські та українські вчені: І.В.Дубровіна, І.В.Кала, В.В.Вудик, К.М.Гуревич, Е.Д.Божович, О.В.Киричук, Д.Ф.Ніколенко, В.Г.Панок, О.П.Саннікова, В.А.Семиченко, Н.В.Чепелєва, Т.С.Яценко та ін. Велика робота в цьому напрямку проводиться Інститутом психології АПН України, де розроблено концепцію психологічної служби у системі освіти України.

Вивчення зарубіжного і вітчизняного досвіду, аналіз освітньої ситуації дозволяють сформулювати уявлення про структуру, зміст роботи та функції психологічної служби системи освіти, основні напрямки її розбудови. Актуальною залишається проблема теоретичних засад психологічної служби, методів пізнання психіки та надання людині психокорекційної допомоги.

" Положення про психологічну службу в системі освіти України" регламентує структуру та функції психологічної служби в цілому і є основою для створення структурних підрозділів служби. Психологічна служба передбачає два типи організації: психологічна служба навчально-виховного закладу (школа, дошкільний виховний заклад) і центр практичної психології обласного (міського, районного) рівня.

Психологічна служба навчально-виховного закладу (школи, ПТУ, дошкільного виховного закладу) адміністративно підпорядкована керівникові закладу, а методично - керівникові психологічної служби відповідної служби відповідного рівня. Наприклад, психологічна служба загальноосвітньої середньої школи може включати практичного психолога школи, соціальних педагогів, консультантів-психологів, дефектологів, логопедів, вихователів, медичного працівника. Очолює психологічну службу навчально-виховного закладу, як правило, психолог. Шкільна психологічна служба передбачає роботу психолога безпосередньо в навчальному закладі, де він має змогу поєднувати вивчення конкретного проміжку життя дитини з поглибленим аналізом її індивідуальних психологічних особливостей. Таким чином, психологічна служба в школі слугує розвиткові дитячої практичної психології.

Проект регіональної програми розвитку психологічної служби включає обласний регіональний центр психологічної служби, районні (міські) центри психологічної служби, методист міського (районного) методичного кабінету, шкільна психологічна служба або психолог школи, методичні об¢ єднання писхологів шкіл і дошкільних закладів, психолог дошкільного закладу. Гостро стоїть питання забезпечення шкільної і дошкільної ланок професійними кадрами практичних психологів, підвищення психологічної культури учасників педагогічного процесу. Важливою є організація випереджувальних семінарів для підготовки практичних психологів, видання спеціальних методичних посібників та рекомендацій з питань практичної психології, а також проведення консультацій та діагностико-корекційних заходів. Крім того, психологи-початківці і психологи, які мають базову освіту і працюють більше одного року, повинні відвідувати курси підвищення кваліфікації на обласному і державному рівнях.

В даний час в роботі шкільного психолога багато труднощів. Деякі вчителі все ще скептично сприймають появу у школі нового спеціаліста, оскільки пересвідчуються, що він не може негайно і однозначно вирішити всі ті питання, з якими до нього звертаються, що у нього немає готових рецептів на всі випадки шкільного життя. Створюються очікування, що шкільний психолог повинен не тільки порадити, як вчинити з конкретним учнем, але й зобов¢ язаний негайно вплинути на нього, перевиховати.

Огляд науково-методичної літератури з проблеми виявлення основних орієнтирів роботи шкільного психолога засвідчує, що існує декілька напрямів роботи психолога у школі:

· забезпечення оптимального розвитку системи " вчитель-учень" у наданні допомоги кожній стороні спілкування, а також гармонізації цього процесу в цілому;

· привернення уваги шкільних психологів безпосередньо до проблем управління, здійснення їх спеціальної підготовки для вирішення управлінських проблем;

· психологічна робота з педагогічним колективом;

· проведення психологічних досліджень особистості дитини через аналіз сімейних стосунків, в яких задіяний учень, гармонізуючий вплив психолога на учасників системи " сім¢ я".

У системі " вчитель-учень" практична психологія допоможе перетворити процес педагогічного спілкування у процес спілкування-діалогу, розв¢ язати проблему психологічного комфорту у колективі школи, переорієнтувати вчителя з позиції центрації на власному " Я" на більш прогресивну позицію " Я та інша людина".

Особлива увага приділяється молодим вчителям. Стихійне засвоєння вчителями-початківцями функціонального змісту своєї професійної діяльності малоефективне. Психологічна служба забезпечує систематичність подачі психологічних знань, введення сучасних методик в систему підвищення кваліфікації молодого вчителя.

Підвищення ефективності управління навчально-виховними закладами можливе шляхом інетеграції двох одночасно здійснюваних процесів – підвищення психологічної культури менеджерів освіти та привернення уваги практичних психологів безпосередньо до проблем управління. Сьогодні, як показує досвід, більшість шкільних психологів " обходять стороною" управлінські проблеми, а управлінці " не підпускають" психологів до своїх проблем. Реальна допомога шкільного психолога управлінцю може складатися з таких чинників:

· визначення психологічного портрету, тезауруса керівника (директора школи, завуча);

· створення управлінської концепції керівника та визначення психологічних факторів її реалізації;

· вивчення впливу позиції та особистості керівника на соціально-психологічний клімат у колективі;

· аналіз факторів психологічної сумісності керівника і педколективу;

· психокорекція стилю спілкування керівника з підлеглими;

· визначення психологічної готовності керівника середньої освіти до управлінської діяльності;

· встановлення психологічних критеріїв оптимального добору управлінських кадрів різного рангу та ін.

Потребують розв’язання проблеми педколективу як специфічної керованої підсистеми. Психолог має визначити психологічні основи активності і творчості педколективу, рівень і якість комунікацій в ньому, комунікативні здібності кожного та можливість адекватного сприймання партнера, психологічні проблеми формування сприятливого психологічного клімату, психологічні умови та шляхи запобігання й розв¢ язання конфліктів.

Особливу увагу психолог повинен приділяти сім¢ ї учня. Навіть знаходячись поза сім¢ єю - у школі, серед ровесників, - дитина несе у собі сімейні уявлення про світ, умовні цінності, ставлення до оточуючих тощо. У державній національній програмі " Освіта" зазначається, що сім¢ я несе повну відповідальність за розвиток, виховання і навчання своїх дітей. Тому до завдання шкільного психолога входить і підготовка молодих людей у соціальному і психологічному планах до відповідального і ефективного виконання функцій Матері і Батька. Психолог повинен також вчасно діагностувати негативні аспекти впливу сім¢ ї на дитину та проводити кропітку психокорекційну роботу.

Формування системи шкільної психологічної служби, спрямованої на вирішення такого широкого спектру завдань, є процесом поступовим, поетапним. Він охоплює усі щаблі освітньої системи на рівні міста, района, області. Важке економічне становище є об¢ єктивним фактором, що часто використовується як привід для скорочення штатної одиниці психолога, бо, на жаль, далеко не всі керівники шкіл розуміють важливість та необхідність фукнкціонування психологічної служби у школі. Нині немає чіткої диференціації таких явищ, як наукова діяльність практичного психолога, організація і структура шкільної психологічної служби.

Шкільна психологічна служба повинна розглядатися як інтегральне утворення, яке включає три аспекти: науковий, прикладний, практичний (Дубровіна І.В.). Саме практичний аспект в психологічній службі повинні забезпечити шкільні психологи. В завдання шкільного психолога, якщо він не займається науковими дослідженнями, не входить створення нових методик, глибоке дослідження психологічних закономірностей і т.п. Ці завдання вирішує психологічна наука. Але шкільні психологи повинні бути ознайомлені з найновішими методами психолого-педагогічних досліджень та прийомами надання практичної допомоги іншій людині і використовувати їх у своїй роботі.

Суттєві зміни в системі психологічної освіти потребують часу. Але вже сьогодні слід чітко розробити і почати здійснювати програму психологічної освіти педагогічних працівників, ставити довготермінові, середньотермінові та короткотермінові завдання. Довготермінова програма передбачає розгортання у провідних університетах та педагогічних вузах психологічних факультетів, де буде здійснюватись підготовка висококваліфікованих професійних психологів (в тому числі і шкільних). Враховуючи тривалість навчання на новостворених факультетів у підготовці професіоналів-психологів, ця програма почне давати віддачу не раніше ніж через 10-12 років.

Середньотермінова програма, спрямована на відносно швидке забезпечення практичними психологами шляхом перекваліфікації педагогів, що мають вищу освіту, через систему курсів (9-12 місяців) при вищих навчальних закладах та інститутах післядипломної освіти педагогічних працівників, не зовсім виправдовує себе і ця програма тимчасова. Створюється ілюзія, що за 9-12 місяців можна реально підготувати висококваліфікованих практичних психологів, тим більше з кваліфікованим знанням глибинної психології.

Крім того, потрібна ще й короткотермінова програма опанування азами практичної психології широкого загалу освітян. Ця програма повинна здійснюватись на рівні інститутів післядипломної освіти педагогічних працівників, міських та районних методичних кабінетів органів управління освіти і безпосередньо в навчальних закладах. Вона передбачає різноманітні заходи:

· короткотермінові курси з проблем практичної психології (2-3 тижні) в Інституті післядипломної освіти для вчителів-предметників, класних керівників, заступників директорів шкіл з виховної роботи;

· постійно діючі лекторії та семінари на базі міськ/рай/методкабінетів з проблем психології управлінської діяльності для керівників шкіл і організаторів освіти районної управлінської ланки;

· постійно діючі лекторії з психологічних проблем навчально-виховного процесу безпосередньо в навчальних закладах для педагогічного персоналу школи;

· одноразові семінари з актуальних психологічних проблем на замовлення районних (міських) відділів освіти чи рай/міськ/методкабінетів;

· бесіди, лекції, консультації, що проводять викладачі психологічних кафедр та практичні психологи на замовлення дирекції навчальних закладів;

· включення психологічного блоку в плани курсової підготовки працівників різних категорій в Інституті післядипломної освіти.

Ця програма готує грунт для розуміння ролі практичного психолога в школі. Розвиток шкільної психологічної служби обумовлює необхідність пошуку нових резервів підвищення якості і ефективності її управління. У зв¢ язку з цим значно зростає роль обласних, міських (районних) центрів психологічної служби як головних осередків науково-прикладної психології в системі освіти регіону, міста (району).

Створення центрів психологічної служби в системі освіти викликане необхідністю впровадження практичної психології в повсякчасну практику роботи педагогів та менеджерів установ освіти, підвищення психологічної компетентності педагогічних працівників, надання науково-методичної допомоги практичним психологам шкіл, вивчення позитивного досвіду організації психологічної служби в навчально-виховних закладах.

У діяльності міськ/рай/центрів психологічної служби головним завданням є забезпечення ефективності роботи практичних психологів. Аналіз їх діяльності, рівень організаційно-методичної допомоги їм з боку працівників міських (районних) центрів психологічної служби, як показує практика, не відповідає вимогам сьогодення. Обласні центри психологічної служби ще не визначились у наданні допомоги районним центрам. Труднощі в цій роботі виникають також із-за відсутності фінансування центрів психологічної служби з бюджету. Вони в багатьох випадках існують не як самостійні юридичні установи з бюджетним фінансуванням, а створюються в основному при обласних інститутах післядипломної освіти педагогічних працівників і у міських (районних) методичних кабінетах. Удосконалення професійної діяльності працівників міських (районних) центрів психологічної служби ще гальмується відсутністю досконало розроблених, науково обгрунтованих та визначених функціональних обов¢ язків. Це стосується також змісту діяльності та обов¢ язків керівників міських (районних) центрів психологічної служби. Виробничі функції керівників центрів психологічної служби – це сукупність завдань та обов¢ язків керівника, необхідних для забезпечення нормальної роботи міських (районних) центрів психологічної служби.

Аналіз існуючого досвіду та досліджень Л.І.Уманського, Н.С.Кузьміна, І.П.Волкова, О.Ф.Бондаренка, В.Т.Панка, Н.В.Чепелєвої, В.А.Семиченко та ін. дозволять зробити висновок про те, що у визначенні соціально-психологічних та виробничих функцій керівника центру психологічної служби, знань та умінь, необхідних для їх реалізації, ще не існує єдиного підходу, їх виділення носить суто умовний характер. Однак професійну діяльність керівника центру психологічної служби можна визначити як багатоаспектну: управлінську, науково-методичну, виховну та як діяльність практичного психолога. А тому її можна охарактеризувати як взаємодію управлінського, науково-методичного та професійно-фахового компонентів.

Одним з головних завдань виробничої діяльності керівника міського (районного) центру психологічної служби і є забезпечення взаємодії управлінського, методичного та професійно-фахового компонентів. Досвід свідчить: якщо керівник в своїй діяльності не враховує всі три компоненти та їх взаємозв¢ язок, то на практиці це приводить до зниження ефективності та порушення цілісності його праці.

У даний час у зв¢ язку з потребами суспільства та завданнями, які стоять перед психологічною наукою, в багатьох навчально-освітніх закладах створюються психологічні, соціальні служби, психологічні Центри, призначені для надання психологічної допомоги студентам, викладачам та населенню.

Створення та функціонування таких структур є одним з свідчень високого рівня розвитку суспільства. В ряді зарубіжних країн (США, ФРН та ін.) такі інститути вже давно існують, але в нашій країні вони знаходяться поки ще на стадії становлення. Необхідною умовою здійснення такого процесу виступає наявність достатньої кількості спеціалістів-психологів різного профілю, а також розробка теоретичних основ і накопичення досвіду роботи психологів в галузі практичної психології. У зв¢ язку з тим, що довгий час вітчизняна психологія розвивалась у взаємодії з психологічною наукою країн ближнього зарубіжжя, то діяльнісний підхід до вивчення психіки людини вплинув на основні напрямки створення психологічної служби на Україні.

Початковий досвід створення психологічних служб (ПС) в московських школах був пов¢ язаний з введенням посади психолога у школі в 1982-1987 рр. Головним принципом ПС у школі її організатори висунули принцип індивідуального підходу до учнів та створення сприятливого для розвитку дитини психологічного клімату. Основні напрямки роботи практичного психолога в школі: психопрофілактика, психодіагностика, психокорекція, спеціальна робота з розвитку психічних процесів, психологічне консультування, психологічна освіта. В якості базових методів використовувалась тестова психодіагностика індивідуальних особливостей суб¢ єкту, психологічний тренаж (повторення до научування), а також монологічний спосіб індивідуальної корекції і консультування. Подібна тенденція спостерігається в наш час у вітчизняній психологічній службі. Певний досвід організації та діяльності психологічної служби накопичений в країнах Східної Європи - в Чехії, Словаччині, Польші, Болгарії. Психологічна служба в більшості цих країн здійснюється через систему районних та обласних психологічних Центрів або консультацій. Основним змістом роботи цих Центрів є допомога у забезпеченні розвитку здорової особистості, корекція різних видів утруднень у розвитку індивідуальності. Велике значення надається психодіагностиці, комплексному медико-психологічному обстеженню дітей, на основі якого психолог або спеціальна комісія надає відповідні рекомендації. Психологічні консультативні Центри в основному займаються розв¢ язанням конкретних проблем, з якими звертаються педагоги чи батьки. Наприклад, в Угорщині психологи займаються лише тими проблемами, які неможливо розв¢ язати звичайними педагогічними засобами. З розвитком мережі наукових зв¢ язків, відкриттям кордонів для науковоузагальненого досвіду в галузі практичної психології з інших країн, психологічна наука України почала все більше орієнтуватися на особистісно-комунікативну сферу як найбільш важливу для формування індивідуально неповторного внутрішнього світу людини. При такому підході виникає нове бачення цілей та методів психологічної допомоги населенню. Акцент ставиться на врахування особистісних аспектів всіх видів психологічної допомоги, а також на специфічний вплив соціально-психологічних умов комунікації, як важливого психотерапевтичного фактора здійснення процесу індивідуального та групового консультування.

Особливо підкреслимо необхідність переводу усієї системи управління освітою на нові, науково обгрунтовані методи. Такі методи повинні грунтуватись на цілісному підході до розуміння психіки суб¢ єкта, а значить враховувати як свідомі аспекти психіки, так і несвідомі. Потрібно визнати, що вся психологічна служба виходить коренями із академічної психології. Тому спостерігається не лише недооцінка важливості впровадження глибинно-психологічного підходу в практичну психологію, але, більш того, відсутність кваліфікованих методів, які б використовувались психологами для цілісної діагностики особистісних проблем суб¢ єкта з врахуванням їх генезису, яка неодмінно пов¢ язана з несвідомим.

Взаємодія психолога з іншою людиною часом непомітно для фахівця актуалізує механізми психічних захистів. Проте їх вивчення пов¢ язано з глибинною психологією, тобто з несвідомим, яке перебуває у зв’язку зі свідомою сферою психіки. Дія механізмів психічного захисту з часів З.Фрейда пов¢ язується з необхідністю зниження відчуття тривоги, напруженості, що є наслідком зіткнення конфліктуючих імпульсів. Вся захисна активність суб¢ єкта спрямована на збереження гідності " Я" та на ствердження власного соціально-професійного статусу. Лише через пізнання психологом власних глибинних характеристик психіки полягає шлях до професійної здатності адекватного розуміння іншої людини, до оволодіння психоаналітичним спрямуванням практичної роботи.

З.Фрейд підкреслював, що жоден психоаналітик не просувається далі, аніж дозволяють його власні комплекси та внутрішні опори. Тому психоаналітик повинен пройти навчальний аналіз, щоб звільнитися від власних психологічних затисків.

Досвід підготовки психологів-практиків будується на глибинному їх самопізнанні в діагностико-корекційному процесі за методом активного соціально-психологічного навчання (АСПН). Психокорекційна практика засвідчує факт залежності психіки дорослої людини від особливостей її емоційних переживань в дитинстві, що для психолога-практика повертається часто непереборним бар¢ єром на шляху досягнення професійних вершин (" Акме"). Ось чому необхідна власна психокорекція тих, хто стає на шлях професійної практичної психології. Завдяки груповому процесу АСПН уможливлюється виявлення впливу особистісної проблематики (внутрішньої суперечливості) суб¢ єкта на особливості та характер його професійної реалізації, професійного самостановлення. Найбільш продуктивними у вирішенні названої проблеми були методи рольової гри та психоаналітичної інтерпретації комплексу тематичних психомалюнків.

У наукові школі Т.С.Яценко розробляються теоретичні та практичні аспекти розвитку психологічної практики, зокрема, методу групової психодіагностики і психокорекції - активного соціально-психологічного навчання (АСПН).

Дослідження загальних механізмів, оптимальних організаційних умов, особливостей динаміки роботи груп АСПН дозволило розробити основні положення та принципи як групової психокорекції, так і індивідуального консультування; виявити базові механізми, що блокують особистісний ріст, породжують та фіксують внутрішню дисгармонійність. Багаторічні дослідження дозволили виявити взаємозв¢ язок між цими механізмами та труднощами спілкування, а також між методичними умовами організації психологічної допомоги та її ефективністю. На основі цього були сформульовані основні положення щодо організації роботи Центру практичної психології:

· гуманістична спряморваність діяльності практичного психолога;

· психодинамічний та феноменологічних підходи;

· процесуальність психодіагностики;

· єдність психодіагностики та психокорекції;

· діалогічна взаємодія між психологом та клієнтом;

· недирективність групової психокорекції;

· орієнтованість на виявлення глибинних детермінант психіки;

Отже, організація діяльності психологічної служби в усіх ланках освіти сприятиме забезпеченню оптимальних умов для розвитку особистості учня, а вчителям, вихователям, менеджерам освіти – досягнення акме-вершин в їх професійній діяльності. Становлення психологічної служби залежить від фахового рівня підготовки психологів-практиків. І особливого значення тут набувають методи групової психокорекції.