Одиночні окопи для стрільби лежачи, з коліна, стоячи

Для ведення вогню, спостереження і захисту від засобів ураження особовий склад в умовах безпосереднього зіткнення з противником в першу чергу влаштовує одиночні окопи для стрільби з автоматів, кулеметів РПГ, БМП, танків.

Місце для окопу необхідно обирати так, щоб мати хороший огляд і обстріл у заданому секторі і не бути помітним противнику.

Одиночний окоп для стрільби з автомата /кулемета/ влаштовують спочатку для стрільби лежачи, потім його заглиблюють для стрільби з коліна і стоячи.

Одиночний окоп для стрільби лежачи (рис. 8.2.) під час обстрілу противника відкопують в наступній послідовності: солдат, обхопивши держак малої піхотної лопати двома руками і ударами на себе, підрізає дерен або верхній ущільнений шар ґрунту, позначаючи спереду і з боків границі виїмки; після чого ударами від себе відвертає дерен, кладе його перед собою і

Рис. 8.2. Одиночний окоп для стрільби з автомата лежачи

приступає до відриття виїмки; для влаштування брустверу дерен і землю відгортають вперед, залишаючи між краєм виїмки і бруствером берму шириною 30–40 см.

Коли в передній частині виїмка досягне необхідної глибини, солдат, відсунувшись назад, продовжує її відриття.

Після закінчення відриття бруствер розрівнюють лопатою і маскують під вигляд і колір місцевості травою, гілками.

В подальшому окоп для стрільби лежачи заглиблюють для стрільби з коліна до 60 см, а для стрільби стоячи влаштовують з сектором для стрільби обстрілу не більше 60°.

В бойовій стінці окопу обладнують нішу для боєприпасів. Окоп для двох стрільців влаштовують з двома нішами для боєприпасів (Рис. 8.3).

 

Рис. 8.3. Спорудження відкритого типу для спостереження командира взводу

Для захисту особового складу в окопах обладнують ніші з перекриттям, використовуючи місцевий матеріал.

На матеріал перекриття накладають шар ґрунту не менше 60 см.

Споруди для спостереження на командно-спостережних пунктах влаштовують відкритого і закритого типів.

Споруди відкритого типу для спостереження командира механізованого взводу (роти) (Рис. 8.4.) влаштовують у вигляді чарунки глибиною 130 см з бруствером висотою 20–60 см і сидінням для зв’язківця і радиста. На КСП командира роти може влаштовуватися перекрита щілина або бліндаж.

Споруди закритого типу з лісоматеріалів для спостереження забезпечують можливість спостереження через оглядову щілину в секторі 100°. Оглядова щілина має щит з жердин. Відкривають і закривають амбразурний щит без виходу із споруди з допомогою дротяних тяг.

Вхід в споруду обладнують дверним щитом з круглого лісу з герметизуючим покриттям з плащ-намету або брезенту.

Всередині споруди може влаштовуватись стіл шириною 40 см для роботи з картою.

Місце розташування споруд для спостереження вибирають так, щоб забезпечувався хороший огляд і прихований підхід з тилу. Найбільш зручними для цього являються передні і бокові схили висот і пагорбів.

Окоп для стрільби з кулемета (Рис. 8.5.) стоячи влаштовується з входом з траншеї у вигляді V-подібної виїмки з майданчиком для кулемета радіусом 100 см, глибиною 110 см, шириною по дну 50 см. Кожне плече V-подібної виїмки має довжину 150–160 см.

Рис.8.4. Спорудження відкритого типу для спостереження командира взводу 1 – чарунка для спостереження, 2 – водозбірний колодязь, 3 – перекрита щілина (бліндаж)

 

Рис. 8.5. Окоп для стрільби з кулемета стоячи

Висота бруствера окопу 50–60 см в секторі обстрілу — 20 см. Кут сектору обстрілу складає 90–150°.

В окопі для стрільби з кулемета може обладнуватися додатковий сектор ведення вогню з приступом для ведення вогню, ніші для боєприпасів та ніша на одного чоловіка з перекриттям з колод діаметром 12–14 см, довжиною 200 см.

Рис. 8.5.

На влаштування окопу з допомогою піхотної лопати потрібно 10 люд/год. Матеріал: круглий ліс — 0, 4 м³, дріт — 1, 5 кг.

Окоп для стрільби з кулемету може влаштовуватись винесеним за межі траншеї (ходу сполучення) (Рис. 8.6).

Рис. 8.6

 

 

Рис. 8.7. Окоп для РПГ-7В

Окоп для ручного протитанкового гранатомета (Рис. 8.7.) влаштовується з входом з траншеї. Довжина окопу — 300 см, глибина — 110 см, ширина по дну складає 50 см.

Висота бруствера в секторі ведення — 10 см. з боків окопу 40–60 см. В правій крутості окопу обладнується ніша для боєприпасів, яка в слабких ґрунтах перекривається жердинами. Для захисту гранатометника від негоди може влаштовуватись ніша з перекриттям. Окопи маскуються під фон місцевості.

На влаштування окопу потрібно 7 люд/год. Матеріали: круглий ліс — 0, 4 м³, дріт — 1, 5 кг.

Окоп для стрільця-зенітника (Рис. 8.8.) являє собою круглу виїмку радіусом 90 см з виходом із траншеї. Відрізок входу в окоп має профіль траншеї довжиною 300 см, в якій може обладнуватись ніша для одного чоловіка, а також ніша для ящика з виробами. Висота бруствера — 30 см.

 

Рис. 8.8. Окоп для стрільця-зенітника

На влаштування окопу саперною лопатою потрібно затратити 8 люд/год. Матеріали круглий ліс — 0, 5 м³, дріт — 1, 5 кг.

Окоп для танка (БМП) і БТР складається з прямокутного котловану, апарелі і бруствера. Дну окопу надається загальний схил в бік апарелі, де відкопують водозбірну криницю. При будові окопів в слабких ґрунтах на дно апарелі і котловану кладуть колію з колод, жердин, фашин, або очерету. Розміри і будову окопів для БМП і БТР вказати і пояснити використовуючи плакат.

При будові окопу для танка (БМП) обсяг вилученого ґрунту 28 (29) м³ (Рис. 8.9).

На влаштування окопу (без бліндажа) також з бульдозерним обладнанням необхідно 0, 6 маш/год і 5 люд/год. На влаштування окопу для БМП (без щілини) саперною лопатою необхідно 32 люд/год, або 0, 3 маш/год ПЗМ-2 і 8 люд/год.

При влаштуванні окопу для БТР (Рис. 8.10) об’єм вилученого ґрунту становить 48 м³. На влаштування окопу без щілини саперною лопатою необхідно 65 люд/год або 0, 6 маш/год ПЗМ-2 і 12 люд/год. Для БТР-60П бруствер в секторі не влаштовується.

Траншея являє собою рів, обладнаний чарунками для стрільців і гранатометів, майдан­чиками для кулеметів, сховищами і іншими спорудами.

Траншея повинна забезпечити необхідні умови для ведення вогню, спостереження, захисту від вогню противника і скритого пересування вздовж фронту.

 

 

 

При обладнанні позицій застосовують траншеї основного профілю з глибиною 110 см і повного профілю з глибиною 150 см. Ширина по верху 40–50 см.

Накреслення траншеї може бути криволінійними, ломаним і уступами, що буде залежати від способу відриття траншеї, рельєфу місцевості.

При відриванні траншеї землерийними машинами, як правило, застосовують криволінійне накреслення з мінімальним радіусом заокруглення. Траншеї уступами характерні для пагорбкової і гірської місцевості.

Траншеї прокладають біля підвищень, на їх схилах поблизу топографічного гребеня. Траншеї на зворотному схилі повинні бути віддаленні на відстань ефективного застосування протитанкових засобів.

Для захисту траншеї від поверхневих вод відкопують відповідні канави, водозбірні криниці.

Відхожі місця влаштовують не ближче 15 м з розрахунком 2–3 місця на взвод.

Для сполучення з тилом відкопується і обладнується хід сполучення, який по своїй формі і розмірам не відрізняються від траншеї.

Накреслення ходів сполучення і розташування їх на місцевості повинні забезпечувати надійний захист і бути зручними для руху. Прямолінійні ділянки ходів сполучення 10–15 м, на крутих передніх схилах 5–7 м

В слабких ґрунтах траншеї закріплюють одежею з жердин, дощок, хмизу та інших матеріалів.

Для захисту одежі крутості від загорання їх обмазують глиною і через кожних 50 м роблять розриви по 2–3 метри.