Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Типологія обдарованості




Систематизація видів обдарованості визначається критерієм, покладеним в основу класифікації. У обдарованості можна виділити як якісний і кількісний аспекти.

Серед критеріїв виділення видів обдарованості можна назвати наступні:

1. Вид діяльності і забезпечують її сфери психіки.

2. Ступінь сформованості.

3. Форма проявів.

4. Широта проявів у різних видах діяльності.

5. Особливості вікового розвитку.

За критерієм «вид діяльності і забезпечують її сфери психіки» виділення видів обдарованості здійснюється в рамках основних видів діяльності з урахуванням різних психічних сфер і відповідно ступеня участі певних рівнів психічної організації (зважаючи на якісне своєрідність кожного з них).

До основних видів діяльності відносяться: практична, теоретична (враховуючи дитячий вік, краще говорити про пізнавальної діяльності), художньо-естетична, комунікативна і духовно ціннісна. Сфери психіки представлені інтелектуальної, емоційної і мотиваційно-вольовий. В рамках кожної сфери можуть бути виділені наступні рівні психічної організації. Так, в рамках інтелектуальної сфери розрізняють сенсорно-моторний, просторово-візуальний і понятійно-логічний рівні. В рамках емоційної сфери рівень емоційного реагування та емоційного переживання. В рамках мотиваційно-вольової сфери - рівні стимули, постановки цілей.

Відповідно можуть бути виділені наступні види обдарованості:

у практичній діяльності, зокрема, можна виділити обдарованість у мистецтвах, спортивну та організаційну;

в пізнавальній діяльності - інтелектуальну обдарованість різних видів залежно від предметного змісту діяльності (обдарованість у галузі природничих і гуманітарних наук, інтелектуальних ігор і ін.);

в художньо-естетичної діяльності - хореографічну, сценічну, літературно-поетичну, образотворчу і музичну обдарованість;

у комунікативної діяльності - лідерську обдарованість.

І, нарешті, в духовно-ціннісної діяльності - обдарованість, яка виявляється в створенні нових духовних цінностей та служіння людям.

Кожен вид обдарованості передбачає одночасне включення всіх рівнів психічної організації з переважанням того рівня, який найбільш значущий для даного конкретного виду діяльності. Наприклад, музична обдарованість забезпечується всіма рівнями психічної організації, при цьому на перший план можуть виходити або сенсорно-моторні якості, або емоційно-експресивні. Кожен вид обдарованості по своїх проявах охоплює тією чи іншою мірою всі п'ять видів діяльності. Наприклад, діяльність музиканта-виконавця, будучи за визначенням художньо-естетичної, крім того, формується і проявляється в практичному плані (на рівні моторних навичок і виконавчої техніки), пізнавальному плані (на рівні інтерпретації музичного твору), в комунікативному плані (на рівні комунікації з автором виконуваного твори і слухачами), духовно-ціннісному плані (на рівні додання сенсу своєї діяльності як музиканта).

Класифікація видів обдарованості за критерієм «вид діяльності і забезпечують її сфери психіки» є найбільш важливою в плані розуміння якісного своєрідності природи обдарованості. Цей критерій є вихідним, тоді як решта визначають особливі, в даний момент характерні для людини форми.

За критерієм «рівень сформованості обдарованості» можна диференціювати:

актуальну обдарованість;

потенційну обдарованість.

Актуальна обдарованість - це психологічна характеристика дитини з такими готівкою (вже достигнутими) показниками психічного розвитку, які проявляються в більш високому рівні виконання діяльності конкретної предметної області порівняно з вікової та соціальної нормами. У даному випадку мова йде не тільки про навчальної, але і про широкому спектрі різних видів діяльності. Особливу категорію актуально обдарованих дітей складають талановиті діти. Вважається, що талановита дитина - це дитина, досягнення якого відповідають вимозі об'єктивної новизни і соціальної значущості. Як правило, конкретний продукт діяльності талановитої дитини оцінюється експертом (висококваліфікованим фахівцем у відповідній сфері діяльності) як відповідальний в тій чи іншій мірі критеріям професійної майстерності та творчості.

Потенційна обдарованість - це психологічна характеристика дитини, яка має лише певні психічні можливості (потенціал) для високих досягнень в тому або іншому виді діяльності, але не може реалізувати свої можливості в даний момент часу в силу їх функціональної недостатності. Розвиток цього потенціалу може стримуватися поруч несприятливих причин (важкими сімейними обставинами, недостатньою мотивацією, низьким рівнем саморегуляції, відсутністю необхідної освітнього середовища і т.д.). Виявлення потенційної обдарованості вимагає високої прогностичності використовуваних діагностичних методів, про подальший розвиток яких можна судити лише на основі окремих ознак. Інтеграція компонентів, необхідна для високих досягнень, ще немає. Потенційна обдарованість проявляється при сприятливих умовах, що забезпечують певний розвиваюче вплив на вихідні психічні можливості дитини.

За критерієм "форма прояву" можна говорити про:

явну обдарованість;

приховану обдарованість.

Явна обдарованість виявляє себе в діяльності дитини досить яскраво і чітко (як би "сама по собі"), в тому числі і при несприятливих умовах. Досягнення дитини настільки очевидні, що його обдарованість не викликає сумніву. Тому фахівцеві в області дитячої обдарованості з великим ступенем імовірності вдається зробити висновок про наявність обдарованості або високі можливості дитини. Він може адекватно оцінити «зону найближчого розвитку» і правильно скласти програму подальшої роботи з такою «перспективною дитиною». Проте далеко не завжди обдарованість виявляє себе так явно.

Прихована обдарованість проявляється в атиповій, замаскованій формі, вона не помічається оточуючими. В результаті зростає небезпека помилкових висновків про відсутність обдарованості такої дитини. Його можуть віднести до числа «неперспективних» і позбавити необхідної допомоги і підтримки. Нерідко в «гидке каченя» ніхто не бачить майбутнього «прекрасного лебедя», хоча відомі численні приклади, коли саме такі «неперспективні діти» добивалися найвищих результатів. Причини, що породжують феномен прихованої обдарованості, криються в специфіці культурного середовища, в якій формується дитина, в особливостях його взаємодії з оточуючими людьми, в помилки, допущені дорослими при його виховання та розвиток, і т.п. Приховані форми обдарованості - це складні по своїй природі психічні явища. У випадках прихованої обдарованості, не проявляється до певного часу в успішності діяльності, розуміння особистісних особливостей обдарованої дитини особливо важливо. Особистість обдарованої дитини несе на собі явні свідоцтва його незвичайності. Саме своєрідні риси особистості, як правило, органічно пов'язані з обдарованістю, дають право припустити у такої дитини наявність підвищених можливостей. Виявлення дітей з прихованою обдарованістю не може зводитися до одномоментного психодіагностичного обстеження великих груп дошкільнят і школярів. Ідентифікація дітей з таким типом обдарованості - це тривалий процес, заснований на використанні багаторівневого комплексу методів аналізу поведінки дитини, включення його в різні види реальної діяльності, організації його спілкування з обдарованими дорослими, збагачення його індивідуальної життєвого середовища, залученні його в інноваційні форми навчання тощо.

За критерієм «широта проявів у різних видах діяльності» можна виділити:

загальну обдарованість;

спеціальну обдарованість.

Загальна обдарованість виявляється по відношенню до різних видів діяльності і виступає як основа їх продуктивності. Як психологічного ядра загальної обдарованості виступає результат інтеграції розумових здібностей, мотиваційної сфери і системи цінностей, навколо яких будуються емоційні, вольові і інші якості особистості. Найважливіші аспекти загальної обдарованості - розумова активність і її саморегуляція. Загальна обдарованість визначає відповідно рівень розуміння того, що відбувається, глибину мотиваційної та емоційної залученості в діяльність, ступінь її цілеспрямованості.

За критерієм «особливості вікового розвитку» можна диференціювати:

ранню обдарованість;

пізню обдарованість.

Вирішальними показниками тут виступають темп психічного розвитку дитини, а також ті вікові етапи, на яких обдарованість проявляється в явному вигляді. Необхідно враховувати, що прискорений психічний розвиток і відповідно раннє виявлення талантів (феномен «вікової обдарованості») далеко не завжди пов'язані з високими досягненнями в більш старшому віці. У свою чергу, відсутність яскравих проявів обдарованості в дитячому віці не означає негативного висновку щодо перспектив подальшого психічного розвитку особистості. Прикладом ранньої обдарованості є діти, які отримали назву «вундеркінди». Вундеркінд (буквально «чудесний дитина») - це дитина, як правило, дошкільного та молодшого шкільного віку з надзвичайними, блискучими успіхами в будь-якому певному виді діяльності - математики, поезії, музики, малюванні, танці, співи і т.д.

Особливе місце серед таких дітей займають інтелектуальні вундеркінди. Це не по роках розвинені діти, чиї можливості проявляються у надзвичайно високій випереджальному темпі розвитку розумових здібностей. Для них характерне надзвичайно раннє, з 2-3 років, освоєння читання, письма; оволодіння програмою трирічного навчання до кінця першого класу; вибір складної діяльності за власним бажанням (п'ятирічний хлопчик пише "книгу" про птахів з власноруч виготовленими ілюстраціями, інший хлопчик у цьому ж віці становить власну енциклопедію з історії і т.п.). Їх відрізняє незвичайно високий розвиток окремих пізнавальних здібностей (блискуча пам'ять, незвичайна сила абстрактного мислення і т.п.).

Існує певна залежність між віком, у якому проявляється обдарованість, і областю діяльності. Найбільш рано дарування проявляються у сфері мистецтва, особливо в музиці. Трохи пізніше обдарованість проявляється у сфері образотворчого мистецтва. У науці досягнення значних результатів у вигляді видатних відкриттів, створення нових областей і методів дослідження тощо відбувається зазвичай пізніше, ніж в мистецтві. Це пов'язано, зокрема, з необхідністю придбання глибоких і широких знань, без яких неможливе наукові відкриття. Раніше інших при цьому виявляються математичні дарування (Ляйбніц, Галуа, Гаус). Дана закономірність підтверджується фактами біографій видатних людей.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 681. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.011 сек.) русская версия | украинская версия