Монтування телескопа
Монтування телескопа - механічна система, яка забезпечує можливість наведення труби телескопа на довільну ділянку неба. Характер монтування визначається розміщенням двох взаємно перпендикулярних осей, навколо яких здійснюється поворот телескопа. Усі існуючі монтування поділяють на дві групи: вертикально-азимутальні та паралактичні (екваторіальні ). У вертикально-азимутальному монтуванні одна з осей спрямована до зеніту, а друга розміщена горизонтально (рис. 13). Поворот навколо горизонтальної осі (б) змінює кут нахилу телескопа до площини горизонту, а поворот навколо вертикальної (а) осі - азимут. У паралактичному (екваторіальному) монтуванні одна з осей спрямована до полюса світу (полярна вісь в), а друга лежить у площині небесного екватора (вісь схилення г). Щоб слідкувати за небесним світилом, досить повертати телескоп навколо полярної осі в напрямі зростання годинного кута, оскільки схилення світила залишається постійним. Цей поворот здійснюється автоматично годинниковим або іншим механізмом.
Відомо три типи екваторіального монтування: німецьке, англійське і американське. Німецьке монтування потребує однієї вертикальної колони (рис. 14), у верхній частині якої закріплена полярна вісь. Перпендикулярно до полярної осі у верхній її частині проходить вісь схилення, на одному кінці якої закріплена труба телескопа, а на другому - масивна противага для урівноваження труби. Таке монтування використовується для рефракторів, астрографів і досить рідко для рефлекторів із діаметром дзеркала до 1 м. В англійському монтуванні (рис. 15) полярна вісь спирається на два стовпи, що розміщені в меридіані. Перпендикулярна до неї вісь схилення несе на одному кінці трубу телескопа, а на протилежному - масивну противагу. Англійське монтування з часом було видозмінене введенням рами у вигляді прямокутної ферми («ярма») замість полярної осі. Труба телескопа розміщується в середині ферми і не потребує урівноваження противагою (рис. 16). Монтування стає симетричним. Але в цьому випадку телескоп неможливо навести на полярну область.
Під час спостережень за штучними небесними тілами, які швидко рухаються, використовують тривісні (камера АФУ-75) та чотиривісні (камера SBG) інструменти.
|
Азимутальна система монтування має суттєві механічні переваги над екваторіальною, а саме: значна міцність монтування, розвантаження головного дзеркала системи (рефлектори), простота врахування вертикальної хроматичної рефракції. У свою чергу, перевагою паралактичного монтування є простота забезпечення повороту телескопа відповідно до добового обертання небесної сфери.
Електронно-обчислювальні машини дають змогу реалізувати точне слідування за небесним світилом і при вертикально-азимутальному монтуванні шляхом плавного повороту навколо обох осей.
Застосування північного підшипника полярної осі, що має форму підкови, дає змогу усунути таке обмеження. Класичним прикладом англійського монтування є 125 см. телескоп Кримської обсерваторії.
В американськомумонтуванні (рис. 17) полярна вісь закінчується вилкою, в яку входить нижня частина труби. Це монтування симетричне й зручне для досягнення будь-якої точки неба. Прикладом такого монтування (певним чином видозміненого) є 264 см телескоп Кримської обсерваторії (рис. 18).
