Загальні відомості. Те, що ми бачимо на екрані дисплея після завантаження операційної системи Windows, називаеться Рабочим столом

ЧЕРКАСЬКИЙ ІНСТИТУТ ПОЖЕЖНОЇ БЕЗПЕКИ ІМЕНІ ГЕРОЇВ ЧОРНОБИЛЯ МНС УКРАЇНИ

 

Кафедра інформатики та комп’ютерної техніки

 

 

Те, що ми бачимо на екрані дисплея після завантаження операційної системи Windows, називаеться Рабочим столом. На ньому, як і на звичайному робочому письмовому столі, розкладено різноманітні об’єкти, які використовує людина в своїй діяльності. До них відносяться документи (статті, листи, книги, таблиці, малюнки та ін.), а также інструменти для їх створення (олівці, ручки, лінійки, гумки та ін.).

Об’єкты на Рабочем столе мають вигляд значків (піктограм). Одни з них відповідають документам, другі – папкам з документами, треті – інструментам для їх створення. Інструменти називають додатками Windows. Наприклад, текстовий процесор Word є додатком Windows, призначеним для створення текстових документів.

В лівому нижньому кутку деяких значків є стрілочки. Такі значки називаються ярликами. Співвідношення між звичайним значком та ярликом приблизно таке ж, як між справжньою книгою та бібліографічною карткою, в якій указано місце цієї книги на полиці.

На звичайному столі можуть розташовуватись предмети різного степеня необхідності. Зокрема, на Рабочем столе завжди знаходяться дві папки, без яких обійтись неможливо. Ці папки називають Мой компьютер і Корзина. В папці Мой компьютер знаходяться всі об’єкти, які нам потрібні, в папку Корзина ми викидаємо те, що нам вже не згодиться. Будь-які інші об’єкти можуть бути викладені на Рабочий стол за бажанням користувача.

Переміщуючи по Рабочему столу вказівник миші, ми можемо сумістити його з тим чи іншим значком. Клацнувши в цей момент ЛКМ, ми побачимо, що значок змінив свій колір. Це означає, що ми виділили цей значок. Якщо ж клацнути в момент суміщення ПКМ, то значок не тільки буде виділено, але й з’явиться, так зване, контекстне меню.

Контекстне меню – це меню, перелік функцій в якому залежить від змісту (контексту) дій користувача. Таким чином, клацнувши ПКМ по значку, ми отримаємо перелік операцій, допустимих по відношенню саме до цього значка.

Найважливішою частиною Рабочего стола є Панель задач. Знаходиться вона найчастіше в нижній частині Рабочего стола і в цьому випадку являє собою горизонтальну линійку.

На Панели задач розташована кнопка Пуск, натиснувши яку можна отримати головне меню системи. Інша частина Панели задач містить панель інструментів швидкого запуску, область кнопок відкритих додатків, а також область значків системних функцій.

Спілкування користувача з документами та додатками Windows завжди здійснюється через посередництво вікон. Вікно являє собою область екрану, обмежену рамкою. Оскільки Windows дозволяє користувачеві отримати доступ до декількох об’єктів одночасно, то наявність вікон дає можливість розмежувати ці об’єкти між собою. Вікно Windows, як і звичайне, можна відкрити або закрити. Реально це відповідає тому, що відкривається або закривається зв’язаний з вікном об’єкт. Інакше кажучи, терміном “відкрити” ми визначаємо приведення об’єкта до працездатного стану, терміном “закрити” – завершення роботи з ним.

Одночасний доступ до декількох об’єктів – поняття умовне. Це слід розуміти як можливість швидкого та зручного переходу із одного вікна в інше. В зв’язку з цим використовується поняття активного вікна, тобто вікна, в якому ми в данний момент працюємо. Візуально активне вікно найчастіше розташовано зверху інших, неактивних вікон. Щоб почати роботу з відкритим об’єктом, треба спочатку активізувати відповідне йому вікно.

Звичайні вікна призначені для виведення та подання інформації про відповідні об’єкти. При цьому користувач отримує можливість виконання з ними певних елементарних операцій. Але будь-яка операція вимагає наявності початкових даних для свого виконання. Введення початкових даних, вказівки потрібних режимів роботи, установка параметрів настройки і т. п., здійснюється за допомогою спеціалізованих вікон, які називаються діалоговими.

На відміну від звичайних, діалогові вікна не допускають зміни своїх розмірів. Іншою особливістю діалогових вікон є те, що будова деяких із них нагадує картотеку. При цьому роль карточок виконують, так звані, вкладинки. Дані, що вводяться в тій чи іншій вкладинці, згруповані за функціональною ознакою. Засоби введення даних (радіокнопки, прапорці, рядки введення, лічильники, списки) утворюють на кожній вкладинці, так звані, поля введення.

Перемикання між окремими вкладинками найчастіше реалізують клацанням по них ЛКМ. Таким же чином здійснюють доступ до окремих полів вкладинок. Коли в діалоговому вікні установлено всі потрібні значення, то їх приводять до дії шляхом натискування кнопки OK або клавіши < Enter>;, після чого вікно автоматично закривається. Установлені значення можуть бути приведені до дії також за допомогою натискування кнопки Применить, але вікно при цьому не закривається. Установлені в діалоговому вікні значення не будуть використані, якщо буде натиснуто або кнопку Отмена, або клавишу < Esc>;, або вікно буде просто закрито кнопкою Закрыть.

Зрозуміло, що всі існуючі документи, папки та додатки не можут одночасно знаходитись на Рабочем столе персонального комп’ютера. Для цього просто не вистачить місця. У звичайних випадках для тривалого збереження різноманітних матеріалів використовують архіви та бібліотеки. При необхідності їх можна відшукати за допомогою спеціального каталога, організованого у вигляді ієрархічної системи підкаталогів. Пошук в такому каталозі здійснюють вручну. Персональний комп’ютер для збереження даних використовує дискову пам’ять. При цьому вони подаються у вигляді окремих файлів, згрупованих на основі ієрархічної системи папок (підкаталогів). Як путівник по розгалуженому дереву папок використовується додаток Windows, який називається Проводником. Інакше кажучи, додаток Проводник призначений для робото з каталогом персонального комп’ютера.

Для Проводника конкретним об’єктом обробки є папка. В своєму вікні Проводник має всі необхідні для цього засоби, в тому числі: для вибору потрібної, для вилучення непотрібної, для створення нової, для відкриття, перейменування або копіювання існуючої і т.п. В залежності від бажання користувача, роботу з потрібною папкою можна почати одним із двох способів:

q спочатку запустити Проводник, а потім з його допомогою знайти і відкрити потрібну папку;

q спочатку знайти, а потім відкрити потрібну папку, внаслідок чого Проводник запускається автоматично.

Останній спосіб узгоджується з одним із основних принципів обробки об’єктів у Windows: відкриття будь-якого объекта завжди починаєтся з попереднього запуску додатку, який цьому об’єктові відповідає. Інакше кажучи, який саме додаток буде запускатись, залежить від типу об’єкта, який відкривається.