Юридичний словник. Правотворення - це процес, що включає виникнення потреб суспільства в урегулюванні певних відносин і актів поведінки

Правотворення - це процес, що включає виникнення потреб суспільства в урегулюванні певних відносин і актів поведінки, їх усвідомлення, формулювання і юридичне оформлення у вигляді правових норм .

Правотворчість – це організаційно оформлена діяльність уповноважених суб’єктів з ухвалення, змінювання та скасування правових норм, здійснювана відповідно до суспільних потреб у нормативно-правовому регулюванні.

Принципи правотворчості – це керівні, основоположні ідеї, що зумовлюють відповідність правотворчості суспільним потребам.

Законодавчий процес - процес створення, змінювання і скасування законів.

Законодавча ініціатива – внесення до законодавчого органу пропозиції про видання, змінювання або скасування закону.

Систематизація нормативно-правових актів – це діяльність, направлена на впорядкування нормативно-правових актів, приведення їх у певну узгоджену систему.

Інкорпорація – це об’єднання нормативно-правових актів без змін у зведенні за алфавітним, тематичним (предметним) або хронологічним критерієм.

Кодифікація – створення нового логічно цілісного нормативно-правового акта на основі попередніх актів, з частковою чи повною зміною їх змісту, усуненням прогалин і суперечностей.

Консолідація – прийняття укрупненого уніфікованого акта на основі об’єднання норм розрізнених актів.

Система законодавства – це сукупність законодавчих актів, розташованих в певному ієрархічному порядку.

 

Тести для самоконтролю

1. Правотворчість — це:

а) діяльність компетентних органів держави, посадових осіб, спеціально уповноважених громадських організацій, трудових колективів або всього населення держави з метою встановлення, змінювання або скасування, систематизації юридичних норм;

б) діяльність правотворчих органів держави зі створення нового зведеного, систематизованого нормативно-правового акта, що здійснюється шляхом глибокого, всебічного перероблення чинного законодавства, внесення до нього істотних змін;

в) владна діяльність компетентних державних органів з реалізації правових норм щодо конкретних життєвих випадків і індивідуально-визначених осіб;

г) діяльність компетентних державних органів, громадських організацій або окремих громадян з метою усвідомлення необхідності дотримання норм.

 

2. Визначте функції правотворчості:

а) вироблення, прийняття нових правових норм;

б) змінювання, доповнення або скасування норм права;

в) систематизація чинного законодавства;

г) усі названі функції.

3. Хто в Україні наділений правом приймати закони:

а) Верховна Рада України та народ України (шляхом референдуму);

б) Верховний Суд України;

в) Президент України;

г) Кабінет Міністрів України;

д) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

е) усі названі органи влади.

4. Зазначте, які з перерахованих стадій не є стадіями правотворчого процесу:

а) ухвалення рішення про підготовку нормативно-правового акта (визначаються суб'єкти законодавчої ініціативи);

б) підготовка тексту нормативно-правового акта;

в) попереднє обговорення проекту нормативно-правового акта та його узгодження;

г) після врахування усіх зауважень і пропозицій доопрацювання проекту нормативно-правового акта;

д) винесення проекту на розгляд органу державної влади, що має владні повноваження з прийняття такого нормативного акта;

е) офіційне обнародування нормативно-правового акта;

ж) усі перераховані етапи є стадіями правотворчого процесу.

 

5. Хто з названих суб'єктів не має права законодавчої ініціативи:

а) Президент України;

б) Національний Банк України;

в) народні депутати України;

г) Кабінет Міністрів України;

д) усі названі суб'єкти.

 

6. Юридична техніка включає в себе тільки:

а) сукупність правил, засобів і прийомів формулювання, з'ясування й опрацювання індивідуальних нормативно-правових актів;

б) сукупність правил і прийомів підготовки, прийняття, систематизації нормативно-правових актів;

в) обидва з названих випадків;

г) не включає жодного.

 

7. Без яких офіційних атрибутів нормативний акт не може бути визнаний офіційним документом:

а) без дати;

б) без найменування нормативного акта;

в) без штампа і підпису офіційних осіб;

г) без усіх названих атрибутів.

 

8. З якого моменту закон стає чинним:

а) з моменту прийняття;

б) з моменту одержання тексту закону посадовою особою, покликаною стежити за його дотриманням;

в) через 10 днів після його оприлюднення в офіційних засобах масової інформації;

г) з дати, що безпосередньо вказана в тексті закону, але не раніше, ніж з моменту його офіційної публікації.

9. Санкціонована правотворчість — це:

а) делегування правотворчих повноважень недержавним формуванням;

б) правоустановча діяльність відповідних державних органів;

в) прийняття державою нормативно-правових актів, в яких містяться норми, що вже вироблені в суспільстві або вироблені певними організаціями;

г) у жодному із зазначених визначень не розкривається поняття «санкціонована правотворчість»;

д) кожен із названих видів правотворчості є санкціонованою правотворчістю.

 

10. Відкладне вето – це:

а) право глави держави ініціювати закон;

б) право глави держави повернути закон на повторний розгляд;

в) право глави держави скасувати закон;

г) право глави держави підписати закон.

11. Усі форми й засоби виникнення, розвитку та зміни права – це:

а) правотворчість;

б) правотворення;

в) законотворчість;

г) нормотворчість.

 

12. Правова форма діяльності держави за участю громадянського суспільства, пов’язана з установленням, змінюванням, скасуванням юридичних норм і що виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів, - це:

а) правотворчість;

б) право творення;

в) законотворчість;

г) нормотворчість.

 

13. Кодифікація і інкорпорація – це:

а) форми систематизації законодавства;

б) форми реалізації норм права;

в) види правозастосовної діяльності;

г) діяльність уряду та Президента щодо впорядкування законодавства.

14. Вид систематизації права, що передбачає об’єднання нормативно-правових актів без змін в єдиному зведенні за алфавітним чи хронологічним критерієм, - це:

а) консолідація;

б) інкорпорація;

в) кодифікація;

г) учет законодавства.

15. Вид систематизації права, що передбачає утворення нового єдиного нормативно-правового акта на основі якісного перероблення попередніх актів, - це:

а) консолідація;

б) інкорпорація;

в) кодифікація;

г) учет законодавства.

 

16. Види інкорпорації за обсягом:

а) офіційна та неофіційна;

б) галузева та спеціальна;

в) генеральна та часткова;

г) хронологічна та предметна.

 

17. Види інкорпорації за суб’єктом здійснення:

а) офіційна та неофіційна;

б) галузева та спеціальна;

в) загальна та предметна;

г) генеральна та часткова.

18. У результаті систематизації нормативно-правових актів були створені „Основи законодавства про охорону здоров’я”. Визначте вид систематизації:

а) кодифікація;

б) консолідація;

в) інкорпорація;

г) учет законодавства.

 

19. Які види систематизації нормативно-правових актів розрізняють в юридичній літературі:

а) інкорпорація, кодифікація та конфедерація;

б) інкорпорація, кодифікація та конфронтація;

в) корпорація, кодифікація та консолідація;

г) інкорпорація, кодифікація та консолідація.

 

20. Упорядкування нормативно-правових актів здійснюється за часом їх видання або набуття чинності – це:

а) генеральна інкорпорація;

б) облік нормативно-правових актів;

в) хронологічна інкорпорація;

г) загальна кодифікація.

Література

1. Граціанов А.І. Роль уніфікації в систематизації законодавства // Держава і право Вип.8. - С.15-19.

2. Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – 2000. - №2. – С.49

3. Копиленко О., Мурашин Г. Деякі методологічні аспекти наукового забезпечення законодавчого процесу // Вісник Академії правових наук. – Харків, 2003. – Вип. № 2 -3. – С. 132 -141.

4. Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України. – 2000. - №8. – С.112.

5. Легуша С.М. Теоретичні засади інкорпорації як форми систематизації законодавства України // Правова держава.– К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Вип.16. - С.149-156.

6. Нагребельний В.П. Систематизація законодавства України: проблеми і перспективи // Держава і право. Зб.наук праць. – Київ, 2003. – Вип.21. - С.5-9.

7. Подковенко Т.О. Система законодавства: загальнотеоретична характеристика // Держава і право. Зб.наук праць Випуск 21. – Київ, 2003. – С.77-82.

8. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – 220 с.

9. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії // Право України. – 2005. - №11. – С. 28-32.

10.Шруб І. Прогалини у законодавчому регулюванні адміністративного судочинства // Право України. – 2008. - № 6. – С. 57 – 63.