Студопедия Главная Случайная страница Обратная связь

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Юридичний словник. Правотворення - це процес, що включає виникнення потреб суспільства в урегулюванні певних відносин і актів поведінки




Правотворення - це процес, що включає виникнення потреб суспільства в урегулюванні певних відносин і актів поведінки, їх усвідомлення, формулювання і юридичне оформлення у вигляді правових норм.

Правотворчість – це організаційно оформлена діяльність уповноважених суб’єктів з ухвалення, змінювання та скасування правових норм, здійснювана відповідно до суспільних потреб у нормативно-правовому регулюванні.

Принципи правотворчості – це керівні, основоположні ідеї, що зумовлюють відповідність правотворчості суспільним потребам.

Законодавчий процес - процес створення, змінювання і скасування законів.

Законодавча ініціатива – внесення до законодавчого органу пропозиції про видання, змінювання або скасування закону.

Систематизація нормативно-правових актів – це діяльність, направлена на впорядкування нормативно-правових актів, приведення їх у певну узгоджену систему.

Інкорпорація – це об’єднання нормативно-правових актів без змін у зведенні за алфавітним, тематичним (предметним) або хронологічним критерієм.

Кодифікація – створення нового логічно цілісного нормативно-правового акта на основі попередніх актів, з частковою чи повною зміною їх змісту, усуненням прогалин і суперечностей.

Консолідація– прийняття укрупненого уніфікованого акта на основі об’єднання норм розрізнених актів.

Система законодавства – це сукупність законодавчих актів, розташованих в певному ієрархічному порядку.

 

Тести для самоконтролю

1. Правотворчість — це:

а) діяльність компетентних органів держави, посадових осіб, спеціально уповноважених громадських організацій, трудових колективів або всього населення держави з метою встановлення, змінювання або скасування, систематизації юридичних норм;

б) діяльність правотворчих органів держави зі створення нового зведеного, систематизованого нормативно-правового акта, що здійснюється шляхом глибокого, всебічного перероблення чинного законодавства, внесення до нього істотних змін;

в) владна діяльність компетентних державних органів з реалізації правових норм щодо конкретних життєвих випадків і індивідуально-визначених осіб;

г) діяльність компетентних державних органів, громадських організацій або окремих громадян з метою усвідомлення необхідності дотримання норм.

 

2. Визначте функції правотворчості:

а) вироблення, прийняття нових правових норм;

б) змінювання, доповнення або скасування норм права;

в) систематизація чинного законодавства;

г) усі названі функції.

3. Хто в Україні наділений правом приймати закони:

а) Верховна Рада України та народ України (шляхом референдуму);

б) Верховний Суд України;

в) Президент України;

г) Кабінет Міністрів України;

д) Верховна Рада Автономної Республіки Крим;

е) усі названі органи влади.

4. Зазначте, які з перерахованих стадій не є стадіями правотворчого процесу:

а) ухвалення рішення про підготовку нормативно-правового акта (визначаються суб'єкти законодавчої ініціативи);

б) підготовка тексту нормативно-правового акта;

в) попереднє обговорення проекту нормативно-правового акта та його узгодження;

г) після врахування усіх зауважень і пропозицій доопрацювання проекту нормативно-правового акта;

д) винесення проекту на розгляд органу державної влади, що має владні повноваження з прийняття такого нормативного акта;

е) офіційне обнародування нормативно-правового акта;

ж) усі перераховані етапи є стадіями правотворчого процесу.

 

5. Хто з названих суб'єктів не має права законодавчої ініціативи:

а) Президент України;

б) Національний Банк України;

в) народні депутати України;

г) Кабінет Міністрів України;

д) усі названі суб'єкти.

 

6. Юридична техніка включає в себе тільки:

а) сукупність правил, засобів і прийомів формулювання, з'ясування й опрацювання індивідуальних нормативно-правових актів;

б) сукупність правил і прийомів підготовки, прийняття, систематизації нормативно-правових актів;

в) обидва з названих випадків;

г) не включає жодного.

 

7. Без яких офіційних атрибутів нормативний акт не може бути визнаний офіційним документом:

а) без дати;

б) без найменування нормативного акта;

в) без штампа і підпису офіційних осіб;

г) без усіх названих атрибутів.

 

8. З якого моменту закон стає чинним:

а) з моменту прийняття;

б) з моменту одержання тексту закону посадовою особою, покликаною стежити за його дотриманням;

в) через 10 днів після його оприлюднення в офіційних засобах масової інформації;

г) з дати, що безпосередньо вказана в тексті закону, але не раніше, ніж з моменту його офіційної публікації.


9. Санкціонована правотворчість — це:

а) делегування правотворчих повноважень недержавним формуванням;

б) правоустановча діяльність відповідних державних органів;

в) прийняття державою нормативно-правових актів, в яких містяться норми, що вже вироблені в суспільстві або вироблені певними організаціями;

г) у жодному із зазначених визначень не розкривається поняття «санкціонована правотворчість»;

д) кожен із названих видів правотворчості є санкціонованою правотворчістю.

 

10. Відкладне вето – це:

а) право глави держави ініціювати закон;

б) право глави держави повернути закон на повторний розгляд;

в) право глави держави скасувати закон;

г) право глави держави підписати закон.

11. Усі форми й засоби виникнення, розвитку та зміни права – це:

а) правотворчість;

б) правотворення;

в) законотворчість;

г) нормотворчість.

 

12. Правова форма діяльності держави за участю громадянського суспільства, пов’язана з установленням, змінюванням, скасуванням юридичних норм і що виражається у формуванні, систематизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів, - це:

а) правотворчість;

б) право творення;

в) законотворчість;

г) нормотворчість.

 

13. Кодифікація і інкорпораціяце:

а) форми систематизації законодавства;

б) форми реалізації норм права;

в) види правозастосовної діяльності;

г) діяльність уряду та Президента щодо впорядкування законодавства.

14. Вид систематизації права, що передбачає об’єднання нормативно-правових актів без змін в єдиному зведенні за алфавітним чи хронологічним критерієм, - це:

а) консолідація;

б) інкорпорація;

в) кодифікація;

г) учет законодавства.

15. Вид систематизації права, що передбачає утворення нового єдиного нормативно-правового акта на основі якісного перероблення попередніх актів, - це:

а) консолідація;

б) інкорпорація;

в) кодифікація;

г) учет законодавства.

 

16. Види інкорпорації за обсягом:

а) офіційна та неофіційна;

б) галузева та спеціальна;

в) генеральна та часткова;

г) хронологічна та предметна.

 

17. Види інкорпорації за суб’єктом здійснення:

а) офіційна та неофіційна;

б) галузева та спеціальна;

в) загальна та предметна;

г) генеральна та часткова.

18. У результаті систематизації нормативно-правових актів були створені „Основи законодавства про охорону здоров’я”. Визначте вид систематизації:

а) кодифікація;

б) консолідація;

в) інкорпорація;

г) учет законодавства.

 

19. Які види систематизації нормативно-правових актів розрізняють в юридичній літературі:

а) інкорпорація, кодифікація та конфедерація;

б) інкорпорація, кодифікація та конфронтація;

в) корпорація, кодифікація та консолідація;

г) інкорпорація, кодифікація та консолідація.

 

20. Упорядкування нормативно-правових актів здійснюється за часом їх видання або набуття чинності – це:

а) генеральна інкорпорація;

б) облік нормативно-правових актів;

в) хронологічна інкорпорація;

г) загальна кодифікація.


Література

1. Граціанов А.І. Роль уніфікації в систематизації законодавства // Держава і право Вип.8. - С.15-19.

2. Козловський А. Систематизація законодавства як гносеологічний процес // Право України. – 2000. - №2. – С.49

3. Копиленко О., Мурашин Г. Деякі методологічні аспекти наукового забезпечення законодавчого процесу // Вісник Академії правових наук. – Харків, 2003. – Вип. № 2 -3. – С. 132 -141.

4. Котюк І., Котюк О. Етимологічні та онтологічні аспекти проблеми систематизації правових актів // Право України. – 2000. - №8. – С.112.

5. Легуша С.М. Теоретичні засади інкорпорації як форми систематизації законодавства України // Правова держава.– К.: Ін-т держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2005. – Вип.16. - С.149-156.

6. Нагребельний В.П. Систематизація законодавства України: проблеми і перспективи // Держава і право. Зб.наук праць. – Київ, 2003. – Вип.21. - С.5-9.

7. Подковенко Т.О. Система законодавства: загальнотеоретична характеристика // Держава і право. Зб.наук праць Випуск 21. – Київ, 2003. – С.77-82.

8. Систематизація законодавства України: проблеми та перспективи вдосконалення. – К.: Інститут держави і права ім. В.М.Корецького НАН України, 2003. – 220 с.

9. Хворостянкіна А. Дефініції в законодавчих текстах: питання теорії // Право України. – 2005. - №11. – С. 28-32.

10.Шруб І. Прогалини у законодавчому регулюванні адміністративного судочинства // Право України. – 2008. - № 6. – С. 57 – 63.







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 514. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.006 сек.) русская версия | украинская версия