Юридичний словникЗаконність – це режим суспільно-політичного життя, що заснований на правовому характері його організації і виражається у вимозі точного, чіткого і неухильного дотримання і виконання чинних правових актів усіма суб’єктами права. Правозаконність – це абсолютний авторитет і верховенство чинного законодавства, що протиставлені довільним розпорядженням влади і виключають не тільки свавілля з боку уряду, а й саму можливість діяти в якихось ситуаціях на власний розсуд. Принципи законності є основними ідеями, що розкривають зміст законності як стани правомірності суспільних відносин, законодоцільності поведінки індивідів: Гарантії законності – це система умов і засобів, що забезпечує процес реалізації законності. Правопорядок – це заснований на праві стан впорядкованості і організованості суспільного життя, що склався в результаті здійснення режиму законності. Громадський порядок є станом урегульованості суспільних відносин, що ґрунтується на реалізації всіх соціальних норм і принципів. Світовий правопорядок – це система суспільних планетарних відносин, що формуються на основі загальногуманістичних і природно-правових засад і функціонують відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного і внутрішньодержавного права. Тести для самоконтролю 1. Стан урегульованості суспільних відносин, що ґрунтується на реалізації всіх соціальних норм і принципів, – це: а) загальна культура; б) дисципліна; в) правопорядок; г) громадський порядок. 2. Що ґрунтується на праві стан упорядкованості і організованості суспільного життя, що склався в результаті здійснення режиму законності, має назву: а) правопорядок; б) режим законності; в) суспільний порядок; г) світовий правопорядок. 3. Режим суспільно-політичного життя, що ґрунтується на правовому характері його організації і виражається у вимозі точного, чіткого і неухильного дотримання чинних правових актів усіма суб ’ єктами права: а) правове регулювання; б) доцільність; в) правопорядок; г) законність. 4. Система умов і засобів, що забезпечує процес реалізації законності, – це: а) загальна культура; б) гарантії законності; в) правопорядок; г) громадський порядок. 5. Система суспільних планетарних відносин, що формуються на основі загальногуманістичних відносин і функціонують відповідно до загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, – це: а) правопорядок; б) режим законності; в) суспільний порядок; г) світовий правопорядок. 6. Абсолютний авторитет і верховенство чинного законодавства, що протиставлені довільним розпорядженням влади, – це: а) законність; б) правопорядок; в) правозаконність; г) суспільний порядок. 7. Основні ідеї, що розкривають зміст законності як стану правомірності суспільних відносин, законоподібності поведінки індивідів, – це: а) гарантії правопорядку; б) принципи законності; в) засоби законності; г) методи законності.
8. Законність – явище багатоаспектне і може виступати як: а) принцип; б) метод; в) режим; г) форма. 9. Законність – це: а) чітке, повне і точне дотримання правових приписів усіма суб’єктами права; б) система ієрархічних зв’язків між законами, актами Президента, міністерств та відомств; в) розуміння закону як єдиного джерела права в державі; г) єдність розуміння законів на всій території їх дії.
10. Правопорядок – це: а) упорядкованість норм в нормативно-правових актах за предметом та методом правового регулювання; б) стан упорядкованості суспільних відносин, що складається на основі законності; в) система заходів органів внутрішніх справ для боротьби зі злочинними проявами; г) невідворотність відповідальності за правопорушення. Література: 1. Евдокимова Е.Г., Ромашов Р.А. Правовой режим законности: Теория и история //Правоведение. – 2001. – № 5. – С. 261-271. 2. Крижанівський А. Ознаки сучасного правопорядку в контексті трансформаційних викликів // Право України. – 2008. - № 6. – С. 47 – 51. 3. Крижанівський А.Ф. Правопорядок як феномен правової реальності // Юридический вестник. – 2004. - №1. – С.69-74. 4. Крисюк Ю. Соціальний і правовий порядок як реалізація ідеї права // Право України. – 2004. – №8. – С.25-29. 5. Крисюк Ю. Соціальний та правовий порядок і стабільність суспільства: взаємозв‘язки і взаємообумовленість // Право України. – 2007. - №. 7. – С. 30 – 34. 6. Сауляк О.П. Правопорядок в коллективистских и индивидуалистических обществах: сущность, основные характеристики, поиск новой модели// Гос. и право. – 2006. – №4. – С.94-101. 7. Сорокин П. Преступление и кара, подвиг и награда: Социологический этюд об основных формах общественного поведения и морали. - СПб.: Изд-во Русск.Христианс.гуманитарного института, 1999. - 448 с. 8. Спаський А. Категорія «правовий режим»: підходи до інтерпретації // Право України. – 2008. - № 4. – С. 27 – 31. 9. Тарадонов С.В. Правовой порядок и пути его укрепления. Параметры внутригосударственного и международно-правового совершенствования // Государство и право. –2006. – №5. – С.75-84. 10. Чорноус Ю. Міжнародно-правова допомога у розслідуванні злочинів: сучасний стан та перспективи розвитку // Право України. – 2007. - №. 6. – С.141 – 146. ТЕМА 26. МЕХАНІЗМ ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ Питання, що виносяться на розгляд на семінарському занятті. 1. Правове регулювання, його межі, способи і типи. 2. Механізм правового регулювання, його елементи і стадії. 3. Правові акти, їх види і співвідношення. 4. Пільги, заохочення і обмеження у праві. 5. Правова політика: поняття, види, форми, принципи. Методичні рекомендації Особливість правового регулювання полягає у здійсненні державою за допомогою видання загальнообов'язкових норм поведінки. Тут виявляється мистецтво правотворчих органів, їх уміння враховувати реальні можливості і передбачати наслідки. Відмітна ознака правового регулювання полягає в тому, що воно має специфічний механізм. Поняття механізму правового регулювання (МПР) використовується в теорії для розкриття взаємодії різних елементів правової системи, за допомогою яких здійснюється регулятивний вплив на суспільні відносини з метою їх упорядкування. Загальнотеоретичне уявлення про МПР допомагає відбити глибинний взаємозв’язок між окремими частинами правової системи. Метою вивчення МПР є узагальнення всіх тих знань, що були сформульовані у процесі вивчення різноманітних правових явищ. Необхідно визначити сутність таких категорій, як “правове регулювання” та “правовий вплив”, оскільки ці два поняття різняться між собою, співвідносячись як частина і ціле. Правове регулювання, як інструмент соціального управління, за своїм призначенням спрямоване на впорядкування суспільних відносин та забезпечення позитивних інтересів їх суб’єктів. Оскільки правове регулювання є узгодженою системою взаємопов’язаних складових, необхідно розкрити всі стадії механізму правового регулювання. Практичні завдання При вивченні теми необхідно виконати наступні завдання письмово в зошитах із самопідготовки. 1. Засвоїти визначення понять: законність, правозаконність, правопорядок, суспільний порядок, механізм правового регулювання, правове регулювання, правовий вплив, способи правового регулювання, типи правового регулювання. 2. Скласти в зошиті схеми: механізму правового регулювання; видів правових актів. 3. У суспільстві діє безліч норм (наприклад, моральні, релігійні, естетичні, технічні тощо), що певним чином впливають на діяльність людей та мають своєрідне регулятивне спрямування. Поясніть, у чому полягають, на вашу думку, особливості правового регулювання, та спробуйте визначити його місце в системі інших видів соціального регулювання. 4. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Правове регулювання».
5. Скласти таблицю стадій механізму правового регулювання за формою.
6. За наявності яких обставин постає необхідність у факультативній стадії механізму правового регулювання? 7. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Способи і типи правового регулювання».
8. Знайдіть відповідність між стовпцями таблиці «Ознаки правових актів».
9. Визначити загальносоціальні та спеціально-юридичні передумови ефективності механізму правового регулювання. Порівняти за допомогою таблиці правові пільги, заохочення та обмеження.
Підготувати реферати за темами: «Правове регулювання і правовий вплив», «Правовий вплив права на суспільні відносини», «Ефективність механізму правового регулювання».
|