Студопедия Главная Случайная страница Задать вопрос

Разделы: Автомобили Астрономия Биология География Дом и сад Другие языки Другое Информатика История Культура Литература Логика Математика Медицина Металлургия Механика Образование Охрана труда Педагогика Политика Право Психология Религия Риторика Социология Спорт Строительство Технология Туризм Физика Философия Финансы Химия Черчение Экология Экономика Электроника

Фітомеліоративні властивості зелених насаджень




 

Вирішення завдань оптимізації сучасного урбанізованого ландшафту можливо на основі комплексного застосування принципів і підходів біогеоценології та ландшафтної архітектури.

Серед властивостей рослин, що використовують у системах зелених насаджень, виділяють характеристики, які сприяють досягненню високої ефективності заходів спрямованих на оптимізацію стану природного середовища міст:

– здатність зростати у великому діапазоні особливостей ґрунту, які визначаються механічним складом і запасом поживних речовин;

– широкий діапазон толерантності до умов ґрунтового зволоження;

– висока стійкість та відповідно низька чутливість до промислових газо-аерозольних забруднень (як правило, листопадні дерева помірних широт і трав'янисті рослини посушливих місцезростань демонструють вищу стійкість до цього чинника, ніж хвойні рослини і рослини вологих місцезростань);

– здатність поглинати забруднюючі речовини з атмосфери або водного середовища;

– фітонцидні властивості;

– добре виражена здатність до іонізації атмосферного повітря;

– гіллясті крони з густим листям або щільною хвоєю, що є необхідною умовою для використання рослини в цілях шумопоглинання;

– високі естетичні якості: рослини з декоративними кронами, квітками, плодами.

У ряді випадків, коли системи зелених насаджень створюють у специфічних едафічних умовах, для досягнення бажаного ефекту потрібно використовувати рослини, спеціалізовані для зростання в умовах одночасного затоплення та засолення; рослини засолених місцезростань проявляють і високу стійкість до газо-аерозольних викидів (табл. 55, 56).

 

Таблиця 55 – Властивості рослин, які використовують для оптимізації навколишнього природного середовища міст з розвиненою промисловістю

Латинська назва Українська назва Середня стійкість до газо-пилових викидів, бал Поглинання SО2 одною рослиною, г/вегет. період Осадження пилу на рослину, кг/вегет. період
Picea pungens Engelm. Ялина колюча 3,3 __ __
Picea excelsa Link. Ялина звичайна 2,5 __ __
Gleditsia triacanthos L. Гледичія триколючкова __
Quercus rubra L. Дуб червоний __ __
Quercus robur L. Дуб звичайний 3,5 __ __
Aser campestre L. Клен польовий 3,5 __
Acer negundo L. Клен ясенолистий
Aser platanoides L. Клен гостролистий 3,5
Aser tataricum L. Клен татарський 3,2
Populus tremula L. Тополя тремтяча (осика) __
Populus nigra L. Тополя чорна (осокір)
Populus deltoides Marsh. Тополя канадська 3,8
Populus laurifolia Ldb. Тополя лавролиста 3,75
Populus italica (Du Roi) Moerch. Тополя пірамідальна (італійська) 3,75
Populus balsamifera L. Тополя бальзамічна 3,3
Populus alba L. Тополя біла 3,3
Cerasus avium L.(Moend.) Черешня звичайна __
Morus alba L. Шовковиця біла __
Fraxinus excelsior L. Ясен звичайний 3,8
Salix caprea L. Верба козяча 3,75 __ __
Salix alba L. Верба біла 3,7 __
Padus avium Mill. Черемха звичайна 3,75 __ __
Malus domestica Borkh. Яблуня домашня 3,75
Aesculus hippocastanum L. Гіркокаштан звичайний 3,6 __
Ailantus altissima (Mill.) Swingle Айлант височенний 3,5 __
Ulmus caprinifolia Rupr. ex Suckow В’яз граболистий 3,5
Ulmus laevis Pall. В’яз гладкий
Tilia cordata Mill. Липа серцелиста 3,5 __
Fraxinus lanceolate Borkh. Ясен зелений 3,5 __
Robinia pseudoacacia L. Робінія псевдоакація 3,4
Armeniaca vulgaris Lam. Абрикоса звичайна 3,25 __
Вetula verrucosa Ehrh. Береза повисла __
Sorbus aucuparia L. Горобина звичайна __
Elegantus angustifolia L. Маслинка вузьколиста __ 1,5
Elegantus argenteae Pursh. Маслинка срібляста 3,7 __
Lonicera tatarica L. Жимолость татарська 3,8 __ 0,2
Philadelphus coronarius L. Жасмин садовий вінцевий 3,75 __ 0,2
Euonymus europeae L. Бруслина європейська 3,7 __ 0,6
Ribes aureum Pursh. Смородина золотиста 3,7 __ __
Ribes rubrum L. Смородина червона 3,6 __ __
Ribes nigrum L. Смородина чорна 3,5 __ __
Ligustrum vulgare L. Бирючина звичайна 3,6 __ 0,3
Sambucus racemosa L. Бузина червона 3,6 __ 0,4
Caragana arborescens Lam. Карагана дерев’яниста 3,5 __ 0,2
Spiraea salicifolia L. Спірея верболиста 3,3 __ __
Spiraea vanhouttei Zab. (Brit.) Спірея Вангутта 3,5 __ 0,4
Cotinus coggуgria Scop. Скумпія звичайна 3,4 __ __
Berberis vulgaris L. Барбарис звичайний 3,25 __ 0,3
Syringa vulgaris L. Бузок звичайний 3,25 __ 1,6
Crataegus spp. Глід 3,1 __ 0,3
Amorpha fruticosa L. Аморфа кущова __ 0,2
Viburnum opulus L. Калина звичайна __ __
Partenocissus quinquefolia (L.) Planch. Виноград дикий п’яти- листочковий 4,1 __ 0,1

 

Принципи створення зелених насаджень у містах і приміських зонах.Головними принципами створення зелених насаджень у різних функціональних зонах міст є:

Принцип комплексності: рослинні системи проектують, створюють і використовують для досягнення не однієї, а комплексу цілей. Наприклад, зменшення вмісту забруднюючих газів і аерозолів в атмосфері разом із зниженням рівня шуму, поверхневого стоку і одночасним посиленням естетичних властивостей навколишнього середовища.

Принцип відповідності складу і структури рослинного угруповання умовам зростання: системи зелених насаджень проектуються і створюють у такий спосіб, щоб вони структурно і функціонально імітували природні.

У містах, від периферії до центру, на градієнті природні біоценози та системи зелених насаджень – забудовані території умови зростання рослин є екстремальними: збільшується сухість мікроклімату і ґрунтів, зменшується проникність ґрунтів аж до заміни їх штучними непроникними покриттями, збільшується ступінь забруднення атмосфери, ґрунтів, поверхневих вод. У цих умовах створення повноцінних захисних і оптимізуючих систем є можливим лише у разі заміни місцевих видів інтродуцентами, екологічні характеристики яких дозволяють їм виносити екстремальні умови центральних або промислових зон міста.

Біогеоценотичний покрив антропогенізованих територій характеризується різним рівнем окультуреності гемеробії. Його можна поділити на шість класів гемеробії:

1 –агемеробний; 4 –еугемеробний;

2 –олігогемеробний, 5 –полігемеробний;

3 –мезогемеробний; 6 –метагемеробний.

 

Правильна організація заходів щодо оптимізації стану природного середовища міста неможлива без визначення рівня окультуреності біогеоценозу.

Агемеробні біогеоценози природні комплекси, не охоплені господарською діяльністю:первісні ліси, луки, болота, степи. В умовах урбанізованих територій практично не трапляються.

Основою функціонування екосистеми є ланцюги живлення і безперервний кругообіг речовин, які пов’язують фізичне довкілля з продуцентами, консументами і редуцентами. В агемеробному біогеоценозі здійснюються такі функціональні процеси: 1) синтез органічної речовини; 2) розклад біомаси і мертвої органічної речовини зі затратою енергії у вигляді тепла і виділення неорганічних хімічних речовин. Характерними для агемеробної екосистеми є розвинені вертикальні речовинно-енергетичні потоки, інтенсивне накопичення і розклад мертвої органічної речовини, а також мінералізація. Інтенсивному накопиченню мертвої органічної речовини сприяють складні трофічні ланцюги. В агемеробному біогеоценозі, як правило, трапляються консументи першого, другого, третього порядків, які займають різне положення у ланцюгу живлення. Розвинений тут і детритний ланцюг, який переробляє понад 90 % щорічного приросту рослинної маси, що переходить в опад. Головна особливість агемеробної екосистеми це її функціонування тільки за рахунок спрямованого потоку енергії або готових запасів органічної речовини.

Олігогеомеробні (малокультурні) біогеоценози це природні екосистеми, охоплені господарською діяльністю, яка суттєво не змінює їхньої структурно-функціональної організації. Тут спостерігається незначний антропогенний вплив. До олігогемеробних біогеоценозів належать корінні і похідні рослинні угруповання, розвиток яких лише певною мірою спрямовує людина (сприяння природному відновленню без підсіву і підсадки, реконструктивні рубки з природним зарощуванням, ландшафтні рубки).

Структурно-функціональна організація цих обох згаданих біогеоценозів зберігає в основному природне функціонування перебігу всього речовинно-енергетичного циклу. Новим тут є, по-перше, наявність антропогенної енергії і, по-друге, винесення з екосистеми органічної речовини у вигляді листя, деревини, сіна тощо. Якщо антропогенна діяльність тут ведеться раціонально, то спостерігається навіть більш ефективне функціонування ланцюгів живлення і розкладу, підвищення продуктивності рослинних угруповань.

Мезогемеробні (середньоокультурені) біогеоценози системи з інтенсивним веденням господарства (лісопарки, парки тощо). Наприклад, у парковій екосистемі, аналогічно лісовій, серйозно не порушені зв’язки між внутрішніми структурними елементами біогеоценозу:первинними продуцентами, фітофагами, хижаками, паразитами і, нарешті, редуцентами. Як і у попередніх біогеоценозах, тут переважають вертикальні речовинно-енергетичні канали.

Якщо в олігогемеробній екосистемі антропогенізація проявляється в основному в додатковій емісії енергії, як і винесенні її разом з вирубуваною деревиною або продукцією побічного користування (гриби, ягоди, рослини), то паркова екосистема, крім того, отримує додаткову кількість органічної речовини (органічні добрива) і води (полив), мінеральних речовин (мінеральні добрива і токсиканти міської екосистеми). Додаткову енергію паркові біогеоценози, в основному ті, які тотожні до ділянок мертвої підстеляючої поверхні (забудова, заасфальтовані дороги), отримують у вигляді тепла. Суттєво зростає потужність зв’язків із сусідніми екосистемами – міського району або промислового вузла. Особливо помітно винесення з цієї екосистеми кисню і вологи.

Еугемеробні біогеоценози це культурні угруповання, керовані людиною. Така структурно-функціональна організація характерна для екосистем типу лісової плантації, саду, поля, газону, квітника. Сюди більше, ніж у попередню екосистему, вносять органічної і мінеральної речовини, води. Водночас з неї виноситься більше органічної маси у вигляді цілих рослин або плодів. Під сильним антропогенним впливом перебувають речовинно-енергетичні потоки, а існування гетеротрофних блоків повністю залежать від господарської діяльності людини: внесення гербіцидів та пестицидів, хімічних добрив, забруднення повітря автотранспортом, механічне усунення особин.

Полігемеробні біогеоценози посідають особливе місце в антропогенізованому урболандшафті. Це рослинні угруповання девастованих ландшафтів: кар’єрів, відвалів, промислових та складських майданчиків, звалищ. Як правило, їх утворюють рудеральні рослини, виникнення яких пов’язано з наявністю у мертвій породі органічних залишків від попередніх екосистем, або ж занесеням водою чи вітром мертвої органічної речовини. Це екосистеми, які з’явилися гетеротрофним шляхом, тобто залежним від забезпечення органічною речовиною.

Метагемеробна (мертвопокривна: забетоновані, замощені, забудовані території) екосистема типово гетеротрофна може розвиватися залежно від наявності мертвої органічної речовини, якої на даний момент немає, але є організми, які спроможні її утворювати, наприклад з асфальту або полімерів.

Здійснення принципу відповідності насадження типу трансформованого місцезростання припускає використовування певного комплексу засад.

Екологічні засади. Видовий склад фітоценозів формується відповідно до екологічних характеристик окремих видів рослин: відношення до механічного складу ґрунту, вмісту гумусу, поживних речовин, засоленості, кислотності, зволоження ґрунтів, освітленості, стійкості до вмісту токсичних газів і пилу в атмосфері. Властивості окремих видів, із списку потенційно використовуваних, зіставляють з характеристиками потенційного місцезростання за наведеними параметрами. Таким чином підбирається асортимент видів, здатних зростати в конкретно зазначених умовах. Інтродукованим видам надається перевага у випадку, якщо їх екологічні характеристики близькі до таких місцевих видів, проте стійкість до промислового забруднення повинна бути значно вищою. На наступному етапі з одержаного списку виключаються види з вираженими алелопатичними властивостями, які пригнічують інші види за сумісного зростання в системах зелених насаджень.

Філогенетичні засади. Філогенетично близькі таксони займають ідентичні екологічні ніші. На основі такого принципу створюються так звані монокультурні парки і сади з дерев різних видів одного роду, які мають високі санітарно-захисні, рекреаційні і естетичні властивості. Ці ж принципи покладені в основу селекційної роботи з виведення нових форм у рамках сучасних таксонів, з такими властивостями, які роблять їх придатними для культивування в специфічних умовах міста.

Естетичні засади використовують переважно в архітектурно-планувальній, естетичній і рекреаційній оптимізації навколишнього середовища міст під час створення пейзажних елементів насаджень. Застосовують такі композиційні прийоми: акцент, створення оглядових куліс і рамок, чергування відкритих і закритих просторів, контраст, використання світла і тіні.

 

Таблиця 56 – Рослини, які використовують з цілями санації, рекреації та естетичної оптимізації в умовах міст (за О.О.Лаптєвим)







Дата добавления: 2014-11-10; просмотров: 801. Нарушение авторских прав

Studopedia.info - Студопедия - 2014-2017 год . (0.008 сек.) русская версия | украинская версия