Розрахунки впливу факторів на ріст продуктивностіпраці

Фактор росту продуктивності праці	Вплив факторів на:
Середньорічне вироблення одного працівника	Обсяг продукції гр.2 х (±)
приріст ПП, грн (+, -)	в % до загального приросту (±)	в % до плану (±)
1.	Δ
2.	Δ
3.	Δ
4.	Δ
Разом	Δ = , грн	100, 0	Δ = , %:

 

У ході аналізу таблиці 7.1 виявляються також і резерви росту продуктивності праці, кількісне вираження яких дорівнює сумі значень факторів, розрахованих зі знаком “ - ”. Визначається й обсяг недоданої продукції в такий же спосіб (підсумуються дані зі знаком “ - ” у графі 5).

3. У цей час різко зростає роль економіко-математичних методів і моделей в аналізі трудових показників. Це пов'язано з необхідністю підвищення наукової обґрунтованості соціально-економічних програм у сфері праці, тому що соціальна напруженість у суспільстві при переході до ринку зростає. Підвищується роль оперативності в прийнятті розв'язків на основі широкого впровадження обчислювальної техніки й інформаційних технологій.

У вивченні факторів і резервів росту продуктивності праці особливе місце належить кореляційно-регресійному аналізу. Практичний досвід моделювання показників продуктивності праці свідчить, що найбільш важливими в цій сфері є наступні проблеми:

- формалізація й класифікація теоретичних положень про продуктивність;

- вибір найбільш значимих факторів, що враховуються при моделюванні продуктивності праці;

- вибір форми зв'язки, що характеризує залежність продуктивності праці від факторів, що впливають на неї;

- інтерпретація отриманих результатів.

Зупинимося на цих проблемах докладніше.

Формалізація теоретичних уявлень про продуктивність праці пов'язана з рядом труднощів. У першу чергу йдеться мова йде про вибір одного показника продуктивності праці або декількох, взаємозалежних вимірників. Як правило, перевага одного показника перед іншими обґрунтовується суто теоретично без залучення кількісних критеріїв. Однак, якісного обґрунтування переваг одного показника перед іншим недостатньо для його наукового вибору.

Наприклад, якщо підприємство вибирає для вирахування продуктивності праці вартісний показник реалізованої продукції, то це обґрунтовується більшою значимістю вже проданих виробів, чим просто зроблених і готових до продажу.

Дискусійною є й проблема класифікації факторів динаміки продуктивності, необхідних для економіко-математичного аналізу. З погляду нашої дисципліни, тобто за ступенем управління фактори пропонується підрозділяти на регульовані, слабкорегульовані й нерегульовані.

Регульовані фактори характеризують рівень організації виробництва й праці, якість управління, ступінь використання ресурсів та ін. Вони значною мірою залежать від роботи колективу підприємства і їх зміна істотна впливає на результати господарської діяльності.

Слабкорегульовані фактори мають більшу інерцію; їхня зміна мало залежить від роботи персоналу фірми. Сюди входять: розмір підприємства, рівень спеціалізації й кооперації виробництва, показники технічної озброєності праці.

До нерегульованих відносять фактори, що не залежать від роботи колективу. Наприклад, природні умови, місця розташування підприємства, правове забезпечення.

У ході моделювання виникають певні складності, пов'язані з формалізацією апріорної інформації про фактори, що обумовлюють ту або іншу динаміку продуктивності праці.

Формалізація інформації являє собою процедуру виявлення її структури (тобто встановлення переліку показників, що характеризує як продуктивність праці, так і показників, взаємопов'язаних з результативністю); символічне позначення її (інформації) для використання при моделюванні. Таким чином, формалізація дозволяє замінити висновок будь-якої змістовної пропозиції, висновком формули або моделі, яка його виражає.

Ознака апріорності характеризує ту обставину, що символьною інформацією маніпулюють, як правило, до її практичного використання в розрахунках.

Теоретичний аналіз апріорної інформації не завжди дозволяє однозначно відповістити на запитання, які фактори суттєво впливають на динаміку продуктивності праці на конкретнім підприємстві, а які виявляють незначний вплив. Виникає проблема вибору найбільш значимих факторів, у якій виділяють два аспекти:

- необхідність теоретичного обґрунтування факторів, що враховуються при моделюванні;

- перевірка істотності факторів з погляду статистичної значимості, тобто засобами статистики.

Тому при відборі факторів для цілей моделювання враховується наступне:

1. У модель повинні включатися фактори, що відбивають найбільш істотні причини динаміки продуктивності праці;

2. Фактори повинні бути кількісно порівнювані;

3. Між факторами не повинно бути сильної взаємної кореляції, тобто зв'язок між ними не повинен бути функціональним. Наприклад, у модель не слід включати такий показник, як обсяг продукції, що випускається, тому що й без моделювання зрозуміла значимість цього показника в динаміку продуктивності праці.

Важливим етапом моделювання є вибір форми зв'язку, що характеризує залежність продуктивності праці від факторів, що впливають на неї. Необхідно відповісти не питання: якій моделі (формі зв'язки) надавати перевагу – аддитивній або мультиплікативній. Йдеться про те, яким чином визначати загальний ефект від впливу всіх врахованих факторів:

- шляхом простого підсумовування (додавання) відсотків росту продуктивності праці за факторами – аддитивна модель;

- на основі обліку заходу помножуючого впливу взаємовпливаючих факторів, що функціонують за принципом позитивного зворотного зв'язку на виході управлінської системи – мультиплікативна модель.

В економічній теорії це явище називають ефектом мультиплікатора або просто мультиплікатором. Формула для його розрахунків виглядає так:

М = , (7.7)

де Δ Д – зміна реальних доходів (їх ріст);

Δ ІВ − зміна інвестиційних витрат.

 

Наприклад: Δ ІВ = 50 грн, Δ Д = 200 грн, М =

Значення мультиплікатора полягає в наступному: відносно невелика зміна в інвестиційних планах фірми може викликати набагато більші зміни в одержанні реальних доходів. Стосовно результативності йдеться тільки про ті заходи щодо росту продуктивності праці, які пов'язані з інвестиціями, наприклад, розвиток засобів виробництва, маркетингові програми.

Таким чином, від вибору форми зв'язки продуктивності праці й факторів, що впливають на неї певною мірою може залежати й саме значення рівня продуктивності в планових і прогнозних розрахунках. При моделюванні продуктивності праці такий вибір проводиться за рядом критеріїв: коефіцієнтом множинної детермінації, середньою помилкою апроксимації, критерієм Фішера.

У цей час використовують ряд пакетів прикладних програм для ПК, які дозволяють здійснити економіко-математичне моделювання. Для моделювання продуктивності праці найбільший інтерес становить пакет STATGRAPHICSPlus під Windows

Пакет розроблений у 1997 році американською фірмою Manugistics і вільно поширюється в мережі Інтернет. Завантажити робочу демо-версію можна із сервера фірми за адресою http: // www.statgraphics.com (методи контролю динаміки продуктивності праці – 4-та група).

4. Оцінка продуктивності праці тісно пов'язана з контролем над її зміною з погляду виявлення несприятливих відхилень рівня продуктивності праці, у звітні проміжки часу, від норм або планових завдань.

У загальному значенні контроль являє собою процес забезпечення досягнення фірмою своїх цілей. У нашому випадку – росту продуктивності праці. Процес контролю полягає у встановленні норм, планових завдань, стандартів; вимірі фактично досягнутих результатів і проведенні коректувань у тому випадку, якщо досягнуті результати відрізняються від встановлених еталонів, як правило, у меншу сторону.

Контроль дозволяє виявляти проблеми, оцінювати їхню значимість і коректувати діяльність фірми до того, як ці проблеми переростуть у кризу.

З іншого боку, важливим аспектом контролю є та обставина, що він дозволяє визначити й найбільш ефективні напрямки діяльності організації, які сприяють досягненню її цілей.

Як ми вже відзначали раніше, процедура контролю складається із трьох етапів:

1. Вироблення критеріїв, стандартів, еталонів.

2. Зіставлення з ними реальних результатів.

3. Здійснення необхідних коригувальних дій.

Стосовно контролю продуктивності праці ці етапи можна охарактеризувати в такий спосіб:

I. У якості критеріїв або стандартів динаміки продуктивності праці можна використовувати:

- планові й прогнозні показники з росту продуктивності праці за певні проміжки часу;

- базисні значення темпів росту продуктивності праці;

- просте забезпечення росту продуктивності праці, тобто її не зниження в аналізованому періоді;

- чисельні значення вимірників, що характеризують критерії результативності.

II. Другий етап полягає в зіставленні реально досягнутих результатів із установленими критеріями. Практично це одночасно й елемент аналізу динаміки продуктивності праці. Після порівняння менеджерові потрібно знати – наскільки припустимі або безпечні виявлені відхилення. Тому процес контролю припускає встановлення масштабів припустимих відхилень, у межах яких відхилення отриманих результатів не є сигналом до коригувальних дій. Наприклад, якщо план з росту продуктивності праці виконано на 99, 9 %, то наврядчи варто бити тривогу й вживати рішучі заходи. Невиконання плану на 1− 2 і більше відсотків уже вимагає втручання.

Після зіставлення результату й норми, отримані відхилення оцінюються порівнянням з масштабами припустимих відхилень. При перевищенні таких масштабів, інформація про відхилення передається посадовим особам, відповідальним за проведення коректувань. Наприклад, на підприємстві такий аналіз і оцінку здійснює економіст з праці, яка передає інформацію по ланцюжку: начальник відділу праці й заробітної плати, директор з економіки, директор підприємства.

III. На третьому етапі контролю можливі три лінії поведінки відповідальних посадових осіб:

- нічого не вживати – якщо плани за ростом продуктивності праці виконуються або відхилення показників у межах масштабів;

- усунути відхилення після з'ясування їх причин;

- переглянути критерії (стандарти). Наприклад, перегляд застарілих норм виробітку.

 

7.2 Дослідження динаміки продуктивності праці й трудомісткості продукції

 

Рівень і тенденції динаміки продуктивності праці є найбільш істотними характеристиками економічного розвитку підприємства, фірми й народного господарства в цілому. У цих показниках проявляється ефективність витрат живої й колишньої праці.

Ріст продуктивності праці має кількісне і якісне вираження. Кількісне значення дає рівень продуктивності праці в натуральному, вартісному або трудовому вирахуванні, або розрахунки коефіцієнтів продуктивності. Якісне вираження – це ступінь впливу динаміки продуктивності праці на рух інших економічних показників.

Дослідження динаміки продуктивності праці за тривалий період часу (кілька років) дозволяє виявити приховані внутрішні процеси й протиріччя, негативні явища в розвитку підприємства. Кардинальною проблемою розвитку економіки країни й окремих підприємств у цей час є забезпечення стабільно високих темпів росту продуктивності праці. В умовах розвитку ринкової економіки змінюється сутність основних факторів росту продуктивності праці, їх перелік і комбінаторика. Підвищується роль людського фактора в розвитку виробництва.

Підвищення продуктивності праці, її економія є наслідком використання споживчої вартості засобів виробництва, відбиваючи процес заміщення живої праці колишньою, тобто ріст продуктивності праці відбувається в основному за рахунок збільшення її фондоозброєності.

Дослідження рівня й динаміки продуктивності праці здійснюється в такому порядку:

- розраховується рівень продуктивності праці і її зміна в часі, для чого рівняються звітні показники з базисними, планові з фактичними; визначаються ланцюгові індекси зміни продуктивності праці за місяцями року або за кілька попередніх років;

- виявляються причини, що вплинули на відхилення фактичної продуктивності від планової, звітної від базисної;

- визначається вплив динаміки продуктивності праці на величину обсягу продукції, що випускається;

- розраховується порівняльна динаміка річної, квартальної, місячної, денної продуктивності стосовно одного працівника, одного робітника;

- визначається вплив основних факторів на досягнутий рівень продуктивності праці; якщо у звітному періоді продуктивність праці знизилася, то розраховується вплив причин падіння продуктивності праці.

На початку визначається продуктивність праці за тим видом продукції, який використовується на підприємстві (ТП, РП, НП та ін.):

- у натуральному вираженні:

натур. од./ 1 працівника (7.8)

натур. од./ 1 робітника (7.9)

- у вартісному вираженні:

грн / 1 працівника (7.10)

грн / 1 робітника (7.11)

- коефіцієнт продуктивності:

грн продукції / 1 грн витрат (7.12)

де − собівартість реалізованої продукції, грн;

− інші витрати на виготовлення РП, не включені в собівартість, грн.

 

Зміна рівня продуктивності праці розраховується як відношення величини продуктивності праці звітного періоду до базисного або планового у відсотках, або до індексної форми:

Δ ПП = (7.13)

(7.14)

Динаміка продуктивності праці визначається за всіма показниками в натуральному, вартісному вираженні й за коефіцієнтом продуктивності для всього персоналу підприємства й окремо за основними його категоріями: основним робітником; робітником; керівником, фахівцем і службовцем; допоміжним робітником.

Після розрахунків показників рівня й динаміки продуктивності праці в цілому по підприємству, його можна повторити за окремими структурними підрозділами – цехами, ділянками, службами. Наприклад, на вугільній шахті – за добутими, підготовчими ділянками; на машинобудівному заводі – за цехами механічної обробки виробів.

Розраховані показники є основою для аналізу, оцінки й контролю.

Аналіз зміни рівнів продуктивності праці в цілому по підприємству й за структурними підрозділами покаже відсотки її росту або зниження у звітному періоді. Порівняння планового й базового рівнів продуктивності праці дозволить визначити запланований відсоток її росту, а порівняння фактичного й базового рівнів – відсоток росту продуктивності праці відносно минулого року (місяця). Зіставленням фактичних і планових значень установлюється відсоток виконання плану. Визначаються абсолютні й відносні значення відхилень показників динаміки продуктивності праці й рівняються з масштабами припустимих відхилень. Якщо такі відхилення значні, то встановлюються причини їх виникнення й розробляються необхідні пропозиції й заходи, що забезпечують виконання завдань відповідно до норм і вимог.

У процесі аналізу досліджується зміна трудомісткості продукції, тому що її зниження впливає на динаміку продуктивності праці. Аналіз наводиться у таблиці 7.1.

За даними статистичної звітності складається аналітична таблиця, де наводяться показники, що характеризують рівень і динаміку продуктивності праці в базовому, плановому й фактичному періодах. За допомогою таблиці визначаються планові й фактичні зміни трудомісткості продукції. Установлюється динаміка витрат праці основних робітників на одиницю продукції. Фактична трудомісткість виміряється кількістю вироблених людино-годин, нормативна трудомісткість розраховується як добуток фактичної й коефіцієнта виконання норм. Якщо є дані, то можна проводити розрахунки за видами трудомісткості: технологічної (витрати праці основних виробничих робітників); виробничої (основні + допоміжні робітники); повної (витрати праці всього персоналу).

Далі проводиться контроль розрахунків темпів росту продуктивності праці й темпів зниження трудомісткості за відомим співвідношенням:

Δ (7.15)

Δ (7.16)

Якщо співвідношення не витримане, то необхідно перевірити правильність розрахунків як темпів росту продуктивності праці, так і темпів зниження трудомісткості.

Правильність розрахунків динаміки годинного вироблення можна перевірити за формулою:

або (7.17)

де − індекс виконання норм виробітку.

Отримані результати розрахунків повинні збігатися з індексами в таблиці 7.2, пункт 7, останній рядок.

Якщо встановлені основні причини, з яких відбулося зниження трудокості, то можна загальний відсоток розкласти на окремі фактори. Розрахунки економії трудових витрат за кожним з них наводиться за формулою:

нормо/година (7.18)

Загальна економія й ріст продуктивності праці:

= + + , нормо/година (7.19)

Δ ПП = (7.20)

де питомі трудомісткості в базисному й звітному періодах, нормо/годин, за i- м фактором;

− додатковий випуск продукції за i- м фактором і в натуральних вимірниках, одиницях;

− строк упровадження i- го заходу, міс.;

− сумарна трудомісткість виробничої програми, нормо-година. У базисному періоді;

12 – кількість місяців у році, міс.

Сповільнює темпи зниження трудомісткості зменшення питомої ваги й обсягів кооперованих поставок. При цьому підприємство недоодержує комплектуючі деталі, які доводиться виготовляти на самому підприємстві; це значно підвищує трудомісткість виробничої програми. У таблиці 7.2. наведені дані про виконання плану кооперованих поставок.

 

Таблиця 7.2

Аналіз впливу на продуктивність праці виконання плану з кооперованих поставок

№; з/п	Показники	Од.вим.	План	Факт	Індекс
	Обсяг продукції	тис. грн			1, 02
	Обсяг кооперованих поставок	тис. грн			0, 935
	Частка кооперованих поставок в обсязі продукції	%		16, 5	0, 917
	Число працівників	осіб			1, 029
	Вироблення 1-го працівника на весь обсяг продукції	грн			0, 991
	Вироблення 1-го працівника за винятком кооперованих поставок	грн			1, 009

 

У випадках перевищення темпів росту працезатрат у порівнянні з обсягом виробництва (Δ Ч > Δ Q) передбачається, що весь приріст продукції отриманий за рахунок екстенсивного фактора. Методику розрахунків цього показника розглянемо на прикладі

Таблиця 7.3

Приклад розрахунків показника росту обсягу випуску

продукції за рахунок підвищення продуктивності праці

№ з/п	Показники	Періоди	Індекси
базис	план	Факт	план базис	факт план	факт базис
1.	Обсяг продукції, тис. грн				1, 098	1, 023	1, 123
2.	Середньооблікова чисельність працівників, осіб				1, 018	0, 992	1, 01
3.	Середньорічне вироблення робітника, грн				1, 079	1, 031	1, 112
4.	Приріст обсягу продукції за рахунок
	- росту продуктивності праці, %	-	81, 6	91, 9	-	1.126	-
	- збільшення чисельності, %	-	18, 4	8, 1	-	0, 44	-

 

 

Δ

Δ

Можна також розрахувати й індекси зміни приросту обсягу продукції за рахунок росту продуктивності праці (1, 126) і росту чисельності (0, 44). Особливо інформативні ці показники, коли динаміка продуктивності праці береться за 2, 3 і більш років. Динаміка частки приросту наведена в п. 4 таблиці 7.3 розглядається як позитивний факт.